Вінничанин Євген Хомин: Команда «Вовки» для мене як дитина!

Друзі Сашко Білоконь та Женя Хомин про американський футбол в нашому місті почули у 99-му році. Тоді вони дізналися, що один з фізруків їх школи грає в американський футбол. Хлопці розпитали у нього чи є дитяча секція і виявилося, що така існує.

- Ми з Сашком зразу ж пішли туди тренуватися, - каже Євген Хомин. -  Це була так сказати секція флаг-футболу, безконтактний формат американського футболу для дітей. Там тренувалися трошки старші хлопці, які вже більш-менш непогано грали, але за декілька місяців ми непогано себе показали і були одними з лідерів команди.

У той час федерація непогано опікувалася дитячим футболом. Дуже часто проводилися турніри, і часто навіть міжнародні. Але це тривало не довго…

 - Але все згодом припинилось, футбол пропав в Україні на декілька років, - розповідає Євген. - З тої дітвори, правда, лишилися ми з Сашком і Максим Бурлак, який зараз мешкає в США, але приїздить до нас на літній час пограти за команду.

Дружина - найбільший фанат

Євген закінчив ВНТУ і працює майже по спеціальності - вже більше трьох років фрілансером.

- Це дуже зручно, оскільки гарно поєднується з футболом, на який іде не тільки весь вільний час, а іноді і робочий, - каже Євген.

Найзапальнішим фанатом «Вовків» Євген вважає свою дружину. Оленка не лише не пропускає ігор і найголосніше їх підтримує на трибунах, а й прекрасно розбирається у правилах американського футболу.

- Моя дружина - це найбільший фанат нашої команди!, - каже Євген. - Вона приходить на всі наші ігри і навіть тренування, і скажу по секрету, розбирається в правилах краще ніж більшість наших гравців. Якщо хто її не знає, то можна легко впізнати на іграх, так як вболіває вона за нас найголосніше. Без її підтримки було б дуже важко. З досвіду багатьох знайомих гравців можу сказати, що якщо дівчина не підтримує це захоплення свого чоловіка, то або вони розходяться, або команда втрачає гравця і він покидає цей спорт. Одним словом, підтримка гра дуже велику роль.

Любить подорожувати 

Вільного часу Євген має дуже мало, але якщо така можливість випадає, то любить потратити його на подорожі  

- Приблизно 90% мого вільного часу іде на футбол, але коли він є і є можливість, то я подорожую, або ходжу в походи чи сплави, - каже Євген. - Одним словом, я люблю активний відпочинок і не люблю просто просиджувати час вдома.
{photo_gallery id=1480|}

Дружні як ніхто!

Американський футбол - це невід'ємна частина життя Євгена. Він навряд чи колись зможе покинути цей вид спорту. Для нього це спосіб життя, а також це друзі в інших містах та країнах.

- Наша команда для мене як моя дитина, не знаю як сказати по іншому, – каже Женя. - Ми з Сашком по суті її створили і продовжуємо працювати над нею, вкладати свої сили, час, гроші і повністю віддаватися цій справі. Наша команда тим і відрізняється від усіх команд України, що в нас є душа команди, це якась така дружня атмосфера, якої я ніде не зустрічав. В інших клубах є тренери, є якась еліта, нижчий ешелон гравців і просто розрізнені групки. Тому і часто видно як у противників твориться якийсь хаос, крики і взагалі відсутність дисципліни в команді. У нас же всі рівні і всі друзі, у нас ніколи не буває конфліктів, всі поважають один одного і ми намагаємося збирати саме таких людей, які крім фізичних даних мають і морально-вольові дані.

Дітей треба забирати з вулиць

За звичайним європейським футболом Євген не слідкує. Лише іноді, коли грає збірна, то може подивитися матч.

- Нічого проти європейського футболу я не маю, - каже Євген. - Це теж гарний спорт, але думаю, що нашій владі слід приділяти більше уваги тим видам спорту, в яких українці можуть бути найкращими, а таких дуже багато: бокс, веслування, боротьба, хокей та інші. 

І ще хотілося б, щоб йшла якась правильна пропаганда здорового способу життя і щоб дітей забирали з вулиць і витягували з-за моніторів комп'ютерів, бо без здорового покоління у нас не буде майбутнього.

Додайте 20 хвилин до вибраних джерел у  Google