«Тут дві коробки з нагородами для Вінниці»: чому ТЦК не вручає мамі орден сина?

Валентина Скрипник довго шукала, у кого лежить орден її сина Андрія, нарешті знайшла, але коли вручать нагороду, їй не сказали. Чекає її вже п'ять місяців.

• Командир  відділення молодший сержант Андрій Скрипник зі Жмеринки нагороджений орденом «За мужність» III ступеня, на жаль, посмертно.
• Указ президента опубліковано 9 серпня 2024 року.
• Відтоді минуло майже п’ять місяців, однак мамі дотепер не вручили нагороду.
• У кого лежить орден?

Тепер Валентина Скрипник, мати полеглого воїна 61-ї окремої Степової бригади Андрія Скрипника, знає, у кого лежить орден її сина. Тривалі пошуки дали результат.Знає також, чому зволікають з врученням нагороди. Невідомо лише, коли чиновники виконають свій обов’язок перед  згорьованою жінкою і пам’яттю її сина. Подробиці пошуку ордена читайте далі.

П'ять місяців чекає

Андрій був єдиною дитиною у матері. До війни працював на залізниці. Захищати свою землю від ворога пішов добровольцем. Загинув 1 грудня 2022 року у бою на Херсонщині.

До важкого болю втрати дитини додався неприємна ситуація з  нагородою.

Як розповіла пані Валентина, спершу загубилися документи на нагородження, тому довелося повторно готувати подання, а потім шукала, де орден.

Така ось «повага» до матері полеглого героя.

Нагадаємо ще раз: указ глави держави про нагородженням орденом «За мужність» III ступеня Андрія Скрипника з’явився на сайті офісу президента 9  серпня 2024 року.

Пані Валентина знає, що часто нагороди вручають у дні пам’ятних дат.

Каже, тішила себе надією, що отримає орден до Дня незалежності, тобто 24 серпня. Її сподівання не справдилися. Коли розмовляла з цього приводу з родинами знайомих, які теж втратили рідних, ті сказали, що чекати треба не менше трьох місяців. Саме стільки часу минає від оприлюднення указу до вручення нагороди.

Сподівалася, можливо, орден вручать на День українського козацтва, 1 жовтня. Однак і це свято минуло без нагородження.

Не кожен з нас зрозуміє почуття мами. Жінка втратила найдорожче у своєму житті — сина. Кожна згадка про нього зігріває душу. Однією з таких згадок є орден. Андрій здобув його ціною власного життя. Тому з таким нетерпінням чекає тієї миті, коли пригорне до серця синову нагороду.

І на День Збройних сил, 6 грудня, пані Валентина залишилася без нагороди.

У Жмеринському ТЦК сказали, що ще не отримували орден.

Зателефонувала на «гарячу лінію» Міноборони. Там порадили чекати. Уточнили, коли вийшов указ про нагородження. «Вже мали б вручити», —почула у відповідь. Напис мала звернення до президента, це ж він нагородив її сина своїм указом.

Після подання сина на нагороду їй телефонував один з офіцерів. Зберегла його номер телефону. Жінка вважає, що він з Міноборони. Так він говорив їй. Зателефонувала йому в один з останніх днів 2024-го року.

За словами пані Валентини, він був здивований, що орден ще не вручили. Сказав, що не має можливості вияснити причину, бо перебуває у районі бойових дій. Ще говорив, що орден лежить з 30 листопада.

Де саме лежить нагорода, пані Валентині не вдалося уточнити, бо розмова перервалася. Зате співрозмовник підказав, кому можна зателефонувати.

Пані Валентина передала отриманий номер телефону журналісту RIA.

На дзвінок відповіла жінка на ім’я Дар’я з Об’єднаного Командування ЗСУ (ОК) «Південь».

«У нас тут лежать дві коробки з нагородами для Вінниці, —

сказала вона. — Уже два рази телефонували, щоб приїхали забрали, не їдуть».

