Триповерхова «сталінка» на Соборній, 25 більше ніж 70 років була пов’язана міжбудинковими простінками з сусідньою будівлею, що на Соборній, 29. Однак два роки тому дім, який займала колись міська прокуратура, продали товариству «Поділля Приват» і стали розбирати.
— Вони спочатку цеглу вручну розбирали. А потім викликали важку будівельну техніку, яка трощила стіни. І одного дня вона як вдарить по сусідньому дому, бабах, і наші квартири аж «ходуном ходили», — говорить старша по будинку Надія Бондаренко.
Удари техніки далися взнаки: за словами жителів, з бокової зовнішньої стіни повибивало цементний розчин, а між цеглинами утворилися щілини. Ще одна мешканка дому, Катерина Оболенська, вказує на ніші в стіні, що на рівні другого поверху.
— Там раніше стирчали дерев’яні балки сусіднього будинку. Їх будівельники прибрали, але численні отвори у стіні залишили, — розказує жінка.
Далі вона веде у своє помешкання, щоб показати, як руйнується її квартира: житло межує з зовнішньою стіною дому, на стелі однієї з кімнат «виросла» глибока тріщина.
— Вона і раніше була, але десь до метра. Протягом двох років, після руйнування сусіднього будинку, ця тріщина збільшилася на всю довжину кімнати. І з неї у кімнату ллється вода під час дощів, — говорить Оболенська. — Шпалери відшаровуються, темні патьоки, ще чорні цятки з’явилися, схожі на плісняву. Над моєю квартирою ще одне житло. Але в сусідів над цією кімнатою немає сантехніки. Зрозуміло, що вода могла потрапити лише через зовнішню стіну.
Але це ще тільки «квіточки». Жінка підозрює, що вода ллє на дерев’яні перекриття між поверхами, руйнуючи їх.
Жителька квартири на третьому поверсі Вікторія Шимшак розповідає, що руйнування своєї квартири не виявили:
— У нас стеля і стіни закриті гіпсокартоном. Можливо, в нас така ж ситуація, як і у сусідки, але ми цього не бачимо. Інколи у квартирі відчуваємо запах вологи, ніби щойно побілили, — говорить Вікторія.
Ще одна особливість будинку №25 — арка з наскрізним проїздом замість першого поверху. Над нею дві квартири. Як кажуть мешканці, через цю арку виїжджали навантажені будівельним сміттям самоскиди й одна з вантажівок пошкодила опорну балку арки, з якої тепер стирчить арматура.
З жінками крокуємо впритул до арки, помічаємо траншею біля стіни. Мешканки дому кажуть, що це вирили будівельники, щоб потинькувати стіну всередині арки. Тепер стіна намокає після дощу. З іншого боку зовнішньої стіни залишилися старі підвали від зруйнованого будинку: вони ледь прикриті шифером, і у пустоти також заливає вода, яка може потрапляти на фундамент їхнього дому.
Люди протягом двох років писали до вінницької мерії, що такі пошкодження можуть призвести до руйнування перекриття, опорної стіни та фундаменту, спричинити коротке замикання і пожежі. І просили у міськраді вжити «невідкладних заходів для створення захисного покриття зовнішньої стіни та ліквідації інших руйнівних чинників».
У відповідь спочатку отримували, що «суб’єкт містобудування замовив технічний звіт про стан дому №25 для можливості підсилення конструкцій», а вже за рік чиновники відповідали, що «природу пошкоджень можна виявити під час обстеження об’єкту», яке мають зробити на замовлення співвласників житлового будинку.
Наостанок нашої зустрічі мешканці діляться своїми підозрами, що таке ігнорування вважають саботажем.
— Ви подивіться, будівельники розрили траншею до фундаменту і не закопали її. Потім щілини між цеглою. І ще відсутнє накриття, яке б перекривало доступ води до пустот з іншого боку зовнішньої стіни. Усе це схоже на якийсь злий умисел, бо ми відмовилися продати свої квартири. Так, забудовник пропонував викупити наші квартири, бо вони йому заважали, — говорять люди.
А ситуацію, в якій вони опинилися, порівнюють з трагедією, яка у 2019 році сталася у Дрогобичі, що на Львівщині.
— Про аварійний стан опорної стіни місцеві жителі говорили місяцями, «оббивали» пороги всіх чиновників, але ті оговталися, коли вже сталася трагедія: завалився один з під’їздів, загинуло вісім людей. Тепер чиновників, які ігнорували проблему, можуть посадити в тюрму. У нас же, схоже, теж чекають, поки завалиться будинок. Вода тут всюди собі дорогу знаходить, підмиває опорну стіну, — говорить Катерина Оболенська.
