«У неї син загинув на війні, вона допомагає чужому»: як українка рятує пораненого з Колумбії

Луїс, колишній військовий з Колумбії, вдруге лікується у нас на Вінниччині. Тут його янголом-охоронцем стали пані Валентина, мама, яка втратила на війні єдиного сина, а також побратим вінничанин Юрій з позивним Андалус

• Луїс з позивним «Кракер», колишній військовий Колумбійської армії, пораненим поклав двох росіян.
• У 2023 році приїхав воювати за Україну. Нині лікується у Вінниці після четвертого поранення.
• Поруч з ним наша землячка пані Валентина, син якої загинув на війні. Жінка взяла відпустку, аби допомогти пораненому стати на ноги.
• Як колумбієць потрапив до нашого міста?

Навіть після поранення Луїс продовжував вести вогонь з автомата. Поруч з ним був побратим, теж з Колумбії. Він загинув після першого пострілу: куля влучила, коли робив перев’язку пораненому Луїсу. Росіян теж було двоє. Щоправда, колумбієць не знав про це.  Невдовзі стрілкотня з їхнього боку стихла.

Про те, що колумбієць, будучи пораненим, поклав двох кацапів, розповів журналісту «20 хвилин» сержант штурмового відділення батальйону «Карпатська Січ» пан Юрій з позивним «Андалус». До речі, Юрій наш земляк, вінничанин. Нині він у Вінниці проходить ВЛК.

— За цим боєм ми спостерігали з дрона, — продовжує «Андалус». — Коли Луїса доставили на наш опорник, розповіли йому про результати бою.  

Саме Юрій познайомив журналіста з колумбійцем Луїсом. Допоміг у спілкуванні.

—Звідки ви так добре знаєте іспанську? — запитую Юрія.

—До війни я 20 років проживав в Іспанії, в Андалусії, звідси й позивний «Андалус», — каже він. — Було б дивно, якби за цей час не вивчив мову. Після повномасштабки повернувся додому і добровольцем пішов на війну. У перші дні зробити це було не просто, не всіх брали. Шукав знайомих. У нашому батальйоні «Карпатська Січ» було немало колумбійців. І не тільки колумбійців. Тому моя іспанська знадобилася.

Юрій каже, що з Луїсом познайомився у 2023 році. Той прийшов воювати у їхній батальйон. Не дивно, що нині підтримує побратима. Хто ще допомагає пораненому?

Втратив побратима, але поклав двох росіян

Журналіст «20 хвилин» розмовляв з Юрієм і його побратимом Луїсом біля одного з магазинів Вінниці. Сюди пораненого привезла на кріслі колісному пані Валентина. Хто вона і чому опікується колумбійцем, про це трохи згодом.

— «Кракера» поранили 9  червня 2025 року, — розповідає Юрій. 

Наступну фразу говорить іспанською: «Я не помилився, Луїс?» — звертається до колумбійця.

Той у відповідь хитає головою, а тоді говорить іспанською.

День 9 червня міг стати для нього фатальним. Разом зі своїм земляком Луїс йшов у розвідку. Їхнім завданням було обрати місця для нових позицій. Разом з ними були двоє українських воїнів. Вони мали своє завдання. Тому невдовзі їхні шляхи розійшлися.

Місце перебування колумбійців виявив ворожий дрон. Скидом боєприпаса поранило Луїса. Побратим надавав першу допомогу, коли пролунали перші постріли. Побратима одразу скосила автоматна черга. На жаль, його тіло так і не вдалося забрати.

Луїс після перестрілки почав повертатися назад до опорного пункту. До нього було приблизно шість кілометрів.  Відчував біль від поранення в живіт та ногу. Ставати на неї було боляче. Йшов через силу. Частину дороги пересувався повзком. Довкола росла висока трава. Це трохи маскувало від «ока» дронів росіян. У такий спосіб йому вдалося здолати приблизно три кілометри. Далі забракло сил.

— Допомогти не було можливості через ворожі дрони,  — продовжує Юрій. — Тоді один з колумбійців вирішив рятувати його на мотоциклі. І це йому вдалося.  З нашого опорника Луїса доправили у Дружківку. Там стабілізували. Звідти перевезли у Дніпро. Там провели дві операції. Ще п’ять разів оперували у Вінниці.

Вдома чекають троє донечок

Прошу Луїса розповісти трохи про себе, чому вирішив воювати за Україну. Переклад його відповіді з іспанської на українську здійснював Юрій.

Луїс каже, що він колишній військовий Колумбійської армії. Загалом відслужив 20 з половиною років. Приїхав допомогти українцям перемогти у війні. Каже, хто, як не військові, мають воювати? Зрозуміло, що за це йому заплатять, бо  вдома у нього троє дітей і всі дівчатка.

Юрій уточнює, що познайомився з Луїсом на позиції на Харківщині.

