«Поверніть хоч кісточки сина, щоб можна поховати»: чому батько військового викликав поліцію до прокуратури

Старшина Ігор Линник пройшов бойовий шлях від Миколаївщини до Донеччини і Харківщини. Побратими бачили, як загинув у бою, командування військової частини визнало зниклим безвісти, рідні умовляють знайти і повернути хоча б останки тіла

• Вінничанин Ігор Линник рятував людей після того, як росіяни обстріляли ракетами Вінницю 14 липня 2022-го.
• Повернувся додому і сказав дружині: «Я не можу більше сидіти на дивані».
• На війну пішов добровольцем.
• Побратими стверджують, що Линник загинув, начальство записало його у списки зниклих безвісти.
• Як батько добивається правди про сина? Чому викликав поліцію до військових прокурорів? Про це він розповів журналісту «20 хвилин».
• Яку пораду дає чоловікові адвокат?

Про те, що Ігор Линник загинув у бою, його батько Іван знає від двох побратимів сина. Пан Іван просить звернути увагу на посаду дитини. Ігор Линник у званні старшини служив у зенітно-артилерійському відділенні військової частини А 4395 (57 окрема мотопіхотна бригада), а загинув у ролі піхотинця у лісовій місцевості.

Батько хотів би дізнатися, за яким документом його перевели у піхоту? І чи не є це порушенням, незважаючи на всі обставини?

— Коли ми розмовляли з Ігорем, і я чув про це від нього, то запитував, чому погоджується йти на завдання? Адже це не відповідає твоїй посаді?  У нього ж була інша робота, зрештою, немало років за плечима. Він знаєте, що відповідав? Казав, тату я приїхав не на курорт у Буковель, — розповідає батько військового пан Іван.

Чоловік уточнює, що його син народився у 1974 році. На війну пішов добровольцем у 2022-му.

— Ігор із сім’єю проживав недалеко від Будинку офіцерів, — продовжує співрозмовник. — Коли 14 липня 2022-го росіяни вдарили ракетами по Вінниці, то він разом з іншими рятував постраждалих людей. Після того прийшов додому і сказав дружині, що більше не зможе залишатися вдома, сидіти на дивані і дивитися, як росіяни знищують нас.

29 жовтня Ігор Линник пішов на бойове завдання, з якого не повернуся. Командування частини внесло його прізвище у списки зниклих безвісти. Побратими стверджують, що Ігор загинув. Є ще одна думка. Рідні зверталися навіть до ворожок. Ті запевняють, що він у полоні.

Іван Линник розповів журналісту «20 хвилин» про свої митарства у пошуку істини про те, що сталося з його сином.

Він один не повернувся з бою

— Військовий з позивним «Таракан» був разом з Ігорем у тому бою, — розповідає пан Іван. — Він сказав про це дружині Ігоря Вікторії. Говорив,  що бій був у лісі біля села Синьківка. Ще повідомив, що тіло Ігоря прикрив гілками, бо забрати його у той момент не було можливості.

З командиром взводу, де служив Ігор, його батько розмовляв особисто.

— Я вам гарантую, що Ігор загинув, так сказав мені по телефону взводний з позивним «Сяа», — розповідає Іван Линник. — Я його запитав, чи він подавав прізвище сина у списки загиблих, офіцер відповів, що подавав. Але пізніше, коли я говорив із заступником командира частини, той заперечив цей факт, сказав, що йому нічого не відомо про таке.

Журналіст «20 хвилин» телефонував командиру взводу і заступнику командира військової частини, щоб ще раз з’ясувати ситуацію. Що вдалося почути?

Взводний з позивним «Сява» — наш земляк, вінничанин. Офіцер особисто несе відповідальність за своїх підлеглих, одним з яких був Ігор Линник. Втім, взводний не підписував Акт про службове розслідування, де констатовано, що Линник зник безвісти. Чому так? На це запитання журналіста «20 хвилин» офіцер сказав, що це не він віддавав наказ Линнику йти на виконання бойового завдання.

На той час старшина Линник перебував у підпорядкуванні іншої роти їхнього батальйону. Тому виконував накази іншого командира. Співрозмовник пояснив, що накази про підпорядкування військових в інший підрозділ віддає комбат, чи начальник штабу.

— Так було і того разу, — говорить взводний. — Спершу надійшла команда надіслати трьох військових з нашого взводу в іншу роту, потім наказали направити ще п’ятьох.

На уточнююче запитання журналіста офіцер відповів, що Линник йшов у другій групі.

— Я особисто чув по рації, що Ігор загинув, — сказав журналісту «20 хвилин» командир взводу. — Тому й повідомив про це його батькові, коли той телефонував. Він дуже просив повернути тіло. Але зробити це неможливо. У ту зону не зайти.

— Скільки людей з нашого взводу повернулися з того завдання? — перепитує офіцер. — Повернулися семеро з восьми. Були поранені, у декого важкі поранення. Загинув тільки старшина Линник.

Автор статті телефонував також заступнику командира в/ч А 4395, звати офіцера пан Ігор. Коли він почув про намір дізнатися, яким чином старшину Линника перепідпорядкували із зенітника-артилериста у піхотинця, сказав, що журналіст має зробити офіційний запит, тоді отримає відповідь. Потім додав: «Запит робиться через ТЦК».

Пояснення, ніби під копірку

Батько військового Іван Линник звертався з листом до командира частини А 4395. Просив доручити провести службове розслідування щодо обставин зникнення сина. Просив повернути тіло або хоча б останки, щоб поховати вдома у Вінниці.

