«Мільйон на дорозі не валяється»: як ветеран створив у Вінниці євроцентр галотерапії
- Чим ветеранський бізнес відрізняється від класичного?
- Про це журналісту "20 хвилин" розповів один з ветеранів, який після повернення з війни облаштував у Вінниці оазу тиші і спокою під назвою AURA.
- Чому його проект не є класичним бізнесом? Які має особливості?
- Відповідь на ці та низку інших питань дізнаєтеся з розмови з ветераном-підприємцем
Бізнес з «людським обличчям» — саме так називає свій проект ветеран-підприємець з Вінниці Сергій Сушко. Він знав, чим буде займатися після демобілізації. Ідею виношував ще до війни. Якщо точніше, задовго до початку бойових дій. Тільки тепер втілив її в життя.
Створений ним простір — оздоровчий центр галотерапії назвав AURA.
Що являє собою цей проект? Як вдалося втілити його в життя?
Допомогти військовим відчути… тишу
Під час розмови Сергій Сушко декілька разів наголошував: його проект не є класичним бізнесом. Це не та комерційна схема, що діє за принципом: продав — заробив.
Ветеран наголошував на особливості своєї ідеї. Вона полягає в тому, щоб допомогти військовим відчути… тишу і, звичайно, оздоровитися. Мова про тих, хто повертається з фронту, Зрештою, не тільки військовим надають допомогу у просторі соляної терапії. Будь-хто може звернутися — дорослі і діти.
За словами засновника, відвідувачі отримують оздоровлення мікрокліматом з допомогою галотерапії. Якщо точніше, це фізіотерапевтичний метод, що базується на створенні у повітрі мікроклімату соляних печер.
— Основне призначення закладу — оздоровче, — розповідає пан Сергій. — Йдеться про полегшення станів людини при бронхо-легеневих захворюваннях, алергічних проявах, ЛОР-проблемах, дерматологічних станах, Але ми виходимо за межі суто фізичного оздоровлення.
— Що це означає? — запитую співрозмовника.
—Центр AURA це місце, де відчувають людський біль та розуміють потребу людини у відновленні, — продовжує пан Сушко. — Тут не тільки занурюєшся у мікроклімат соляної кімнати. Тут тиша, тут відчуваєш спокій, безпеку, зменшується внутрішнє напруження.
Ветеран наголошує, що таке місце має особливе значення для тих, хто повернувся з війни. Це не шпиталь, чи лікарня. Тут м’яка, заспокійлива атмосфера спокою. Вона надзвичайно цінна саме для військових після пережитого у районах бойових дій. Як на фронті не вистачає тиші!..
Саме тому для військових відвідування простору безкоштовне. Так вирішив власник закладу.
—Ви говорити, що ваш бізнес-проект має людське обличчя, але ж тоді втрачається заробіток? Тоді це збитковий бізнес? Якщо так, він довго не втримається на плаву, — кажу співрозмовнику.
—Можливо, це прозвучить дивно, але я знаю ветеранів-підприємців, які нерідко мислять так само, як і я, — зазначає пан Сергій. — Для них важливо не тільки як заробити, а й як допомогти людям. Саме в цьому криється одночасно і сила, і вразливість ветеранського бізнесу.
Співрозмовник продовжує: «Там, де класичний підприємець від самого початку будує модель з думкою про заробітки, а краще — про великі заробітки, ветеран-підприємець вкладає передусім у цінність для споживача, у якість, користь, чесніть. Він дивиться на справу не тільки очима продавця, а значною мірою людини, яка хоче дати іншим те, чого, можливо, колись бракувало їй самій або її побратимам».
Як каже співрозмовник, ветеранські проекти це дещо більше, ніж бізнес у класичному розумінні. Вони народжуються з прожитого досвіду, з переосмислення життя, з бажання будувати справу так, аби вона мала соціальну вагу, реальну користь для людей.
—Як не «прогоріти» з таким бізнесом?
—Проблема не в тому, що ветеранський бізнес слабкий, — говорить колишній військовий. — Навпаки він часто сильніший за змістом, чесністю та суспільною цінністю. Але йому бракує комерційної «упаковки» і практичних інструментів для виживання на ринку. На мою думку, ветеранські проекти можуть «прогоріти» не через брак сили, ідей чи порядності. Нам не вистачає бізнесових навичок. Мало знань про те, як вибудовувати фінансову модель, масштабувати бізнес, мислити категоріями маркетингу чи довгострокової прибутковості.
Австрійська сіль, імпортне обладнання
Запитую пана Сергія, чи є у них конкуренти у Вінниці? Скільки таких закладів, які надають аналогічні послуги оздоровлення методом соляної терапії?
—Так є, — говорить співрозмовник. — Знаємо, скільки їх є. Вони знають про нас. Але в них нема того, що є у нас. Саме це відрізняє наш простір AURA від конкурентів.
Підприємець уточнює, що використовують сертифіковане європейське обладнання, зокрема, галогенератор. Воно дороговартісне. До того, як проект запрацював, довелося виконати чимало робіт. Розпочали з реконструкції комунікацій. Далі тривали монтажні роботи, встановили обладнання.
