Якби не Папа Римський Григорій ХІІІ, можливо, й народні депутати минулого тижня не мучилися із голосуванням за неробочий день Різдва за григоріанським календарем – 25 грудня
Юліанський календар був введений ще за правління Юлія Цезаря - в 45 році до нашої ери. Це сонячний календар, орієнтований на час послідовного проходження точки рівнодення Сонцем. Утім, до 16 століття виникла різниця в 10 днів порівняно з фактичним настанням рівнодення. Оскільки дата весняного рівнодення є важливою для визначення Великодня: за Юліанським календарем це свято випадало на різні дні тижня, в той час як християни вважали, що Пасха повинна святкуватися лише у неділю. Згідно з нововведенням Папи Григорія ХІІ, одразу ж після 4 жовтня 1582 року настало 15 жовтня. Цього дня в Італії, Франції, Іспанії, Португалії та Речі Посполитій (зокрема, й на території України) запроваджено григоріанський календар.
Тоді ситуація між польською католицькою та українською православною церквою була напруженою. І досі українська православна (так само, як і греко-католицька) церква дотримується юліанського календаря. Натомість у мирському житті григоріанський календар почав діяти в Українській Народній Республіці з 16 лютого 1918 року, цей день стали вважати 1 березня 1918 року. Закон про це було ухвалено 12 лютого 1918 року (за старим стилем) на засіданні Малої ради Української Народної Республіки.
Після Жовтневої революції 1917 років в Росії теж перейшли з Юліанського календаря на Григоріанський. Тоді це теж був «крок до Європи» – так було у західних країнах. Саме ця календарна різниця між старим та новим стилем «перемістила» новорічне свято на період різдвяного посту у православних. Це було на руку більшовицьким «богоборцям»… Потім почалась війна із різдвяною ялинкою, яка тривала до середини 30-х років, допоки не стала атрибутом новорічного свята… Лише у 1947 році в СРСР 1 січня оголошено «святом і неробочим днем»… І от тепер, 70 років по тому, в Україні таким днем визнано і Різдво Христове за Григоріанським календарем - 25 грудня. Віднині католики і православні мають вихідні на Різдво. До речі, 7 січня – неробочий день для українців із 1991 року.
Майже годину 16 листопада народні депутати розглядали Проект Закону “Про внесення змін до Кодексу законів про працю України щодо святкових і неробочих днів” №5496 від 06.12.2016. Основна зміна — запровадження державного вихідного у день католицького Різдва 25 грудня. Аби не додавати зайвого вихідного спікер Верховної Ради Андрій Парубій запропонував скасувати вихідний 2 травня, а День солідарності трудящих назвати Днем Праці і святкувати лише 1 травня.
Проти проголосував Опозиційний блок – шість депутатів, позафракційний Яків Безбах та із ББП – колишній губернатор Вінницької області Анатолій Матвієнко.
— Ми заганяємо православну країну в католицизм, - аргументував Анатолій Матвієнко, - за цим криється розвал православ’я, ми маємо попросити церкви прийняти рішення щодо дати святкування Різдва, і потім нехай звернуться до нас. А цим рішенням ми кидаємо кістку Москві, яка буде про це кричати.
Інші ж депутати навпаки вбачали у цьому «наближення до Європи». Про розбіжності у календарях не згадували – лише політику і наскільки святкування б’є по економіці країни.
Наскільки Вінниччину «вдарить» один неробочий день? Не може сказати перший заступник голови облдержадміністрації Андрій Гижко:
– Такої цифри ніхто не вираховував. В європейських країнах теж є 10-12 святкових днів на рік. Але в них немає норми переносу святкування на наступний день, якщо це припадає на вихідний. Якщо у нас відняти – 52 суботи і 52 неділі на рік, то вже 104 вихідних, плюс 12 вихідних і ще ті переноси, плюс 30 днів відпустки, то реально кожен працівник десь 160 днів відпочиває, тобто робочими залишаються 200 днів. Як на мене, це неприпустимо. Україна не є розвинутою державою із високою інтенсивністю праці… Я буквально днями повернувся із Сінгапуру, і можу сказати, що там працюють по сім годин в день, але інша продуктивність – у чотири рази більше, аніж українці, якщо порівнювати за кількістю буханок хліба, вишитих сорочок… Якщо у нас валовий внутрішній продукт на одного громадянина – дві тисячі доларів, а в них 60 тисяч доларів, то це одразу говорить про те, що у них у 30 разів більша продуктивність праці.
Утім, Гижко не проти вихідного 25 грудня, бо «католицька громада друга за чисельністю серед віруючих».