— Військовий вишкіл у Луїса одразу видно, — додає Юрій. — Він може йти п’ять кілометрів з повним спорядженням на собі і не відчувати втоми. Ще й за собою буде тягнути алюмінієвий котел, щоб рис варити. І не тільки він один такий. Колумбійські військові гарні воїни. Вони не тільки витривалі. У них велика відповідальність.

Юрій пригадав випадок, як Луїс з побратимами врятував його. Це сталося на позиції під умовною назвою «Камікадзе» на Донеччині. Каже, там багато наших загинуло і колумбійців також.

— Мене серце схопило, згадує «Андалус». — Ти знаєш, що робити, коли рука, чи нога відірвана або, вибачте, кишки на коліні лежать, а тут серце. Я присів і сиджу тихенько. В аптечках ні валідолу, ні інших препаратів від серця. Луїс не відходив, дав води напитися, змочив холодною водою обличчя, шию, розстебнув верхню частину однострою. Коли трохи оклигав, взяли мене під руки з двох боків і так доправили до місця.   

Як пояснив співрозмовник, колумбійці з числа колишніх військових готові виконувати кожне завдання. Справжні рекси!

Основна маса з них скромні, чистюлі, у кожному будинку, де ми зупинялися, наводили порядок, на вході виставляли чергового.

З харчів рис їдять три рази в день, додають пару картоплин великих, розрізаних на чотири частини. Яйці, м’ясо, бажано яловичина, курка, млинці з м'якого сиру роблять — це їхня їжа.

Звертає увагу ще одна категорія колишніх військових з Колумбії. Дехто приїжджає набути досвід, отримати документ про участь у війні і далі відправляється шукати приватні військові компанії. Найчастіше їдуть у Венесуелу охороняти нафтові вишки.

За словами пана Юрія, з цивільними колумбійцями складніше. Вони також приїжджають воювати. Таких називають «туристами». Дехто з них  оформляє контракт — завтра розірвали. Як тільки ускладнювалася обстановка, припиняли договір і шукали інший підрозділ. Десь там пересидів, капнули гроші, дорогу відбив, сотку взяв і поїхав. У 2024 році запроваджено новий порядок: перший контракт з іноземцями заключають мінімум на шість місяців.

Під час розмови Луїс показує фото трьох дівчат. Каже, це його красуні-донечки. До речі, одна з них, найстарша, їй 19 років, працює у Києві, в україно-іспанській компанії. Приїжджала у Вінницю провідати тата. І не раз. Два вихідні, 12 і 13 липня, знову провела з татом.

Стала янголом-охоронцем для чужого сина

Луїс уже вдруге лікується у нас. Перший раз перебував в одній з районних лікарень у 2024 році. Там йому допомагала пані Валентина. У жінки син загинув на війні у 2022 році. Андрій був єдиною дитиною у матері. Валентина не перестає допомагати військовим. Так познайомилася з Юрієм з «Карпатської Січі».

На той час Юрій лікувався у шпиталі у Вінниці. Коли дізнався, що у Дніпрі перебуває Луїс у важкому стані, добився, аби побратима перевели на Вінниччину. Валентина взяла над ним опіку.

Тепер, коли Луїс вдруге лікується у нас, жінка взяла на роботі відпустку, аби знову допомогти пораненому колумбійцю стати на ноги.

— Луїсу потрібне спеціальне харчування, — розповіла журналісту «20 хвилин» пані Валентина. — Це пов’язано з тим, що у нього пошкоджені внутрішні органи. Кожного ранку готую харчі, після чого добираюся в лікарню.

Уточню, що жінка проживає у Жмеринці. Попри це, не полишає пораненого відтоді, як його доправили до Вінниці. Коли його стан трохи поліпшився, вивозить на кріслі колісному на вулицю. Каже, колумбійцю подобається Вінниця.

Під час написання матеріалу, зателефонував пані Валентині.

— Ми йдемо на одужання, — сказала жінка. — Якщо все буде добре, лікар сказав, що вирішуватимуть питання про подальшу реабілітацію.

Запитую,з якими проханнями звертається Луїс. Співрозмовниця каже, він дуже скромний. Нічого не просить. Тільки часто повторює слово на українській мові: «Дякую!».

Ось так небайдужа жінка, яка втратила сина, стала чарівною пігулкою длявої на-іноземця.

— Іноземцям, які не знають мови, дуже важливо, аби хтось був поруч, — додає побратим Луїса Юрій. — Моральна підтримка так само важлива, як і ліки. Саме тому я добивався і мені це вдалося, аби бойового побратима перевели на лікування до нашого міста.
 

Читайте також:

«Мамо, я не буду ховатися від ТЦК»: бійця «Азову» забрали з поля бою через два дні

«Чи здоровий сон у вінничан?»: професор б’є на сполох і радить, як приборкати шум у місті

В Україні продовжили дію воєнного стану та мобілізації до 5 листопада

Слідкуйте за новинами Вінниці у Telegram.