Співрозмовник звернув увагу на таку деталь, що стосується галокамери. Каже, дехто пропонував виконати роботи за день-два. При цьому зекономили б кошти. Пан Сушко не погодився на таке. Каже, у справі оздоровлення людей не повинно бути дрібниць.
Обладнання у них, як уже згадувалося, європейське, сіль фармакопійна з Австрії, тобто високо очищена, що відповідає стандартам лікарських засобів, роботи виконували фахівці високого рівня.
—Людей треба здивувати, — наголошує співрозмовник. — Ми створили такі умови, яких нема у конкурентів. У них нема такого обладнання, як у нас. А без цього не можна створити належний мікроклімат. Без перебільшення можу сказати, що ми вирізняємося професійністю і якістю надання послуг.
Ветеран-підприємець має ідею співпраці з містом. Якщо його бізнес будується на соціальному спрямуванні, то чому не розширити його у співпраці з міською громадою?
Звідки гроші, воїне?
Питання про фінансування проекту AURA неодмінно виникне у читача. Сергій Сушко скористався грантом Державного центру зайнятості. На свій бізнес-проект отримав мільйон гривень.
Кажу йому, що далеко не всі вірять у кошти від держави.
—Мій приклад свідчить, що це реально, — говорить ветеран. — Про можливість отримати такий грант дізнався від знайомих. Заглянув в Інтернет. Ознайомився з подробицями, як діє механізм підтримки ветеранів. Поїхав у Центр зайнятості. Проконсультувався на місці. На моє здивування, там дуже уважно вислухали, надали вичерпну консультацію, а згодом ще й підказали, як правильно написати бізнес-план. Я вважаю, що такий документ варто писати самому. Чому? Бо тоді ти вникаєш у всі деталі. Якщо хтось напише, а так дехто робить, буде більше проблем.
На думку Сергія Сушка, наразі гарний час для ветеранів, щоб скористатися грантами для започаткування власної справи.
—Не пригадую, щоб раніше було стільки грантових програм для ветеранів, —говорить колишній військовий. — Тому отримати фінансову допомогу для старту бізнесу цілком реально.
Щоправда, чоловік звертає увагу на зворотній бік медалі. Він скептично ставиться до іншої форми допомоги банківських кредитів. За його словами, більшість банківських продуктів, заявлених для співпраці з ветеранами, на жаль, є суто декларативними. Скористатися ними непросто. Натомість грантові програми набагато доступніші. Ветеран знає це з власного досвіду. До того ж, отримав немалу суму. Мільйон на дорозі не валяється.
Боєць «Сталевого кордону»
Чому такий незвичний бізнес обрав для себе Сергій Сушко?
—Я виріс у мами на роботі, — говорить він, усміхаючись. — Мама працювала у фізіотерапевтичному кабінеті. Тому буде правильно сказати, що вона мимоволі причетна до моєї нинішньої справи. Зрештою, мама тепер допомагає в обслуговуванні відвідувачів. Як і дружина. До речі, це дружина підштовхнула до того, аби нарешті реалізував задумане. Бачила, що вагаюся. Вагання й справді були. Не страх, а саме вагання. Після пережитого на війні, мабуть, вже нічого не боїшся. Тепер сім’я є найпершим і найголовнішим помічником у тому, щоб AURA працювала так, як того хочуть наші відвідувачі.
Коли почалася війна, вони пережили складні часи. Сергій повідомив, що йде боронити землю від окупантів. Зізнається, що жодного військового досвіду не мав, але так само не мав наміру залишатися вдома. Хвилювався за рідних. Запропонував їм їхати за кордон. Вони дослухалися. Після того пішов у військкомат. Був березень 2022-го. Його розподілили у прикордонний загін. Був навідником мінометного розрахунку. Починав з виконання бойових завдань у Чернігівській області. Далі їх підрозділ перекинули у Бахмут, звідти — у Куп’янськ. Ще одним місцем участі у бойових діяв став Вовчанськ.
Згодом пройшов підготовку для подальшої служби у новоствореному підрозділі «Сталевий кордон». Цей загін входив до штурмових бригад «Гвардія наступу». Згадує ситуації, коли перед ними ворог, а вони, як каже, не дуже то й озброєні. У таких випадках було чого хвилюватися. Два роки боронив рідну країну. Бувало, коли думав про дім, про рідних, мимоволі оживала мрія: створити те, про що давно мріяв. Тепер йому це вдалося. Тому таким дорогим є для нього його дітище — оздоровчий центр галотерапії AURA.
Заклад знаходиться у мікрорайоні «Поділля» за адресою, вул. Зодчих,12.
Читайте також:
«Ти не будеш одна — люди допоможуть»: трьом дітям полеглого воїна потрібна школа і дитячий садок
«У шпиталях мені казали: у нас нема футболістів». Чому команда з ампфутболу не може грати у Вінниці?
Подякуй журналісту гривнею
Слідкуйте за новинами Вінниці у Telegram.
