Найвищий злет вінницького «капітана Немо» став можливим завдяки помсті командувача Чорноморським флотом Олександра Колчака. Як це сталося, розповідає видання iod.media.
30-річний офіцер Іван Різнич в 1908 році був списаний на берег. Чоловік зайнявся підприємництвом: торгував велосипедами фірми «Дукс». Але на початку Першої світової війни Вітчизна покликала на службу.
Підводнику доручили керувати дивізіоном з трьох малотоннажних підводних човнів. Бойових задач не виконував, охороняв затоку Пярну (нинішня територія Естонії). Згодом дивізіон розформували, а команду з командиром відправили на охорону річкового порту Рені на Дунаї.
Лейтенант Різнич біля рубки надмалого підводного човна № 3. Він командував дивізіоном таких кораблів, 1916 р.
До цього флотський діяч розробляє тактику і стратегію бойових дій підводних човнів; є автором «Командних слів з керування підводними човнами» і вбачав те, що перемогти ворога можна завдяки субмаринам. Адмірал Олександр Колчак розкритував таке бачення вінничанина, бо вірив у міць лінійних кораблів-броненосців.
А коли виникла необхідність перегнати новозбудовану субмарину з Італії до Росії через зону активних морських бойових дій, Колчак вирішив Різничу помститися, доручивши «вбивчу» справу: необкатаний човен, непритертий екіпаж, перший трансокеанський перехід та ще в умовах війни!
Але командувач Чорноморським флотом прорахувався. Саме цей похід остаточно увінчав славою нашого земляка.
13 червня 1917-го субмарина «Святий Георгій» віддала швартові з італійського порту Спеція.
Підводний човен «Святий Георгій»
Ризики для успіху походу несли не тільки міни та підводні німецькі човни, а й неймовірно жахливі умови всередині італійської субмарини: температура всередині човна дорівнювала температурі води за бортом, забрудненість повітря визначалася за реакцією білих мишей, а освіжали його шляхом підняття на поверхню (спливали вночі, аби не «засвітитися»). Згори постійно капав конденсат, а спати через нестачу ліжок доводилося по черзі.
Кілька разів «Святий Георгій» затоплювало водою, виходили з ладу двигуни, збоїло інше обладнання. Човен пережив атаку німецької субмарини.
На останній ділянці шляху з’явився новий серйозний «ворог» — сильне північне сяйво, яке перетворило ніч на день. Тож за «ковтком» свіжого повітря субмарина не вспливала, аби не потрапити на очі супротивнику.
Попри все, «Святий Георгій» під «не святі» слова змучених моряків пришвартувався в Архангельську. Пройшовши за 89 героїчних днів 5000 миль водами Атлантичного, Північного Льодовитого океанів та п’ятьох морів: Середземне, Північне, Ірландське, Баренцево та Біле.
Народився 19 січня 1878 року у родині сербських переселенців у Гопчицях Погребищенського району Вінницької області.
Закінчив Петербурзький морський кадетський корпус (1895 рік), водолазну школу.
Служив офіцером на броненосцях і крейсерах, помічником начальника водолазної школи та навчального загону підводного плавання, командиром низки найновіших підводних субмарин.
Є три версії загибелі капітана Різнича:
У березні-червні 1920-го заарештований особливим відділом Червоної Онезької флотилії та запроторений до Холмогорського концтабору, де після вересня, внаслідок «розвантаження бараків», розстріляний (у списках вже не згадувався).
Син (його звати також Іван) зі слів мачухи заявив, що батько загинув того ж 1920-го на «баржі смерті», затопленій більшовиками у Білому морі.
Також існують свідчення, що підводник Різнич, повоювавши за Білу гвардію, емігрував до Китаю та помер у Шанхаї влітку 1923 року.
Як закінчилося життя Івана Різнича, напевно, вже не дізнаємося. Його прізвище внесено до «Списку офіцерів Російського Імператорського флоту, доля яких невідома».
А ось віртуальну могилу наш земляк отримав. У 2012 році у ході 4-го міжнародного автопробігу флотських ветеранів, який стартував у Києві, на води Білого та Баренцового морів були спущені хрести та земля з Києво-Печерської лаври й рідних місць загиблих моряків, серед яких — капітан другого рангу Іван Різнич.
А от доля човна «Святий Георгій» відома, і трагічна. Після Лютневої революції 1917 року він прослугував на флоті ще 7 років, під ім'ям «Комунар». Виконував бойові завдання, а потім слугував навчальним судном.
Втім, 5 липня 1924 року пошарпану в боях субмарину розібрали в Архангельську на метал. Ім'я «Святого Георгія» - «Комунара» було виключено з корабельного списку. (з книги «Авантюри відкритого моря»
Вас можуть зацікавити матеріали:
Фото в матеріалі: coollib.net/b/344956/read
Слідкуйте за новинами Вінниці у Telegram.
