Площа перед міськрадою 16 серпня увішана прапорами з різних куточків України. Поміж рядами ходять вінничани та з цікавістю розглядають  надписи на них. Вже майже дві години по площі ходить літнє подружжя з Горлівки, якому довелось тікати від війни до Вінниці.

- Кожен плакат, що я перечитала – обплакала. Душа не витримує. Війна тягнеься дуже довго, - каже Віра Соловей. -  Катерина підійшла до нас і сказала, в який ряд пройти – там є прапори з Луганської області.

Фото 1 з 11

Previous Next

1. 
2. 
3. 
4. 
5. 
6. 
7. 
8. 
9. 
10. 
11. 

Previous Next

14 вересня буде два роки, як триває хода Катерини. У свій перший візит до Вінниці жінка розповіла, що змусило її вирушити в дорогу.

- За цей час стала військовим кореспондентом, та другом батальйону Вікінги, - каже Катерина. -  В мене вже немає часу постійно їздити. Була перерва у три з половиною місяці і от я «стартувала». Сьогодні з Вінниці поїду із 188-им прапором.  Хочу «добити» до 200 прапорів саме по Вінницькій області.

За два роки Катерина вже виробила чітку схему, як подорожує містами: після приїзду спочату йде в міську раду, розповідає про себе та пише заяву про проведення акції та дає завдання приготувати черговий прапор. Далі йде розвішувати прапори. Навчилась розвішувати вже за півтори години.  Сьогодні розгортала цілих три – було багато журналістів які хотіли взяти інтерв'ю.

Фото 1 з 11

Previous Next

1. 
2. 
3. 
4. 
5. 
6. 
7. 
8. 
9. 
10. 
11. 

Previous Next

Побут у Катерини цілком спартанський. Показує рюкзак з яким подорожує та  велику концертну сумку, як в артистів, у якій возить прапори. В проміжках між переїздами читає Біблію, додає нових друзів в соцмережах, плете браслети-стрічки. Останнім часом почала робити ляльки-мотанки. Цілком не вміючи їх робити, каже, навчилась сама.

Мета її поїздки, як і два роки тому, - не змінилась. Зєднати разом людей з допомогою прапорів, на якому люди пишуть свої побажання, щоб силою думки, слова і молитви зупинити в україні війну.

- Коли на цих прапорах люди пишуть свої думки, і такі важливі  слова, як добро, любов, мир, країна і перемога, ці думки  матеріалізуються. Дехто вважає мене божевільною, але це мій шлях і я вірю та відчуваю, що роблю все правильно. Бо інакше війну не зупинити. Вона не на ронті, це духовна війна. В кожному місці я знаходжу таких людей. Коли о’єднаються люди ліхтарики – в світі засяє сонце правди. Зберуть розпорошені божі діти світу .