Інформацію про новорічну акцію «Різдвяна хвиля» поширили у соціальних мережах знані вінницькі волонтери — Галина Рудик та Лариса Полулях з організації «Бойові бджілки». Вони її ініціювали. Взяли на себе всі клопоти з її проведення. Уперше на заклик «Бджілок» люди відгукнулися у 2014-му. Відтоді «Різдвяна хвиля» стала щорічною.
За цей час про ініціативу вінницьких волонтерів дізналися не тільки у нас, а й за кордоном. Наприклад, цього року першими відгукнулися з Німеччини.
На перший погляд, задум дуже простий: треба підписати листівку і надіслати її тим, хто втратив на війні сина чи батька, а, може, внука чи просто знайому дорогу людину. Якщо є можливість — до вітання додати подарунок. Волонтери пропонують обирати на власний розсуд. Залежно від власних статків.
Найскладніше у цій справі, як з’ясувалося, не подарунок. Найскладніше придумати текст. Чому?
Під час спілкування з Ларисою Полулях, вона розподіляла ліки. Напередодні їхня волонтерська організація «Бойові бджілки» отримали посилку з Іспанії. Уточнила, що це препарати для тяжкопоранених. Лариса знає таких бійців. Спеціально для них замовляли ліки. За її словами, препарати ефективні. Хлопці чекають на них. Передадуть їх за місцем лікування поранених.
— До речі, посилку передала ваша колега пані Оксана, — каже волонтерка. — Раніше жила і працювала у Вінниці, тепер вона в Іспанії. Кошти збирали в української діаспори.
Так само і з акцією «Різдвяна хвиля». Пані Лариса називає країни, з яких у минулі роки надходили посилки. Їх доставляли у Вінницю з Німеччини, Франції, згаданої Іспанії, Греції, а також далекої Америки, Канади. У її переліку звучали назви інших країн світу.
Запитую, як їм вдалося так далеко добратися?
— Сама не знаю, — говорить Лариса. — В основному відгукуються ті з наших земляків, які виїхали за кордон на постійне проживання. Вони там гуртуються, збирають кошти. У їхніх листах, з телефонних розмов з ними відчувається, що люди, хоч і далеко, але чуже горе сприймають, як своє.
З розмови з волонтеркою зробив висновок, що закордонні українці активніше долучаються до справ волонтерських, аніж тут наші.
— Це правда, — каже пані Лариса. — З кожним роком все менше тих, хто готовий допомагати захисникам країни на Сході. Прикро про це говорити, але це правда.
Першими у нинішньому році надіслали подарунки українці, які проживають у Німеччині. «Бджілки» чекають на посилки з інших країн і від вінничан, звичайно. Волонтерка зізнається, що наші все-таки менш активні. Люди розчаровані. Щоб зрозуміти причину їхніх розчарувань, не треба довго думати. Як кажуть, все й так зрозуміло.
Аріна Ігнатьєва поділилася тим, як вона писала листівку у минулому році. Жінка передала її з Німеччини.
Думала, складно буде подарунок вибрати. Насправді складність відчула, коли сіла за стіл і взяла ручку. Каже, написала п’ять карток матерям загиблих і всі розірвала. Добре, що купила більше.
— З усього списку я вибрала тих матерів, які після втрати дитини залишилися самотніми, — розповіла пані Аріна. — Я писала і плакала. Переписувала. Відкладала убік ручку. Сиділа і думала, що я можу написати мамі, яка залишилася без найріднішої на світ єдиної дитини? В якусь мить хотіла взагалі відмовитися. Раптом від моїх емоцій, що їх вкладаю у слова, жінка розплачеться ще більше?..
П’ять листівок Ігнатьєва таки відправила у Вінницю. У нинішньому році її серце знову хвилювалося, коли повторно долучилася до акції «Бджілок».
З тим, про що розповіла Аріна, стикався кожен, хто писав листівку. Задумайтеся на мить, щоб ви сказали зараз таким людям? Це я звертаюся до тих, хто читає текст. Непросто знайти слова для тих, хто не дочекався з війни рідної людини.
— Ніякі слова не повернуть героїв, але ми пам’ятаємо про них, дякуємо, що захистили нас, дякуємо тим, хто виховав їх мужніми і сміливими, — таку думку висловила ще одна учасниця акції Оксана Яцюк.
Мудро сказано!
Галина Рудик, організаторка «Різдвяної хвилі», каже, що цієї акцією спонукають людей віддати шану, подяку, любов батькам загиблих хлопців. За її інформацією, у нашій області вже понад триста таких родин. Приблизно третина з них втратила свою єдину дитину та надію на продовження роду.
Щоб ті матері, які залишилися одинокими, не збожеволіли від горя, про них треба згадувати.
Світ жорстокий. У кожного — свої турботи. На щастя, є ще люди, які готові поділитися теплом свого серця зі згорьованими матерями.
Наші «Бджілки» — одні з них. Самі підтримують батьків загиблих воїнів і шукають небайдужих, які так само готові ділитися душевним теплом і щирим словом.
Зверніться до організаторів, щоб обрати родину загиблого героя. Далі — готуєте листівку/листа/ невеличкий подарунок. І надсилаєте у зручний для вас спосіб у Вінницю волонтерській організації «Бойові бджілки».
Якщо ви хотіли б долучитися до ініціативи, але не вистачає часу, можна переказати кошти (зручну для вас суму) на картку 5168742722978362 ПриватБанку. За вас це зроблять «Бджілки».
— Візьміть все-таки за труд написати листівку чи короткого листа рідним загиблих, — каже Лариса Полулях. — Повідомте, що їхнього загиблого чоловіка чи сина пам’ятають, що ніхто в цьому світі не має почуватися самотнім на Різдво. Що всі ми — родина. Незламна українська родина, яка шанує своїх батьків, своїх Героїв, свою історію. Ми доставимо ваші вітання адресатам.
Більше інформації про ініціативу знайдете ТУТ.
Читайте також:
Карантин не відмінили, касові апарати не скасували. З якими думками вінничани повертаються з Києва?
«У нас вже місяць комендантська година і магазини на замку». Карантин у Ліоні очима вінничанки
«Ця культура несерйозна». Гречка уже продається по 48 гривень за кілограм
Це ж «ворота» в Європу. Що з будівництвом мосту через Дністер у Ямполі?
Слідкуйте за новинами Вінниці у Telegram.
№ 16 від 16 квітня 2025
Читати номер