«Вони ріжуть здорові дерева і продають їх на дошки»: що відбувається у П'ятничанському парку

В'ячеслав Науер

• Клаптик природи на П'ятничанах поступово вирізають, маскуючи це під видалення аварійних дерев. Принаймні у цьому запевняє один з вінницьких активістів, якому небайдужа доля парку. Що про це відомо?

Про П'ятничанський парк, який, до слова, є пам'яткою садово-паркового мистецтва місцевого значення, згадують зазвичай у двох випадках. По-перше, коли йдеться про його колишню велич, створену знаними майстрами паркобудування для родини польських дворян Грохольських, які у минулому володіли цими землями. По-друге, коли йдеться про занедбаність цих самих земель. 

Опинившись у парку, про величне минуле тут майже нічого не нагадує. Колись розкішний двоповерховий палац, що в ньому жили польські паничі, хоч і досі тут є, і навіть має відремонтований фасад, з іншого боку нагадує старовинну будівлю, яка почала занепадати не один десяток років тому. 

Прогулянка тутешніми алеями також навряд когось тепер вражає: на більшості територій П'ятничанського парку немає ані облаштованих стежок, ні освітлення, ні лавочок та смітників. Панське озеро також занепало й нагадує радше болото. 

Єдине, чим залишається насолоджуватися місцевим жителям — це дерева, розкидані на 32 гектарах паркової зони. Тут можна побачити як звичні для нашого міста берези, липи чи груші, так і столітні ялинки, модрини і навіть семивікові дуби, — ймовірне останнє величне, що збереглося на цій місцевості. 

 

 

 

 

 

Переглянути цей допис в Instagram

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Допис, поширений 20 хвилин - Новини Вінниці (@vn20minut)

Місцевий житель та активіст В'ячеслав Науер розповідає, що впродовж багатьох років до П'ятничанського парку нікому немає діла. І він поступово занепадає. Колізія в тому, продовжує В'ячеслав, що ця пам'ятка нікому не належить. Уже не один десяток років обласна та міська влади не можуть дійти згоди, хто та як має за нього відповідати. Тим часом опікуватися територією доручили Вінницькому обласному ендокринологічному центру, комплекс якого знаходиться якраз на території парку. 

— Я живу поряд з цим парком, кілька разів на день ним прогулююся. Не один рік ми, місцеві жителі, організовуємо у ньому толоки та висадку дерев. Співпрацюємо з директором центру, щоб був порядок. Кілька років тому навіть йшла мова про реконструкцію території, але через пандемію та війну від цих намірів відмовилися, — пояснює В'ячеслав Науер. — У парку чимало аварійних та хворих дерев. Їх однозначно треба вирізати, що й почали робити два тижні тому. Однак, коли я почав детальніше спостерігати за цим процесом, виявив, що зрізають й цілком здорові. 

За словами чоловіка, ще донедавна неподалік адмінкорпусу ендокринологічного центру росло кілька старовинних дерев, від яких тепер лишилися самі пеньки. Почав з'ясовувати, що відбувається. В адміністрації медзакладу йому надали акт обстеження земельних насаджень комісією, яка складалася з представників різноманітних служб та департаментів міста. Комісія постановила, що видаленню підлягає 125 аварійних дерев. 

— Директор центру сказав мені, що підрядника, який має займатися видаленням дерев, попередили, що ніяких інших, окрім позначених, чіпати категорично не можна. Та все вийшло інакше — найнятий ними ФОП вже порізав кілька здорових дерев. Для приховування слідів, вони залили пеньки відпрацьованим маслом, щоб ті були чорними й здавалися хворими. Зверху вони посипали їх гілляками, — продовжує В'ячеслав Науер. 

Після цього чоловік з однодумцями звернувся до екологічної інспекції, поліції та муніципальної варти. Написав заяви про порушення. Коли з поліцією прийшли до адміністрації медзакладу за роз'ясненнями, говорить обурений активіст, виявили, що договір про виконання робіт між ендокринологічним центром та підрядником лежить не підписаний, хоча роботи з видалення дерев вже активно велися. Крім того, запевняє В'ячеслав, лише після цього завгосп медзакладу нашвидкуруч почав помічати дерева, які мають зрізати. 

Ведучи журналіста П'ятничанським парком, В'ячеслав зупиняється біля свіжозрізаного пенька модрини. Показує ксерокопію акту, що в ньому вказуються різновиди дерев призначених під зріз та діаметр їхніх стовбурів. Робить замір пенька, який показує сто сантиметрів у діаметрі. Шукаємо такий в акті. Не знаходимо.

— Це означає, що його не мали права зрізати. Не знаю зі згодою адміністрації чи без неї, але підрядники вибрали собі здорові дерева та зрізали. Припускаю, що вони їх продадуть на дошки, а весь зрізаний сухостій — на дрова, — міркує В'ячеслав.

У цей час повз нас якраз проїжджає самоскид, набитий зрізаним гіллям та кількома людьми у кузові. Рушаємо за автівкою. Вона зупиняється біля трактора й кількох інших чоловіків, один з яких якраз розпилює сухе дерево. Наше питання про те, яку компанію або організацію вони представляють, чоловік з бензопилою ігнорує, порадивши шукати відповідь в адміністрації ендокринологічного центру.

— Ми зрізаємо лише ті дерева, які позначені аварійними. Не знаю, скільки тут таких. Так само не скажу, скільки ми вже порізали. Однак наша робота тут майже закінчена, — говорить чоловік з бензопилою на ім'я Дмитро. 

Впродовж кількох днів ми намагалися зв'язатися з керівником ендокринологічного центру Пилипом Прудиусом, аби дізнатися про його бачення цієї ситуації. Однак директора або не було на місці, або робочий телефон не відповідав. 

Тим часом у поліції кажуть, що акт обстеження зелених насаджень та ордер на видалення аварійних дерев — справжні. За їхніми даними, виконавець робіт зрізав лише заздалегідь зазначені, себто аварійні дерева. 

— Я запевняю, що вони ріжуть здорові. Таких я знайшов вже чотири. Вони також готували під зріз велику ялинку. Обрізали на ній бокові гілки. Якби я не здійняв галасу, цього дерева вже не було б, — обурюється В'ячеслав Науер. — Якщо поглянути в їхній акт, можна знайти там 24 черешні. Та річ у тому, що у парку не ростуть черешні. Як вірити таким людям?

Наразі П'ятничанський парк у занепаді. На думку В'ячеслава, це можна змінити, якщо одне з міських або обласних спеціалізованих підприємств візьме його на свій баланс і призначить відповідальних осіб. Наразі питання стоїть не лише у збереженні дерев, продовжує чоловік, але й у відновленні огорожі, яка розвалюється, очищенні території від чагарників, висадженні нових дерев, очищенні озера. 

— Сподіваюся, що не буде того дня, коли ми прокинемося, а територію парку вже почали забудовувати котеджами. Я оптимістично дивлюся на майбутнє цієї місцини. Врешті-решт, серед нас поки що вистачає людей, які готові відстоювати парк, — говорить В'ячеслав Науер. — Колись П'ятничанський парк був однією з перлин нашого міста. Сподіваюся, що невдовзі ми повернемо йому цей статус.

Читайте також:

У дворі багатоквартирного будинку не прибрані сніг та ожеледиця. Хто за це відповідальний

П’ятиповерхівка з видом на Буг. На Київській будують апарт-готель

Слідкуйте за новинами Вінниці у Telegram.