А от депутат облради від «Батьківщини» Людмила Головашич вважає, що «два Різдва не об’єднають націю».
– По-перше, треба завжди вивчати думки людей, бо політики дуже відірвані від реалій, - пояснює Людмила. - Якщо було якесь дослідження це добре, але я не чула. По-друге, Різдво - це класно, але тепер у нас два Різдва? Хіба це об’єднує націю? По-третє, є традиції. Якби нам не хотілося, однак досі святкують і 23 лютого, і День міліції 20 грудня, зокрема, пенсіонери. А ще травень є традиційно городним і дачним… Але 25 грудня Різдво – це правильно. Ще моя бабця казала: «Допоки по людські не будемо святкувати, не буде толку в країні». От треба по людські: щоб у піст не гуляти Новий рік.
– Щодо «робочого» 2 травня – вітаю, - одразу ж пояснив свою думку Олексій Фурман, голова обласної організації ВО «Свобода», народний депутат ВР 7-го скликання. - Бо досі цей вихідний був пережитком радянського минулого.
А от стосовно 25 грудня… В силу нашої недолугої волі, на жаль, не змогли спромогтися, щоб в Україні за стіл переговорів сіли представники різних релігійних конфесій. Коли більшість православних християн святкують Різдво Христове 25 грудня, Україна відзначає його 7 січня за старим календарем, який запровадила ще Російська імперія лише тому, що Петро І в 1700 році не прийняв григоріанський календар… Спеціально цікавився: православні Греції, Румунії, Болгарії та Кіпру святкують Різдво саме 25 грудня. В Україні ж досі - 7 січня, як у Казахстані, Киргизстані, Сербії та Грузії. До речі, у Білорусі, Молдові та Албанії уже традиційно святкують Різдво, як 25 грудня, так і 7 січня. Тепер і ми так…
Наші «свободівці» голосували «за» вихідний 25 грудня. Тим паче, що голосування було пакетом – разом із робочим 2 травня. Хоча, як на мене, тепер виникає логічне питання: чому Великдень для католиків - робочий день, а для православних - вихідний? А ще у іудеїв - Ханука, у мусульман - день народження пророка Мухаммеда… Вони теж захочуть святкувати у вихідний.
«Фетішом» називає зміни у святкових днях народний депутат ВР 6 скликання, вінничанка Катерина Лук’янова:
– Європа – це права людини. Європа - це відповідальність держави перед людиною. Європа – це відповідальність людини перед державою… А ми хочемо кленовим листочком чи, вибачте, «йолкою» прикрити собі жопу. Із святкуванням Різдва, як у Європі, ми не станемо ближчими до Європи. Чи ви думаєте збільшиться кількість тих, хто святкуватиме Різдво 25 грудня? Для віри вихідний не потрібен. Найкраще атеїстам – вони святкують усі свята…. Насправді, все це підміна понять. Українці самі повинні дозріти до справжніх цінностей. Найголовнішого – людського життя. А не того, що нав’язує влада… От дивіться, у Вінниці «декомунізували» вулицю 1 Травня – тепер Магістратська. Але ж свято і вихідний залишились… Ми всі чудово знаємо, що уже кілька десятиліть в Україні не ходять на демонстрації, а «хоронять» картоплю, у кого немає городу, той одразу йде на шашлик. Так от оце скоротили. А згодом ще скоротять кількість землі – мораторій на продаж закінчується 1 січня 2018 року. Це теж донедавна називали однією з ключових вимог Міжнародного валютного фонду для надання Україні фінансової підтримки. Тепер не згадують…
По суті, Новий рік – чисто формальне свято. Жити «по-новому» можна і сьогодні, не чекаючи нового календарика чи блокнота, або ж понеділка…
Більш оптимістичний до нововведень депутат облради Андрій Поліщук:
– Різдво – світле свято. Такі й повинні бути. 2 травня у пострадянських країнах уже давно став робочим днем, і, схоже, то не стало проблемою. Я лише проти відміни 8 Березня.
Слідкуйте за новинами Вінниці у Telegram.
№ 16 від 16 квітня 2025
Читати номер
І ще ці декомунізації... Одні нормальні, а інші ініціативи по декомунізації такі дурнуваті. Наприклад, переіменування вул. Стахурського в Андрія Первозваного: людина, яка зробила багато для відновлення Вінниці і християнський апостол. Як на мене, нехай всі святі будуть у церквах, скульптурах і молитвах, а назви вулиць віддавати людям, які пов'язані з місцевістю, а не за тим, що на вулиці стоїть церква. Таким чином люди не будуть знати історію міста хоча б за назвами вулиць. Дійшли навіть до такого, що з каменю перед парком збили ім'я Стахурського.