«Не можна знімати місце зльоту»: як онука вінницького сатирика керує безпілотниками

Ярина Чорногуз — бойовий медик, морська піхотинка та онука вінницького сатирика Олега Чорногуза

• Ярина Чорногуз – українська активістка та поетеса, яка приєдналася до ЗСУ ще у 2019 році.
• Тепер онука вінницького сатирика служить у морській піхоті і керує безпілотниками. Розповідає, як правильно керувати дронами під час війни.

Ярина Чорногуз — бойовий медик, морська піхотинка, поетеса та активістка, мама 8-річної доньки та онука відомого вінницького сатирика Олега Чорногуза.

Крім того, у свої 27 років Ярина — в сотні найвпливовіших жінок України. У 2019 вона стала парамедиком, а вже через рік підписала контракт із ЗСУ. Вторгнення РФ зустріла на передовій. З морпіхами військова пройшла пекло під Попасною, Маріуполем та Бахмутом.

Як безпілотники «Mavic» допомагають українським воїнам визначати точні позиції ворога, про те, як краще їх використовувати, аби роздобути необхідні дані та не втратити «пташку», розповіла старший матрос морської піхоти Ярина Чорногуз.

«Mavic» у сучасній російсько-українській війні — це основні наші «очі», якими ми бачимо ворога, — каже Ярина.— Якщо раніше потрібно було підлазити, підповзати, десь навіть навпомацки діяти, то дрони дозволяють дуже чітко побачити противника, його позицію, планування позиції та  їх кількість. Дрон — просто невід'ємна річ, як під час штурму, так і під час розвідки. Це дозволяє знищити противника, не наближаючись до нього».

Військова розказала, скільки дронів потрібно для ефективного виконання завдання.

«Це залежить від самого завдання. Якщо це штурм або наліт і це потребує безперервного спостереження за противником, або для прикриття групи, то потрібно мінімум два. Один знаходиться у повітрі, «дивиться”, потім вертається на перезарядку, у цей час піднімається і стежить другий. Як підсумок, з достатньою кількістю батарей є безперервне стеження. Отже, два “мавіки” — це оптимальна кількість для всіх завдань.

Часто  ми коригуємо арту одним “мавіком”, але у нас тоді виходять перерви. Ми піднімаємо, летимо, коригуємо — і потім дрону потрібна перезарядка. У цей період артилерія чекає. Якщо ж і арта у цей час перезаряджається, то це нормально. У таких випадках можна обійтися і одним.

Ярина Чорногуз каже, що погодні умови часом впливають на використання дрона.

«При температурі -11літали, коригували арту і дивились позиції ворога. Працював “мавік” чудово. Тільки за такої температури висів у повітрі хвилин 15-20. У теплу погоду може 30 хв. Це час чистої роботи. Загалом по характеристиках час польоту Mavic-3 заявлений до 46 хвилин. Але потрібен ще час, аби долетіти та повернутися.

Військова дає поради для ефективного використання безпілотника.

«У першу чергу, це така базова порада — не потрібно літати у дощ і сніг, тому що від вологості двигунчики можуть вийти з ладу. У нас була така ситуація: він дуже погано літав і ми не могли зрозуміти, у чому справа. Потім, коли його приземлили, побачили, що у дрона пропелери покрилися льодом від холоду. Тому він погано і літав.

Потрібно тримати батареї завжди у ладі: заряджати їх вчасно, не давати їм простоювати. Якщо у підрозділі є втрачені коптери, то від них залишається багато батарей і люди забувають їх підзаряджати час від часу і вони починають тоді менше тримати. Часто так буває, що зі старих батарей немає стовідсотково заряджених. А для того, щоб полетіти, покоригувати, порозвідувати і повернути дрон, у більшості випадків потрібно саме 100 відсотків заряду батарей».

Чорногуз рекомендує не нехтувати безпекою: ніколи не можна знімати на відео місце зльоту. 

«В нас була історія: біля місця де ми злітали, впав “мавік”. Ми думали, що це pociйський, забрали його, там була карта пам'яті. Відкрили, подивились відео на карті — і я побачила, що це сусідній підрозділ, який літав, і на одному моменті відео я побачила чітко місце, де вони злітають, приземляють, і навіть змогла заскрінити собі пілота. Тобто злітаєте — вмикайте запис екрану на телефоні, або якщо літаєте на смарт контролері, то на ньому також є запис екрану. Потім усе це залишається суто у вас, на вашому пристрої, а не на “мавіку”, який може впасти, його знайде ворог чи ще хтось».

Багато пілотів знімають відео на картки. Українські пілоти найчастіше літають, роблячи запис екрану. Це, у разі втрати "мавіка", дозволить не розкривати зайвих відомостей тому, хто знайде дрон у разі його збиття чи заглушення, каже дівчина.

«Якщо є потреба у високій якості зображення і необхідно літати саме із карткою, тоді їх має бути на кожен ваш політ по картці. Припустимо, ви з собою взяли 8 батарей, відповідно ви будете робити мінімум 8 польотів із записом на картку. Тож у вас має бути 8 карток з мінімальним об'ємом 32 Гб, наприклад. Ви міняєте батарею і разом з нею одразу міняєте картку. Так ви застраховані від того, що ваші відомості не потраплять у ворожі руки».

Ще один з варіантів — брати з собою ноутбук для того, аби друга людина могла перекинути відео на ноутбук та форматувати картку. Тоді можна обійтися 1-2 картками.

«Необхідно приділяти увагу прошивці, анонімайзеру (засіб для приховування інформації про комп'ютер або користувача в мережі за допомогою віддаленого сервера — ред.), завжди мати з собою “ольгу” — це пристрій, який анонімізує місце злету та посадки дрона, аероскоп має певні труднощі у визначенні цього. “Ольгу” треба під’єднувати спочатку до павербанку, потім у момент включення “мавіка” приєднувати до нього, чекати, поки загориться зелена кнопка стабільно і тоді витягати — і все, місце анонімізоване.

Є ще версія, що гарно використовувати GPS-трекер. Такий трекер потрібно закріпити на “мавік”. Якщо дрон буде втрачений десь поруч із вами, у вас буде змога його знайти саме по трекеру. У такій ситуації ще потрібно визначити для себе дві аварійні точки посадки на маршруті руху. Тобто там, де ви можете у разі розрядки батареї його посадити і знайти. Наприклад, у нас була ситуація, коли ми втратили дрон буквально за 200-300 метрів від нас у лісовій місцевості. Його потім ходили шукати разів 5 і за 200-300 метрів не знайшли, тому що він впав між дерев. Mavic темний, дерева темні — і все, ми не змогли його знайти».

Також старший матрос морської піхоти Ярина Чорногуз, всім охочим опановувати цю дуже перспективну і критично потрібну військову справу з пілотуванням дрона — радить пройти онлайн-курси від Центру підтримки аерозвідки на Прометеусі «Військове застосування БПЛА».

«У нас у роті їх пройшли всі пілоти, а отримані там знання постійно застосовуємо», — каже військова.

Читайте також:

«Він заслуговує, як і всі полеглі». Вдова азовця Лабунського просить присвоїти йому звання Героя посмертно

«Будинок побудував, а пожити в ньому не встиг». Вінниця попрощалася з героєм Андрієм Літвіновим

Слідкуйте за новинами Вінниці у Telegram.