«Соціум найбільше карає жінок» Світлана Дубина про вінницьких безхатьків

Громадська організація «ВІСь» — вінницька правозахисна організація, яка цьогоріч святкує 10 річчя роботи. Її основна мета — це підтримка прав жінок та дівчат, створення феменкемпів, допомога обездоленим та протидія дискримінації за допомогою поширення інформації. Цього року «ВІСь» виграла міжнародну премію «With and For Girls» за активну діяльність та результативність у цих сферах.

— Як ви почали займатися допомогою безхатькам?

— Я багато років працюю тренеркою, тому багато подорожую. Одного разу на вокзалі помітила як чоловік безхатченко б’є жінку. Він її люто бив, а люди, що проходили або стояли поруч просто не звертали на це уваги. Він був не тверезий, і вона — теж. Я почала з ним говорити, аби припинити це насильство і мені вдалося його вивести з зали. До нас підійшли два чоловіка зі словами: «Все-все, далі ми самі». Я сподівалася, що вони казатимуть йому, що так не можна робити, але реальність виявилася інакшою. Вони сказали: «Тобі що, не огидно до неї доторкатися»? В той момент я зрозуміла наскільки наш соціум «карає» жінок. І це те, чому я намагаюся протидіяти усе моє свідоме життя, адже ця жінка жертва гендерних стереотипів. У той момент я ще й усвідомила, що часто ми перебуваємо у «бульбашці», де наше оточення має схожі з нами думки і цінності, а поза бульбашкою — абсолютно інший світ. І ось вони ті жінки, які також потребують захисту і допомоги. Вже більше року наша організація працює із цією темою. Ми організували фото виставку та зняли фільм про жінок-безхатченок «Заговори — і я Тебе побачу». І я сподіваюся, що люди стали помічати проблему.

— Коли з’явилася ідея побудувати притулок та який шлях потрібно було пройти до цього?

— В період просвітницької роботи ми зрозуміли, що у Вінниці багато безхатченків, але досі немає притулку для них. Улітку 2019 року ми подали петицію до міської влади про необхідність створення притулку для безхатченків і тоді, на жаль, отримали коротку відписку про те, що це планується в 5 стратегії 2030. Я вичитала цей документ, але там не було жодного конкретного слова про притулок для безхатченків. І це дуже сумно, адже у нас є героїня у фільмі: жінці 84 роки і вона не факт, що зможе дожити до цього часу. Знаєте, це схоже на розмови про «поставимо намет для безпритульних в -10°с». А ви коли-небудь пробували спати на вулиці при 0°с? Я хочу зініціювати соціальний експеримент, такий як в Європі, де депутати всю ніч проводять на вулиці задля підтримки безхатьків.

— Наскільки велика кількість безхатченків в Україні? Чи можна порахувати кількість безхатченків у Вінниці?

— Схоже питання мені поставив і міський голова під час нашої зустрічі, адже для того, щоб побудувати притулок необхідно знати скільки людей його потребують. У департаменті соціальної політики нам повідомили про те, що у них немає реєстру. Точних даних немає і про те, скільки безхатченків в Україні. Кілька років тому була озвучена цифра 16 тисяч. І чесно, це виглядає смішно, бо число явно мізерне. Міжнародні експерти та експертки говорять про кількість 300 тисяч осіб, із них, що найменше, третина це жінки. Ми порахували, що у Вінниці більше ніж триста безхатченків.

— Як наразі живуть безхатьки у Вінниці?

— Найбільша кількість безхатченків перебувають в районі залізничного вокзалу та базарів. З вокзалу їх весь час гонять, тому вони сідають на електричку ввечері, потім пересідають на іншу електричку, намагаються спати на інших приміських вокзалах. А ви коли-небудь пробували спати сидячи чи стоячи? Вранці їдуть у Вінницю, бо тут більше грошей можна нажебрати, можна і на смітниках щось знайти.

Звісно, не можна сказати, що наразі у Вінниці ніяк не допомагають безхатченкам, це буде не справедливо. Але послуги точкові. Кілька раз на тиждень можна поїсти, є місця де можна помитися. Однак ми на вокзалі зустрічали жінок, які розповідали, що їм довелося митися та прати одяг холодною водою, через те, що на них теплої води просто не вистачило. Потім натягнули усі мокрі речі на себе у мороз -4°с та повернулися на вокзал.

Тривожить негативна тенденція, коли люди кажуть, що помиймо їх (безпритульних), щоб вони не заражали «нормальних людей». Тут постає питання, а що таке нормальність і чому ми ділимо когось на нормальних і ненормальних. Так, звичайно, безхатьки не всім подобаються, адже бувають напідпитку, погано пахнуть, у них є воші. Тому і постає питання про забезпечення їх базових потреб. Люди мають право жити, а не виживати. Зрілість громади визначається ставленням до найбільш знедолених людей.

Якщо ви побачили людину, яка потребує про допомогу можете звернутися до організацій:

• ГО «Полум’я надії» (063–376–45–64, 073–421–92–09),
• ГО «ХЕЛП- Вінниця» (068–231–71–81),
• ГО «ВБГ «Дім милосердя «Віфезда» (098–928–06–89)
• У відділ оперативно редагування міської ради «Цілодобова варта» (1560, 65–15–60, 0–800–601–560).

— Чи існує ідеальна модель притулку і які його особливості?

— Ми вивчали досвід діяльності притулків в Україні та на їх основі створили та представили трирівневу модель. Перший рівень щоб люди могли обігрітися, другий — для соціалізації (хоча я дуже не люблю це слово), а третій рівень — соціальний гуртожиток для тих, хто вже працює. Потрібно щоб усе було в одному місці: піша доступність, можливість відновити втрачені документи, кімнати для ночівлі та тимчасового перебування, а також можливість поснідати, отримати медичну допомогу і підшукати роботу. Така система у притулку в Рівному та Харкові. І ми не можемо зупинитися доки у Вінниці не буде достойного притулку.

— Чи пов’язана кількість жінок-безхатченок із домашнім насильством?

— У нашому фільмі «Заговори — і я Тебе побачу» ми розповідали про долю жінки, яка опинилася на вулиці, через те, що її батько захворів і їй потрібно було продати квартиру. Потім вона жила із співмешканцем, він чинив над нею насильство, а врешті-решт вона опинилася на вулиці. І таких історій дуже багато. Навіть будучи на вулиці жінки зазнають знущань і від чоловіків безхатьків. Жінки більш вразливі. Часто безхатченки просто зникають. Щовесни в Україні проводиться панахида по померлим безхатченкам, і з кожним роком їх стає все більше. Тому я завжди прошу поширювати наш буклетик, щоб люди знали як можна допомогти безхатькам і просто не проходити повз людей яким дуже важко.

Розмовляла Дар’я НАУМЕНКО

Читайте також:

«Б’ють та знущаються майже з усіх». У Вінниці погодили модель притулку для безхатьків

Вони приходять на Урожай поїсти. Хто опікується безхатьками у Вінниці?
 

Слідкуйте за новинами Вінниці у Telegram.