Після відкриття пам’ятника Максимові Шимку злодії пробували відірвати меч

На Алеї Слави крадуть квіти, прапори, вигулюють собак

- Крадуть не тільки квіти і не тільки з могили нашого сина, - розповіла журналісту RIA мати Героя Зоя Семенівна. – У когось з хлопців, похованих на Алеї Слави, на могилі було 16 прапорів. Половину з них вкрали. Над Максимом теж зрубали синьо-жовте полотнище. Його привезли з Києва автомайданівці. Було це в грудні минулого року. Великий  такий прапор. Він майорів до Великодня. На світлий день Пасхи ми його ще бачили, а після того залишилося тільки шматок древка.

Пані Зоя дуже боляче сприймає такі варварські дії окремих людей. Зізнається, що кожен раз плаче, коли бачить, як хтось поглумився над могилою.

На відкриття памятника приїхали воїни 4-ї сотні Майдану, в яку входив Максим Шимко. Одні з Києва, інші з Миколаєва, Хмельницького. Були матері Героїв Небесної Сотні – Сергія Кемського з Житомира, Сергія Шаповала з Києва та Леоніда Полянського з Жмеринки, а також син киянина Ігоря Кульчицького. Вони поклали до підніжжя чотири великі корзини хризантем,  п’яту корзину приніс батько загиблого в АТО офіцера вінничанина Євгена Пікуса. Церемонія відкриття тривала до 16-ї години. Наступного дня, о 10-й ранку, коли батьки і брат Максима прийшли на могилу, не побачили жодної корзини з квітами.

- Хтось ще залишив слід на мечі, – каже брат Максима Павло. – Видно, що торкався рукою. Фарба добре не висохла, тому залишився відбиток пальців.

Ще одна мати Героя України льотчика Дмитра Майбороди пані Тетяна проживає недалеко від Центрального міського кладовища. Згорьована жінка часто приходить на могилу сина. Заодне зупиняється біля скорботних пагорбів інших бійців АТО.

- Буває так хочеться побути поруч з сином, що не можу дочекатися, коли вже настане ранок, - говорить жінка. – Але ранком там страшно з’являтися. В цей час на кладовищі вигулюють собак. Бувало, так близько підбігали до мене, що з переляку не знала, що робити.

Рідні тих, хто спочиває вічним сном на Алеї Слави, повідомляли про ситуацію на цвинтарі міській владі. Мають намір звернутися з проханням до того, хто стане міським головою, щоб захистив від блюзнірів пам'ять про тих, хто захистив нас ціною свого життя. Для цього пропонують спорудити біля Алеї Слави будиночок і розмістити в ньому охорону. Зрозуміло, що це додаткові витрати. Та все ж сподіваються, що пам'ять про Героїв дорожча будь-яких грошей

- Поки що ми ставимо хрести на тому, що приносимо на могилу, - каже Зоя Семенівна. – Фломастером намалювали їх на прапорі, який купили після того, як його вкрали у Максима. Правда, наше полотно набагато менше, ніж те, що було раніше. Значимо хрестами підвазонники. Можливо, хоч це зупинить злодіїв.

Побратим з Майдану подарував обладунки вікінгів

Пам’ятник Максимові Шимку виготовлено за кошти його батьків за підтримки друзів і побратимів їхнього сина. Проект запропонував брат Павло. Каже, Максим часто уявляв себе вікінгом. Дуже багато читав про них. Тому брат вирішив, що елементи відважних воїнів мають бути присутні на пам’ятнику. Так на гранітній плиті з’явився дракар – човен вікінгів. Друзі Максима з дитинства Павло Очеретний і Дмитро Вітер порадили замовити плиту у Коростишеві. Бо там, за їхніми словами, дуже якісний граніт. Там же відтворили портрет Максима, його державну нагороду і вже згаданий човен середньовічних воїнів.

- Доставити плиту до Вінниці допоміг Серій Моргунов, - каже мати Максима. – Він розпорядився, щоб надали транспорт для перевезення, а також виділили кран для встановлення плити на кладовищі. 