№ 17 від 23 квітня 2025
Читати номер
1. Понад 100 років тому капітан-підводник Іван Різнич став першим, хто провів підводний човен через два океани і п’ять морів.
Очень хорошо. А кто первым провел подводную лодку через два океана и четыре моря? А через один океан и пять морей? А "через два океана" - это сколько миль надо пройти по каждому океану, чтобы заслужить понятие "через"? - Вроде бы переход не был ни трансатлантическим, ни трансполярным. Как тебе такое, <зачеркнуто>Илон Маск<\зачеркнуто>?
2. Необкатаний човен з «необтесаним» екіпажом проплив 5000 миль за 89 днів у розпал Першої світової війни!
А можно узнать, где брать обкатанные подводные лодки с обтесанными экипажами? - Вроде, в супермаркетах не продают, правда?! - Так вот, новая лодка не может быть обкатанной. Экипаж для новой лодки не может быть априори обучен действиям на новой лодке. Все это приходит в ходе тренировок, учений, походов. Думай-те, когда пишете. Ну. и как обычно говорят моряки, "не проплыл, а прошел" 5000 миль.
3. До цього флотський діяч розробляє тактику і стратегію бойових дій підводних човнів; є автором «Командних слів з керування підводними човнами» і вбачав те, що перемогти ворога можна завдяки субмаринам. Адмірал Олександр Колчак розкритував таке бачення вінничанина, бо вірив у міць лінійних кораблів-броненосців.
Просто не выдерживает никакой критики.
3.1. Разработка стратегии и тактики подводной войны - на выдумка автора статьи. Некоторый набор приемов боевого применения подлодки не тянет на "стратегию и тактику".
3.2. Мастера подводной войны - немцы - не смогли выиграть действиями подплава морскую войну ни в 1914-1918, ни в 1939-1945. Не смогли, имея выход в Атлантику (трудный в 1914-1918 и легкий в 1940-1944). Какую победу в морской войне автор статьи, если Российский императорский флот вел действия на двух замкнутых акваториях Черного и Балтийского морей?
3.3. Адмирал Колчак раскритиковал видение винничанина??? А Ризнич уже винничанин? А он жил в Виннице? Или причислял себя к винничанам?А в чем не прав был адмирал Колчак? - Дай волю Ризничу - так он бы одни подводные лодки и строил бы. А про Колчака - апологета линейных сил - это автор сам придумал, или прочитал где-то??? - Колчак всю свою карьеру строил от минно-торпедного оружия. Какие линейные силы??? Колчака потому и назначили командовать флотом, что среди многих старых и заслуженных адмиралов, он был молодым и энергичным. Вы почитайте его биографию на досуге.
4. А коли виникла необхідність перегнати новозбудовану субмарину з Італії до Росії через зону активних морських бойових дій, Колчак вирішив Різничу помститися, доручивши «вбивчу» справу: необкатаний човен, непритертий екіпаж, перший трансокеанський перехід та ще в умовах війни! Але командувач Чорноморським флотом прорахувався. Саме цей похід остаточно увінчав славою нашого земляка.
Снова необкатанный и непритертый. Ну ладно, черт с ними. Но при чем же тут командующий Черономорским флотом Колчак? С какого ляда Колчак отдает приказы перегнать построенную в Италии лодку со Средиземного моря на Северный флот? - По мнению автора это входит в компетенцию командующего ЧФ? Или Колчак просто флотский придурок, раз отдает такие приказы? Или автор?
5. 5000 миль під водою за 89 днів
Просто шедевр. Что курит автор? Автор вообще представляет себе автономность подводной лодки? Хотя бы современной? А лодки 100 лет назад? А каким образом лодка передвигается под водой? А про то, что на лодке гибридный двигатель (как у Lexus RS 350h) автору известно? А сколько запас хода и автономности у подлодки на аккумуляторах? - То-то же. Курите лучше мануал.
6. А спати через нестачу ліжок доводилося по черзі. Кілька разів «Святий Георгій» затоплювало водою, виходили з ладу двигуни, збоїло інше обладнання. Човен пережив атаку німецької субмарини.
Совершенно нормальные условия для войны и боевого корабля. А мест для отдыха мало не потому что сволочи офицеры и итальянские кораблестроители, а потому что экипаж несет вахту постоянно. Один матрос отдыхает, другой несет вахту. Это нормальное положение дел.
Галилей в своем обращении к Сарти когда-то сказал "И человека, который совершил то, что совершил я, - нельзя терпеть в рядах людей науки". Автор, может ну ее к черту, эту журналистику?