— Ми з дружиною люди похилого віку, це останнє наше бажання — бути похованими поруч з сином, — йшлося у листі.

Нині у них є копія Акта службового розслідування. Він датований 15.11.2023 року. Документ на шести сторінках.

Однак у ньому жодної згадки про загибель їхнього сина. Нема тут свідчень командира взводу з позивним «Сява», так само відсутні показання бійця з позивним «Таракан», який розповідав батькові про те, що прикрив тіло загиблого Ігоря гілками дерев.

Із здивуванням сприймається ще одна деталь. Батько цитує два повідомлення, які суперечать одне одному.

«У зв’язку з наступальними діями противника та відновлення артилерійського обстрілу позиції, проводити пошуки військовослужбовців нема змоги».

А тепер ще один запис з Акту розслідування: «Пошукові заходи зниклого безвісти старшини Ігоря Линника, номер обслуги третього зенітно-артилерійського відділення… не дали бажаних результатів».

Повідомлення про пошукові заходи і відсутність бажаних результатів записано у пооясненнях старшого сержанта Олександра Кудинського і старшого солдата Віктора Тимчишина. До речі, їхні свідчення писалися, ніби під копірку. Принаймні самп таке враження складається, коли їх читаєш.

В акті зазначено, що старшина Ігор Линник зарекомендував себе позитивно. Написано, що неправомірних дій і корупційних діянь за ним не обліковано.

Акт складено на основі свідчень двох військових. Нема в документі згадки про перепідпорядкування військового з одного підрозділу в інший. Не зазначено на підставі яких документів, чи усної вказівки це зроблено.

Зате є констатація факту: «15.11.2023, виконуючи бойове завдання, під час бойового зіткнення з переважаючими силами противника, поблизу н.п.Синьківка Куп'янського району Харківської області, в результаті штурмових дій противника безвісно зник старшина Линник Ігор Іванович. Пошукові заходи не призвели до бажаних результатів. На радіо-та мобільний зв’язок не виходить».

Три години чекав на прийом

З образою говорив батько воїна про ставлення до нього у військовій прокуратурі. Він звертався із заявою до Вінницької спеціалізованої прокуратури у сфері оборони із своїм наболілим — допомогти повернути тіло сина, чи його останки. Пораду про звернення чоловікові надали в офісі Генпрокурора.

Пан Іван зізнається, що над ним ніде так не збиткувалися, як у військовій прокуратурі у Вінниці. Каже, у мене вища освіта, я все життя працював з людьми, тому з такою образою сприйняв ставлення у прокуратурі до батька захисника країни.

— Там не тільки не поспівчували моєму горю,  співчувають людям, мене навіть прийняти не хотіли, три години чекав прийому заступника прокурора, а його так і запросили, — скаржиться співрозмовник.

— Щоб потрапити до прокуратури, змушений був викликати поліцію, —розповідає батько військового. — Поліцейських пропустити, а мене залишили на вулиці. Ось таке ставлення до простих смертних прокурорів. Вони бояться людей, чи ховаються від них. Врешті-решт, я мав розмову з прокурором. Мені відповіли, що це не їхнє питання, що мені треба звертатися до ТЦК, Чому ж тоді в офісі Генпрокурора порадили звернутися у військову прокуратуру?

Іван Линник звертався із скаргою на вінницьких прокурорів військової прокуратури до Спецпрокуратури у сфері оборони Південного регіону. Там відповіли, що вінницькі прокурори ні в чому не порушили закон.

Що каже адвокат?

Якщо наказ незаконний…

Журналіст «20 хвилин» звернувся до адвоката Наталії Опольської з проханням роз’яснити ситуацію з юридичної точки зору, а також надати пораду батькові військового.

Адвокат висловила найщиріші співчуття Івану Линнику, при цьому зазначила: якщо у батька є підозри, що наказ командира, внаслідок якого загинув військовий, був незаконним або злочинним, родичі можуть звернутися до офісу Генпрокурора поштою, електронною поштою чи на телефон «гарячої лінії» (044) - 200 76 24.

Є ще інстанції для таких звернень: Державне бюро розслідувань (ДБР), Міноборони України, Офіс уповноваженого з прав людини. Названі державні  структури уповноважені перевіряти й притягати до відповідальності винних у таких ситуаціях.

Якщо тіло не повернули…

Що каже чинне законодавство у випадку, коли тіло військового не вдалося повернути з поля бою?

Підставою для визнання військовослужбовця загиблим, у разі відсутності тіла, є свідчення побратимів, які додаються до службового розслідування. У тому випадку, якщо тіло буде знайдено, складається відповідний експертний висновок, військовослужбовця визнають померлим.

Трапляються випадки, коли навіть свідки вказують, що військовий загинув, але з часом з’являються відомості, що він у полоні. Саме тому законодавство врегульовує ці відносини в такий спосіб.

Якщо за шість місяців тіло не знайдено, а статус полоненого не підтверджено військовою частиною або комітетом Червоного Хреста, в такому випадку на підставі службового розслідування і показів свідків, військового може бути визнано загиблим. Такий статус визначається судом.
 

Читайте також:

«У неї син загинув на війні, вона допомагає чужому»: як українка рятує пораненого з Колумбії

«Над головою літає, вибухає, а я паяю дроти»: колишній залізничник отримав «Хрест хоробрих»

«Мамо, я не буду ховатися від ТЦК»: бійця «Азову» забрали з поля бою через два дні

Слідкуйте за новинами Вінниці у Telegram.