Поцікавився процедурою доставки нагород на місця. Каже, нагороди передають по акту, за ними приїжджає представник ТЦК з тієї чи іншої області, отримує по акту і далі на місці вручають.

Жінка сказала, що подивиться, чи є серед нагород у двох коробках для Вінниці орден Андрія Скрипника, напише про це у Вайбер.

Ось її повідомлення: «Нагорода знаходиться у нас, в управлінні персоналу штабу військової частини А2393. Чекаємо, коли приїдуть представники і заберуть». Уточнив, представники якої структури мають забрати. «Представники Вінницького ОТЦК та СП», — написала пані Дар’я.

Поки що не можу з’ясувати

У прес-службі Вінницького обласного ТЦК та СП не вдалося вияснити причину, чому дотепер не заберуть з ОК «Південь» «дві коробки» з нагородами для наших земляків.

«Поки що я не можу відповісти на питання, бо не знаю причину, — сказала по телефону представниця прес-служби пані Катерина. — Для цього треба бути на місці. До того ж, керівник відділу, який відповідає за нагороди, також лікується».

Після завершення лікування представниця прес-служби пообіцяла відповісти на питання, чому не забирають нагороди вінничан з ОК «Південь». Нагадаю, матері полеглого воїна повідомили, що орден її сина лежить з 30 листопада 2024 року.

За державні нагороди — грошові винагороди

Факт посмертного нагородження воїна державним органом дає право для його спадкоємців пенсійного віку на доплату до пенсії. Зазвичай мова йде про батьків.

Про це зазначив у розмові з журналістом історик, член ради Українського геральдичного товариства Максим Царенко. Якщо нагороджений орденом України сам є пенсіонером, то він до своєї пенсії отримує доплату у розмірі 23% від прожиткового мінімуму для непрацюючих.

Журналіст RIA запитав пана Максима, чи не є причиною затримки з врученням нагород їх виготовлення? Зокрема, про орден «За мужність», про який йде мова у нинішній публікації. Адже у час війни суттєво зросла кількість подань на нагородження.

«Ордени за мужність» III ступеня нині вручають ті, що виготовлені ще у 1999-2000 роках, — каже Максим Царенко. — Тому це не причина. Новим до цих орденів є лише орденські книжки з факсиміле глави держави Володимира Зеленського».

Співрозмовник навів приклад, коли одного з воїнів з села Городківка при житті нагородили орденом «За мужність»  III ступеня. Але не встигли вручити — воїн загинув. Через декілька місяців нагородили таким само орденом  II ступеня (посмертно). Коли батькам вручали орден III ступеня, вони запитали, де ще один? «Нам ще не прислали», — почули у відповідь.

Мужньому сину держави, єдиному сину у матері

Валентина Скрипник розпочала займатися волонтерством відтоді, як син пішов на війну. Не припинила цю справу після того, як її єдина дитина загинула. Дотепер підтримує контакти з його побратимами. Збирає кошти на придбання необхідного для тих, з ким воював Андрій.

Про її волонтерство добре знають у Жмеринці. Пані Валентина часто працює разом з іншою волонтеркою — Олесею Поліщук. Саме пані Олеся створила петицію на ім’я президента України. Йдеться про присвоєння полеглому Андрію Скрипнику звання Героя України — мужньому сину нашої держави та єдиному сину у матері. Такі слова є у заголовку петиції. Наразі документ підтримали понад шість тисяч небайдужих. До завершення терміну залишилося 80 днів. Просимо віддати належне пам’яті полеглого воїна, який віддав своє молоде життя за кожного з нас.

Читайте також:

Музей у Льодінгені: як норвежець зберіг пам’ять про вінничанина, знищеного росіянами

Прикордонник на «співпрацю» не пішов: затримали 24-річного чоловіка, який намагався допомогти ухилянтам

Слідкуйте за новинами Вінниці у Telegram.