«Побратими сина нині воюють на Курщині»: в петиції на звання Героя України треба ще 2000 підписів

Андрій Скрипник до війни працював у Жмеринці на залізниці, мав право на бронь, але пішов у військкомат. Загинув на Херсонщині 1 грудня 2022-го, йому було тільки 25 років

• Він захистив нас ціною свого життя — тепер наша черга віддячити воїну шаною і повагою.
• Треба ще дві тисячі підписів для підтримання петиції на присвоєння звання Героя України жмеринчанину Андрію Скрипнику.
• Підтримаймо ініціативу волонтерки Олесі Поліщук.

Його життя обірвалося у 25. Перед тим Андрій телефонував мамі, що має приїхати у відпустку. Заслужив на короткий відпочинок. Про це сказав йому командир військової частини А3425 61-ї окремої Степової бригади, де Андрій командував відділенням зв’язку.

У телефонній розмові син назвав мамі дату, коли його обіцяли відпустити додому. Пані Валентина дні рахувала, час підганяла, уявляла, як зустріне свого Андрюшу, так вона називає сина.

Тиждень залишався до зустрічі, коли їй повідомили страшну новину. Її Андрій, її єдина дитина, загинув 1 грудня 2022 року у бою на Херсонщині.

Спершу не вірила. Плакала, але десь там у глибині душі жевріла надія: можливо, це помилка, можливо, це не про Андрія мова, адже на війні буває по-різному. На превеликий жаль, помилки не сталося.

Два роки і майже три місяці минуло від того фатального дня. Час спливає швидко, але біль залишається. Мати воїна знає: нема таких ліків, які б загоїли рану в її серці. Мати часто приходить на кладовище. Розмовляє з сином, як з живим. Говорить про те, що продовжує підтримувати контакти з його побратимами.

З перших днів, як син пішов на фронт, пані Валентина допомагала йому і його побратимам. Відколи Андрія не стало, робить це ще з більшим завзяттям.

— Допомагатиму хлопцям доти, доки це буде потрібно, до самого закінчення війни, — говорить пані Валентина. — Волонтерство стало моєю невід’ємною потребою.

Жінка каже, що нині дехто з побратимів її сина виконує завдання на Курщині. Йдеться про тих хлопців, яких перевели служити у 82-у окрему десантно-штурмову бригаду ЗСУ. Хвилюється за них, як колись хвилювалася за свого Андрія. Посилки відправляє на Сумщину. Передає не тільки домашні харчі. Організовувала збір на автомобіль, дрони, іншу амуніцію. Намагається задовольнити потреби, про які говорять військові.

Коли жінка організовує збір, чи готує передачу на фронт — згадує сина. Не раз думає про те, що Андрій міг отримати бронь від мобілізації. Працював на залізниці. Не всіх залізничників призивають до війська. Андрій не допускав навіть розмови про те, щоб залишитися вдома. Не хотів чути про таке. Коли почалася війна, пішов у військкомат.

Мати ніколи раніше не задумувалася над нагородами сина. Він для неї був героєм уже тому, що добровільно пішов захищати її, бабусю, рідну землю.

Під час похорону побратими сина розповіли, що Андрія пропонували на нагородження. Перший раз він відмовився. Сказав командиру, що є достойніші за нього, нехай їх спершу відзначать. Згодом командир все ж подав документи на нагородження командира відділення Андрія Скрипника орденом «За мужність».

У ті важкі дні матері було не до нагороди. Вона день і ніч оплакувала важку втрату.

Спливав час, але про нагороду їй нічого не повідомляли. Жінка стала з’ясовувати причини. Дізналася, що документи десь загубилися. Добре, що командир передав їй копію подання на нагородження. Завдяки цьому вона добилася повторного подання.

9 серпня 2024 року оприлюднили Указ президента України під №502/2024 «Про нагородження державними нагородами». У списку є прізвище її сина — Скрипника Андрія Ігоревича. Його удостоїли ордена «За мужність» III ступеня.

Волонтери зі Жмеринки, з якими постійно працює Валентина Скрипник, підготували петицію на присвоєння Андрію Скрипнику звання Героя України. Ініціативу взяла на себе волонтерка Олеся Поліщук. Документ створили 24 грудня 2024 року.

Жмеринські волонтери звертаються до небайдужих з проханням підтримати документ. Зробити це можна за цим посиланням. Залишилося зібрати ще трохи більше двох тисяч підписів.

Світла пам’ять воїну! Доземний уклін його матері, яка виховала сина справжнім патріотом рідної землі.
 

Читайте також:

«Ходив по вулицях, щоб забрали в ТЦК»: історія розвідника, який воював у тилу ворога

На Зулінського невідомі серед ночі обстріляли авто вінничанки

Слідкуйте за новинами Вінниці у Telegram.