«Напишіть, щоб не брали гроші у дітей»: волонтер відповів на докори про дитячі донати
- «Дитячі гроші» для ЗСУ є чутливим питанням, що викликає неоднозначну оцінку. Дехто докоряє волонтерам за те, що беруть гроші у дітей.
- Свою думку про дитячі донати висловив відомий волонтер — його слова вразили до глибини душі. Чому?
— Після зустрічі з учнями та вчителями у ліцеї села Сальниця до мене підходить учень і каже: «Дозвольте потиснути вам руку і подякувати, у мене тато на війні», — розповідає волонтер із Хмільницького району колишній вчитель з 25-річним стажем Іван Плотиця.
«У мене тато загинув на війні, можна вас обійняти»
— Слідом за учнем Сальницького ліцею підійшли двоє дівчаток, — продовжує розповідь Іван Плотиця. — Запитують: «Можна вас обійняти?». Кажуть, що їхні батьки також на фронті.
Коли підійшла ще одна дівчинка, зрозумів, що не стримаю хвилювання, бо побачив сум у її очах: «У мене тато загинув на війні, я теж хочу вас обійняти».
Це фрагмент відповіді Івана Плотиці на питання про дитячі донати. Чоловік втратив на війні сина Сергія. Колишній вчитель майже щоденно організовує збори коштів на допомогу нашим захисникам. Найбільший його збір — мільйон гривень на дрони для ЗСУ. Таку суму вдалося зібрати менш як за місяць.
Люди донатять Івану, бо чоловік має високу довіру. Сам він каже, йому допомагає в цьому син, з портретом якого батько не розлучається повсюди. Під час зустрічі у ліцей села Сальниця на учасників дивився із збільшеного фото колишній снайпер підрозділу спецпризначення Сергій Плотиця. На час загибелі йому ще не виповнилося й 30 років.
«Візьміть мою тисячу, це я зібрав для наших воїнів»
— Одного разу хтось із користувачів Фейсбуку написав про своє незадоволення щодо дитячих донатів, — говорить Іван Плотиця. — Хочу висловити з цього приводу власну думку.
Перед тим, як почуємо слова волонтера, журналіст «20 хвилин» згадав, як одна із жінок категорично висловилася з цього приводу: «Напишіть, щоб не брали у дітей гроші». Можливо, відповідь волонтера Івана Плотиці змінить думку цієї жінки.
— У ті дні, коли я з 8-ї і до 17-ї години стою у Хмільнику біля Алеї Слави, мене вражає велика кількість дітей, які з насолодою роблять свої донати, — говорить Іван Плотиця. — Часто бачу, як мама чи тато дають дитині гроші, але ще частіше діти донатять власні заощадження. Повірте, вони роблять це з гордістю, зі щасливими очима. Я бачив це не один раз. Переконаний, що ці донати це тільки їх рішення. Мене охоплює гордість за наших маленьких патріотів.
Згадується один приклад. Підходить батько з сином, ще малим, схоже, з початкових класів. Хлопчик каже: «Візьміть мою тисячу, це я зібрав для наших воїнів».
Запитав, як йому вдалося зібрати таку суму. З’ясувалося, що вчора він був іменинником, бабусі й дідусі зробили йому подарунок, а він запитав тата, чи може їх передати для тих, хто на фронті.
Три рази відмовляли у ТЦК, а він попросився ще раз
Педагог за освітою Іван Плотиця переконаний, що патріотами діти виростають у сім’ї. Каже, це результат громадянської позиції батьків, які виховують дитину. За таке виховання волонтер подякував батькові хлопчика, який задонатив свою тисячу, а також висловлює повагу і вдячність кожній сім’ї, де діти ростуть з любов’ю до рідної землі, до України.
Саме таким великим патріотом був його син Сергій. На початку війни йому три рази відмовляли у військкоматі брати до війська. Незважаючи на це, він пішов четвертий раз. І тільки тоді опинився на фронті.
— Тату, я не хочу, що російські танки їхали по нашій Жданівці, — казав Сергій Плотиця батькові, коли йшов на війну.
Жданівка — це колишня назва села Війтівці, де виріс і навчався у школі майбутній воїн. Своє молоде життя він віддав за наші життя. Батько полеглого Героя організовує допомогу тим, хто нині на фронті. Бо кожна така допомога — це чиєсь врятоване життя.
— Сина повернути я вже не зможу, а ось врятувати чиїхось синів, хто нині боронить нас, зможуть донати, за які купуємо безпілотними, засоби РЕБ, інше необхідне обладнання, — розповідає волонтер Іван Плотиця.
Чоловік передав на потреби армії навіть ті кошти, які односельці передали йому під час похорону сина. Він організував збір грошей серед земляків, за які придбали дрони помсти за кожного жителя їхньої громади, який не повернувся з війни. Іван Плотиця живе волонтерством. Щоденно, як на роботу, йде до людей.
Не зважає на докори. Знаходяться такі, які кажуть, мовляв, коли він вже угомониться. Мовляв, поховав сина, заспокойся. Можна уявити, настільки такі слова ранять й без того зболене серце батька. А тут ще й вкинули інформацію для розмови про дитячі донати: «Не бери у дітей гроші».
Втім, волонтер продовжує працювати. У правильності йог рішення є підтримка не тільки дорослих, а й дітей. Її він відчув, зокрема, під час зустрічей у шкільних навчальних закладах сіл Лозова, Кожухів, Соколова, ліцеї №4 міста Хмільник. Хвилююча зустріч відбулася днями у гімназії імені Михайла Стельмаха села Дяківці.
Під час кожної такої зустрічі відчув підтримку моральну і фінансову. Адже у кожному з названих навчальних закладів волонтера підтримували, бажали сил і здоров’я, щоб мати можливість надалі працювати заради підтримки наших оборонців. І, звичайно, донатили кошти.
Їх війна не стосується
— Читаю дописи шановного Івана Плотиці, зокрема, про дитячі донати, і в голові рояться думки: який незрозумілий наш світ наскільки різні люди в ньому живуть, — каже Альона Клименюк, мати, яка втратила на війні сина Руслана. — Одні безкорисливо волонтер ять, жертвуючи власним часом, своїми справами, нервами, а інші відводять погляд в сторону — їх війна не стосується. Одні, як син Івана Івановича Сергій, робив чотири спроби, щоб піти захищати нас з вами, а інші ховаються, бояться вийти на вулицю, верещать свинячим вереском, коли їх ТЦК забирає.
Одні щотижня варять, смажать, печуть, щоб заповнити волонтерське авто продуктами, а інші знизують плечима, мовляв, а що я можу?
— От такий дивний світ і час, в який живемо, — додає Альона Клименюк, яка також активно волонтерить на підтримку наших оборонців.
Підтримайте тих, хто нас захищає
У кого є можливість підтримати тих, хто захищає наші життя, ризикуючи своїм здоров’ям і життям, можна переказати кошти на картку волонтера Івана Плотиці: 5168745688699310
Читайте також:
«У кожного в кишені фотографія»: терміновий збір для воїнів, які ще не отримували допомогу
«Герої країни, якої більше не існує»: як пам’ятник з Вінниці опинився на сторінках німецької книги
Слідкуйте за новинами Вінниці у Telegram.
