«Одягне на день нашої Перемоги». Сорочку для гвардійця вишила кохана з рідними хлопця

Семеро людей вишивали сорочку для гвардійця, його дівчина Наталія на таке не сподівалася

• Підтримати свого хлопця, мобілізованого до Нацгвардії, дівчина вирішила незвичним подарунком. 
• До його виготовлення доєдналася рідня гвардійця. Тепер він має сорочку на день Перемоги

Наталія родом з Луганщини. Сергій — з Вінниччини. Познайомилися в Києві. Коли почалася війна, переїхали до його батьків до нашої області. Після мобілізації Сергія Наталя залишилася з його батьками.

Вишити сорочку для хлопця — це була її ідея. Починала самотужки, згодом до роботи приєдналися ще шестеро рідних.

Перед тим, як взяти до рук голку з ниткою, вона вмикає аудіокнигу, і починає працювати. У такі хвилини почувається щасливою.

Вийшло чоловіче вбрання

— Мені просто подобається вишивати, — так пані Наталія відповіла на запитання, чому взялася саме за вишивання. — Це в мене ще зі школи. У нас дуже гарно вишивала вчителька! Від її робіт не могла відвести погляд. Вона їх щоразу виставляла на виставках, які проводили з нагоди свят у нашому селищі. Рушники, скатертини, серветки, портрети… Я приходила і милувалася. Знаю, що в неї у квартирі всі стіни були завішані вишитими роботами. А в нашому класі висів портрет Шевченка. Його також вишила вчителька.

Співрозмовниця каже, що перші уроки вишивки і перші практичні навички вишивання у неї саме від своєї учительки.

Декілька дівчаток захопилися цією справою, я була одна з них. Пригадую, у 2009-2010 роках у нас на шкільні лінійки почали приходити діти у вишиванках. Не багато таких було. Я з цікавістю роздивлялася узори на їхньому вбранні. Все мало простенький вигляд. Я ж мріяла пошити для себе щось більш розкішне.

Під кінець 11-го класу виготовила перше вишиване вбрання. Запитую співрозмовницю, що саме вона пошила тоді для себе — блузу, сукню?

Пані Наталія на мить задумується. Після паузи відповідає: «Вийшло щось на зразок чоловічої сорочки. До того ж на ній був орнамент із зображенням  дубового листя. Не знала, що це чоловічі символи. Комірець-стійка, рукава короткі. Зроблено все з дешевих ниток. Таким ось вийшло моє перше вишите вбрання».

Все сталося випадково

Рідні пана Сергія знали, що Наталія вишиває для нього сорочку на день Перемоги. Перед тим, як взятися за роботу, радилася з мамою хлопця, який узор обрати, що краще буде Сергію до лиця. Батько поїхав купити п’яльця. Це була його власна ініціатива. Наталія про це не просила. Йому сподобався задум і він вирішив підтримати виготовлення сорочки для сина. Так само схвалила бабуся гвардійця.

Наталія планувала самотужки завершити розпочату. Все змінив випадок.

У Сергія є син від першого шлюбу. Хлопець приїхав в гості і побачив жінку за вишиванням. Вона працювала  окремо в кімнаті. Розпитав, для кого буде така гарна сорочка. Коли почув, що це для тата, сказав: "Прикольно!".

— На якийсь момент я відклала шиття і вийшла з кімнати, — розповідає Наталія. — Коли повернулася, зупинилася від здивування: хлопчик тримав на колінах п’яльця з полотном і вправлявся з голкою і ниткою. Малюнок узору був нанесений з допомогою друку, тому добре видно, куди необхідно вставляти голку. Ось він і старався.

Згодом у них побувала сестра Сергія зі своїм сином і донькою. Дітям приблизно 6-7 років. Коли дізналися, що їхній двоюрідний брат вишивав, хлопчик теж попросив дозволити йому спробувати.

Те місце, де він залишив свій слід на сорочці, Наталія може показати. Малий вишив хрестик в інший бік. Загального узору це не зіпсувало, але майстриня одразу звернула увагу. Брала до рук голку також племінниця Сергія. Не відстала від дітей і їхня мама, тобто Сергієва сестра.

Тим часом мати Сергія сказала, що це вже не сорочка, а оберіг для сина.

Мати вишила елементи квітки, батько мережив частину комірця, бабуся теж залишила свій слід.

—Ще раз переконалася, що у нас, українців, руки до всього золоті! — каже співрозмовниця. Адже, крім неї, ніхто з рідних не займається вишивкою. Але постаралися і все їм вдалося.

На виготовлення сорочки для Перемоги витратили два місяці. Вишивали семеро людей. Наталія звернула увагу на цифру. «Сімка — магічне число, правда?» — говорить вона.

Більше радий увазі дівчини і рідних

Два кольори домінують на узорі на вишиванці для гвардійця — червоний  і жовтий.

Є ще трохи чорного. Таке поєднання символізує червоно-чорний прапор, під яким наші попередники боролися за незалежність рідної землі. Червоний і чорний це кольори нашого часу, коли поруч ходять радість і журба.

За словами пані Наталії, Сергій уже приміряв сорочку Перемоги. На думку майстрині, вона йому дуже до лиця. Чоловік більше радіє іншому — тій увазі, яку проявили до нього кохана дівчина і його рідня.
 

Читайте також:

«Буча все перевернула». Австрієць з власної ініціативи зібрав допомогу і сам привіз її у Вінницю

З полону повернулись четверо вінничан: Денис, Олексій, Олександр та Павло

Слідкуйте за новинами Вінниці у Telegram.