«У кожного в кишені фотографія»: терміновий збір для воїнів, які ще не отримували допомогу

Віктор СКРИПНИК

Перший волонтерський екіпаж з Могилів-Подільського здебільшого особисто доставляє допомогу військовим у район бойових дій. Зліва на право: Сергій Стангріт, Анна Лаврик, Володимир Пунько

Прикро, що на це звернення волонтерів не відреагують ті, хто живе за принципом: я нікому нічого не винен.
У таких є кошти на ресторани, на придбання авто, інші потреби, тільки не для підтримки тих, хто захищає їх ціною свого життя.
На них волонтери не сподіваються, вірять у підтримку небайдужих.
Які потреби для військових слід закрити негайно?

Чотири запити з фронту майже одночасно надійшли до керівниці першого екіпажу волонтерів з Могилів-Подільського Анни Лаврик. Всі вони з різних підрозділів. У кожному згадується про те, що раніше не отримували допомоги від волонтерів.

— Допоможіть поширити інформацію про потреби наших захисників, — сказала у телефонній розмові з журналістом «20 хвилин» Анна Лаврик. — Без вас ніяк. Зібрати кошти треба швидко. Для декого з воїнів завтра може бути пізно.

Їх екіпаж особисто доставляє допомогу військовим

Волонтерка надіслала скріни звернень військових. Перед тим, як повідомити про їхні потреби, наведу її слова, які зачепили до сліз.

Відео дня

Їх волонтерський екіпаж здебільшого особисто доставляє допомогу у райони бойових дій. Разом з Анною працюють Володимир Пунько та Сергій Стангріт. Ця трійця небайдужих давно заявила про себе порядністю і надійністю: ще задовго до початку великої війни допомагали воїнам АТО/ООС. Не перестають це робити дотепер. Їм довіряють, їх знають і на фронті, і в тилу.

— Знаєте, що мене особливо вражає під час розмови з хлопцями на фронті? — запитує Анна. — Фотографії. У багатьох з них у кишенях є світлини. У когось на них зображені діти, донечки або синочки, хтось має фото мами або всієї сім’ї, хтось коханої дівчини.

Волонтерка каже, що під час кожного приїзду військові хочуть найперше наговоритися з ними, цивільними, хочуть знати, що робиться вдома, їх цікавлять найменші подробиці життя в тилу. Буває, дістають фото, розповідають, хто на них зображений. Жінці-волонтерці більше відкривають душу, ніж волонтерам-чоловікам.

Співрозмовниця зізнається, що не завжди вдається стримати сльози у таких ситуаціях. Бо розуміє, що для декого з військових та розмова може бути останньою. Ризик втратити життя на фронті існує для кожного.

Врятувати може необхідне обладнання чи технічні засоби. Саме тому волонтери з такою відповідальністю ставляться до кожного запиту з району бойових дій. Саме тому вони говорять про це на повен голос. Звертаються по допомогу до всіх, але отримують її тільки від небайдужих.

«Мамо, не хвилюйся. У мене все добре…» Це пише воїн, лежачи в багнюці, під звуками вибухів. Без сну. Без гарячої води. Без світла. І дуже часто — без потрібного обладнання, яке може врятувати його життя.

Що потрібно терміново на фронт?

Анна Лаврик передала список потреб, що надійшли від військових з чотирьох підрозділів. Ось перелік:

РЕБ (засоби радіоелектронної боротьба) — вуха й очі на полі бою.
Інвертор — забезпечує живлення там, де нема світла.
Ноутбук (DESKTOP-RL3VCPC) — 64-розрядна система, x64 процесор — для роботи з БПЛА, координатами, розвідкою.
Павербанки 20000–30000 mAh — критично потрібні для живлення техніки, засобів зв’язку, тепловізорів, дронів.

Волонтерка каже, що є дуже обмаль часу на збір коштів. Кожне з названих обладнань потрібно, як кажуть, на вчора. Придбати його коштує немалих коштів.

— Це великі суми, які ми самі не потягнемо, зазначає співрозмовниця. — Але віримо, що разом з вами зможемо їх зібрати і підтримати тих, хто захищає наші життя. Бо ми у великому боргу перед ними. Звертаємось не як волонтери, звертаємось як звичайні люди до звичайних людей. Нас просять про допомогу ті, хто ніколи не просив. Уже тому не можна їм відмовити. Там — пекло. Якщо не допоможемо сьогодні, то завтра для декого з тих, хто звернувся до нас, може бути пізно.