Вінницькому протезному заводу — 90 років! Репортаж про те, чим там зараз займаються

«Звісно, це не своя нога, але протез дозволяє мені пересуватися пішки. Поки з милицею, я вчусь потихеньку», — сказав ветеран Роман

• У червні вінницьке протезне підприємство відзначає свою 90-ту річницю з дня заснування.
• Тут не тільки виготовляють протези, а й вчать заново ходити та призвичаїтись до виробів.
• Директор підприємства Валентин Салманов каже, що їхнє завдання — дати людині, після ампутації, можливість жити повноцінно. 
• Як людям звернутися по протези та що цікавого побачили журналісти?

Цього року відзначає свою 90-ту річницю Вінницьке казенне експериментальне протезно-ортопедичне підприємство. З цієї нагоди 10 кращих працівників мерія Вінниці нагороджує грамотами та грошовими преміями. 

Зараз тут працюють близько 100 людей, які, зокрема, забезпечують людей протезами кінцівок.

При підприємстві діє реабілітаційний центр, де фахівці допомагають людям призвичаїтись до штучних кінцівок.

«Звісно, це не своя нога. Але ходити можна»

У тренувальній залі якраз займався один з таких бійців: Костянтин Лопатюк, який пішов добровольцем на фронт після початку повномасштабного вторгнення росії.

— 24 лютого почалася велика війна, а вже 25-го я пішов до військкомату. Але я не професійний військовий. Багато, де працював, але не був військовим, — говорить Костянтин.

Ногу нижче коліна він втратив через міну-«пелюстку», коли був на Бахмутському напрямку. З протезом останні два місяці.

— Зараз я почуваюсь чудово. Я вже повернувся до звичного життя — можу вільно пересуватись, а сюди приходжу, щоб підтримувати форму, — каже Костянтин. 

Якби на ньому були не шорти, а штани, то протезування взагалі не було б помітно. При ходьбі він лише трохи кульгає.

— Вільно ходити, швидше середнього темпу, вже можу. Бігати ні: штучна стопа на протезі доволі жорстка, — сказав чоловік.

У коридорі стаціонару зустрічаємо військового Романа. Як і Костянтин, він добровольцем воював на сході України, втратив ногу через ворожу міну.

— Звісно, це не своя нога, але цей протез дозволяє мені пересуватися пішки. Поки з милицею, але я вчусь потихеньку, — каже Роман. — Настрій у мене бойовий, не можна падати духом. Після відновлення планую піти назад до військової частини. А там побачимо, що зі мною вирішать.

Стали робити майже вдвічі більше протезів

На казенному протезно-ортопедичному підприємстві займаються виготовлення виробів будь-якої складності, зауважив директор підприємства Валентин Салманов. Це, зокрема, протези гомілок, стегон, верхніх кінцівок; шкіряне ортопедичне взуття та устілки; ортези, корсети, бандажі тощо.

— На жаль, зараз дуже помолодшав вік протезування, багато молодих хлопців до нас потрапляють, — каже Салманов.

— Скільки зараз протезів виготовляєте? — запитав журналіст.

— До повномасштабної війни ми опрацьовували близько 40 протезів на місяць. Зараз ця кількість збільшилася майже вдвічі, — відповів Валентин Салманов.

Просто на підприємстві діє цех, де виготовляють ці вироби. За мірками складають їх із заготовок — приймальна гільза, колінний вузол, регульвально-сполучні пристрої, штучна стопа. Деякі запчастини замовляють за кордоном. А на пластикових гільзах можуть нанести різноманітні візерунки та написи.

Як вже писали вище, при протезному підприємстві діє цілодобовий реабілітаційний центр стаціонарного типу. Розрахований він на 30 ліжко-місць, де люди перебувають з першого дня протезування до того часу, поки вони не навчаться користуватись своїм протезом самостійно. 

— Пацієнти стаціонару проходять курс реабілітації, отримуючи повний комплекс медичних, психологічних та соціальних заходів, забезпечуються 4-х разовим безплатним харчуванням, — каже директор підприємства. — Стаціонар забезпечений кабінетом фізіотерапії, тренажерним залом. У нас є домовленість із басейном, де ми проводимо реабілітацію. Тобто, всі необхідні умови, для того, щоб людина призвичаїлась, навчилася ходити — у нас є на підприємстві.

«За всі послуги платить держава»

Питаємо, в який строк людина зазвичай стає на протез?

— Від одного місяця часу, якщо було протезування однієї ноги, — відповідає директор підприємства Валентин Салманов. — На початку даємо навчальний протез, на якому людина вчиться ходити. А потім вона отримує свій постійний, виготовлений за індивідуальними мірками. Якщо була парна ампутація, то процес відновлення буде довшим і важчим.

Протезування та супутні послуги, за його словами, є безоплатними. Також на казенному протезно-ортопедичному підприємстві допоможуть з оформленням усіх супроводжувальних документів. Для цього потрібно просто подзвонити до реєстратури та записатись на прийом.

— З протезом можна жити повноцінно. Потрібно жити. На жаль, так склалися обставини, що людина втратила кінцівку. Але новітні технології дозволяють повернутися до попереднього життя: наші клієнти з протезами активно їздять на лижах, на велосипедах; працюють в сільських умовах, на тракторах їздять. Багато солдатів, пройшовши протезування на нашому підприємстві, повернулися назад на службу, — каже Валентин Салманов.

— Наше завдання — повернути людину до того життя, яке в неї було до ампутації. На мою думку, та на думку тисяч клієнтів, які проходять через наші двері, це нам вдається, слава Богу, відмінно, — додав чоловік.

Можуть надати послугу «протезування вдома»

Черг на стаціонар, розповів директор протезного підприємства Валентин Салманов, як правило немає.

— У нас зараз зайняті 24 ліжко-місць, чотири людини готуються до виписки, трьох плануємо прийняти, — сказав чоловік.

Також тут надають послугу протезування вдома.

— Для цього у нас діє виїзна бригада. Протезисти приїжджають додому людини, знімають мірки, а коли виріб готовий, то його видають, — розповів Салманов. — Цим, зокрема, користуються люди, які пройшли вже протезування кілька разів та просто хочуть змінити свій старий протез. А якщо відбулася первинна ампутація, то ми рекомендуємо обов'язково протезуватись у стаціонарі, щоб людина навчилася взаємодіяти зі своїм протезом.

Контакти підприємства: (067) 432-12-60; (067) 361-75-15.

Знаходиться за адресою: Вінниця, Хмельницьке шосе, 126. Сайт: vkepop.com.ua

Читайте також:

«Посмертне донорство — це шляхетно»: як у Вінниці розвивають напрямок трансплантології

«Він був найкращим батьком, якого можна тільки бажати». У Вінниці попрощалися з Сергієм Гайструком

«Ми віримо у перемогу, але для неї треба працювати»: військова Юлія Щербань

Слідкуйте за новинами Вінниці у Telegram.