«Сусідом» жильців з Соборної, 25 є товариство «Поділля Приват». Фірма викупила будівлю під знесення, щоб побудувати свій об’єкт — торгово-офісний центр. Звернулися за коментарями до директора Олександра Цихомського.
— Будівельники не могли пошкодити сусідній будинок. Між домами був протипожежний розрив, шириною 1,5 метра, який був прикритий боковими стінками. Вони не примикали до будівлі прокуратури, тому ми не могли збити цементний розчин з сусідньої стіни, — розказує чоловік.
Питаємо, чому під наскрізною аркою будівельники залишили розриту траншею?
— Коли починали демонтаж будинку, то до мене звернулися мешканці, що в них затікає вода. Для цього викопали траншею, потинькували всю цеглу та фундамент, щоб захистити конструкції від намокання. Мені не складно її засипати, але траншейку спеціально залишили, щоб люди могли контролювати намокання стін, — відповів Цихомський.
Небезпеку підмивання житлового будинку через заливання підвалів прокуратури він називає «безпідставною»:
— Прокуратура стоїть на своєму фундаменті, будинок №25 — на своєму. Між фундаментами відстань 2,1 метра. Плюс, це я накрив підвали, бо мешканці самі нічого не хочуть робити для свого ж будинку. Більш того, говорили, що «доб'ються, що я їм увесь будинок утеплю», — відповів директор товариства «Поділля Приват».
І за його словами, реальна причина затікання вологи у квартири жителів — проблеми з покрівлею дому.
— На бокових фронтонах немає металопокриття. У них не було ринви (водостічна труба, яка відводить дощову воду з покрівлі) і я їх поставив. Допомагав, чим міг, хоча й не зобов'язаний. А перед тим, як ми починали, то зробили технічний звіт цього житлового будинку та всіх навколо Соборної, 29. Усі тріщини зафіксували, — говорить чоловік.
— Є передумови, що цей дім може звалитися? — питає журналіст.
— Нічого такого там немає. Під домом ще за часів СРСР зробили бомбосховище, воно монолітне. І щоб цей дім розвалити... я не знаю, що потрібно, — відповів директор товариства «Поділля Приват» Олександр Цихомський. — Але це не наш будинок. Ми за нього не несемо відповідальність. Просто ми знаходимося поряд і через це маємо проблеми: бо якщо шифер з їхнього даху впаде, то винуватцем буду я.
За адресою Соборна, 29, нагадаємо, стояв колишній готель «Центральний». Під кінець 90-х будинок став руйнуватися: у газетах того часу писали, що будівля знаходиться на катакомбах і колишній готель визнали аварійним. Міська прокуратура, яка тут працювала, переїжджає у нове місце.
У наш час на першому поверсі працював магазин «Український сувенір», а два верхніх поверхи — стали закинутими. Згодом, міська влада продає об’єкт за 1 мільйон 25 тисяч гривень вінницькому товариству «Поділля Приват».
У інвестиційній угоді між владою і бізнесом йдеться, що будівля є аварійною, тому її вирішують знести. Будинку, на момент знесення у 2018-му, було 125 років. Попри такий вік, об’єкт не визнали історичною пам’яткою.
На її місці хочуть побудувати торгово-офісний центр: на першому поверсі будуть торгові приміщення, на інших — офіси та два музеї. Висота будівлі — три поверхи, плюс мансардний. Однак вже рік будівельний майданчик заростає хащами.
— Будівля прокуратури не розібрана до кінця. Там лишився фундамент, підлога першого поверху та підвали. Ми зараз не будуємося, бо немає історико-архітектурного опорного плану, який робить міськрада для всього центру міста, — сказав директор товариства «Поділля Приват» Олександр Цихомський.
Однак плани цієї фірми «простягаються» ледь не на увесь квартал в центрі міста. Це ми дізналися, коли писали матеріал: «Сусідом» найстарішого будинку Вінниці може стати шестиповерхівка.
Читайте також:
«У нас під домом тече річка». Як живуть в останньому будинку на Соборній
Фоторепортаж з комуналки. Як на Соборній живуть без туалетів, ванних кімнат та надій
«Мене тут вкусив бомж» Фоторепортаж з найстрашнішої «заброшки» на Соборній
Слідкуйте за новинами Вінниці у Telegram.
№ 41 від 9 жовтня 2024
Читати номер
Олександр Шемет
Юрий Бондарук
Hitriy Lys reply Юрий Бондарук
Юрий Бондарук reply Hitriy Lys