Друга частина пам’ятника виготовлена з металу. Невдовзі після загибелі Максима батьки зустрічалися у Києві з бійцями 4-ї сотні. Один з них за професією коваль. За плечима в нього немало років, саме тому його всі називають Андрійович. Це той майстер, який виготовив пам’ятний знак із зображенням Максима Шимка, що встановлений на Інститутській у Києві. Під час розмови з Андрійовичем він повідомив, що має намір викувати з металу рицарські обладунки. Максим так захоплююче розповідав про мужніх вікінгів, що Андрійович, за його словами, не може цього не зробити. Так з’явилися металеві щит, меч, лук, сокира.

- Разом з Дімою Вітром і Павлом Очеретним ми все це скомпонували з гранітною плитою і вийшла непогана композиція, - говорить брат Максима Павло. – Все робили своїми руками – зварювали, фарбували, плитку встановлював ще один наш товариш, мій тезка.

Художниця з Росії написала портрети усіх Героїв Небесної Сотні

На засіданні правління ГО «Родини Героїв Небесної Сотні», що відбулося у жовтні в Івано-Франківську Павла Шимка обрали координатором у Вінницькій і Хмельницькій областях. Перед початком проведення загальних зборів організації його учасники були присутні на відкритті музею. Пані Зоя каже, як тільки переступила поріг, здалося, що опинилася на Майдані. За її словами, організатори дуже вдало зуміли відтворити не тільки обстановку, а й дух Революції Гідності.

- Коли проїжджали селами Тернопільської, Івано-Франківської областей, раз-по-раз бачили край дороги невеликі каплички, - розповідає Зоя Семенівна. – Горить свічечка. Поряд із зображенням образу Божої Матері – стенди із фотографіями Героїв Небесної Сотні. – Ми зупинялися, плакали, гладили руками фото нашого Максимка. А ще говорили, що ті, хто так шанує своїх Героїв, ніколи не будуть оскверняти їхні могили. Скажіть мені, будь ласка, де у нас є стенд Героям Революції?

У серпні нинішнього року Шимки їздили у Меджибіж на Хмельниччині. Були присутні на традиційному фестивалі історичної реконструкції «Стародавній Меджибіж». Павлові справили костюм боярина 17-го століття. Він одягнув його у Меджибожі. Раніше у фестивалі постійно брав участь їхній Максим. Заохотив до цього і батьків. Павло згадує, як вони з братом ночували у бійниці стародавньої фортеці. Як Максим любив зупинятися на мосту, звідки милувався навколишньою природою.

- Коли ми вже поверталися додому і від’їхали недалеко від фортеці, я ще раз подивилася на міст, - розповідає Зоя Семенівна. – Знаєте, мало не зомліла від побаченого. З нами була ще дівчина, яка знала Максима. Кажу до неї, подивися на міст, а вона аж зойкнула від несподіванки. На мосту стояв хлопець дуже схожий на їхнього Максима.

Зоя Семенівна багато часу проводить в Інтернеті. Шукає все, що стосується її Максима. Так натрапила на роботи художниці із Санкт-Петербурга Світлани Калінічевої. Росіянка пише портрети Героїв нашої Революції і виставляє їх в Інтернеті. Знайшла з-поміж них і дорогі риси обличчя свого Максима. Одного разу, коли в Москві були одиночні пікети, якийсь чоловік тримав у руках портрет її сина. Пані Зої про це одразу почали дзвонити знайомі, які бачили цей сюжет по телебаченню.

Відхилили пропозицію назвати школу іменем Героя Революції Гідності

20 жовтня Максимові Шимку виповнилося б 36 років. Саме до цієї дати батьки і брат присвятили встановлення пам’ятника. Загинув він 20 лютого 2015 року від кулі снайпера на вулиці Інститутській у Києві. Посмертно удостоєний звання Героя України. Останнє повідомлення, яке Шимко зробив на своїй сторінці у соцмережі, звучало так: «За Україну! Всі, хто може, їдьте в Київ!». Чи не з найбільшою гіркотою були сприйняті слова, сказані на відкритті пам’ятника учителем історії Олександром Савчуком. Він працює у школі №13, де навчався Максим.

- У пам'ять про відважного Максима Шимка пропонував назвати нашу школу, - говорив учитель. – Заклад дотепер носить ім’я Карла Маркса. На жаль, мою пропозицію відхилили.

Слідкуйте за новинами Вінниці у Telegram.