Мама мріє забрати тіло сина з Маріуполя: фільм «Христос» створили з кадрів з телефону морпіха
- Ярослав Христюк на позивний «Христос» єдиний військовий у нашій області, кому поставили пам’ятник.
- «Це пам’ятник одному з найхоробріших морпіхів», — так відгукнувся про нашого земляка Герой України колишній командир 36-ї бригади морської піхоти Сергій Волинський на позивний «Волина».
- Христюк, якого називали легендою Маріуполя, нагороджений трьома орденами «За мужність».
- У пам’ять про хороброго морпіха створили фільм, стрічку приурочили до 30-ї річниці з дня народження військового. Хто автор?
Документальна стрічка «Христос» має свою особливість: більшість епізодів у ній взято з телефону Ярослава Христюка. Схоже, він любив фільмувати війну.
Його відео — це документальні кадри російсько-української війни очима одного з її учасників.
Аби не втратити кадри з телефону військового, жмеринська журналістка Яна Сладковська з оператором Павлом Голевим створили на їх основі документальну стрічку. Переглянути її можна за посиланням.
Є у фільмі також спогади про Ярослава його мами пані Юлії, сестри Яни. Про «Христоса» згадують його побратими під час відкриття пам’ятника морпіху у Жмеринці.
Ворог може зруйнувати будинки людей, випалити тимчасово окуповану землю, але йому не зламати дух і опір українських військових. Такий посил дає глядачу головний герой стрічки — морпіх 36-ї окремої бригади морської піхоти, командир відділення молодший сержант Ярослав Христюк. Він один з небагатьох, хто нагороджений трьома орденами «За мужність».
Ярослав Христюк з Браїлова на війну пішов 18-річним у 2014 році. Загинув під час порятунку побратима 17 березня 2022-го.
Його називали легендою Маріуполя
Ярослав Христюк коментував кожен відзнятий ним кадр. Його голос звучить емоційно особливо тоді, коли «Христос» знімає руїни, у які перетворили російські варвари, наприклад, село Широкіно, чи місто Маріуполь.
Показує зруйнований будинок з білої цегли і каже: «Будинок непоганий був, люди спокійно жили в ньому, руський мір все розбомбив». Останнє слово «розбомбив» ми замінили. Військовий висловився нецензурно. Тим само підсилив своє презирство і ненависть до російських окупантів.
Руйнувань у його відео багато: будинки, школа, лікарня, храм… Вражають кадри боїв, на деяких з них видно, як «Христос» поливає ворога зі стрілецької зброї.
«Йому 26, — читаємо в описі до фільму. — Він йде вулицями Маріуполя, говорить легко і просто, жартує з побратимами, ніби він на прогулянці, а не на лінії фронту. Документує усе на телефон: пастки від ворога, які помічає на своєму шляху, захист позицій та зруйновані «рускім міром» будинки, школи, лікарні, храми. Він не здогадується, що через декілька місяців стане одним із тих, кого називатимуть легендою Маріуполя».
Таке визнання нашому земляку дали побратими. Колишній комбриг 36-ї бригади морської піхоти Герой України Сергій Волинський на позивний «Волина» ініціював створення пам’ятника Ярославу Христюку. Сталося це після того, як Волинський повернувся з російського полону.
На відкритті пам’ятника побратим дякував за врятоване життя
У фільмі є кадри з відкриття пам’ятника Ярославу Христюку. Його встановили у Жмеринці на території Меморіалу Слави. Відкриття відбулося 23 травня 2025 року у День морської піхоти. Так морські піхотинці з 36-ї бригади вшанували пам’ять про свого побратима.
—Це пам’ятник одному з найхоробріших морпіхів, яких я знав, — сказав у своєму виступі перед присутніми колишній комбриг 36-ї бригади Сергій Волинський.
Після повернення з полону «Волина» створив фонд підтримки морських піхотинців «Сталеві». За кошти фонду замовили і встановили пам’ятник Ярославу Христюку.
На його відкриття до Жмеринки приїхало багато військових, які знали Христюка.
Чи не найбільше вразив виступ одного з них на ім’я Михайло. Чоловік привселюдно дякував Ярославу за врятоване життя. Розповів, що у Маріуполі під час бою дістав поранення. Рятувати його кинувся «Христос». Він розумів, що ризикує. Але не зрадив свого підлеглого, не сховався. Під час порятунку Михайла «Христос» отримав дві кулі в груди, ще одну в шию. Сталося це 17 березня 2022 року. На той час Христюку було тільки 26! Йому назавжди 26.
—Він захистив мене собою, прийняв удар на себе, — сказав у виступі Михайло. Чоловік ще раз подякував за життя, яке врятував йому командир.
Знає де могила сина
Мама Ярослава Христюка пані Юлія, як ніхто, знає, що її Ярослав неспроста став воїном. У сина було надзвичайно загострене почуття справедливості. Коли у 2014-му росіяни прийшли на нашу землю, мама відчувала, що Ярослав не залишиться вдома. Так воно й сталося. Материнські умовляння залишитися вдома не допомогли.
У фільмі згорьована жінка у сукні чорного кольору говорить про свою мрію.
Каже, що знає, де у Маріуполі могила її Ярослава.
Чекає на той день, коли зможе поїхати у місто Марії, так ще називають Маріуполь.
Не просто поїхати на могилу. У пані Юлії інші плани перепоховати сина на рідній землі.
23 лютого 2026 року Ярославу Христюку виповнилося б 30 років.
Читайте також:
«Якби міст не підірвали, танки пішли б на Київ»: як лікар з моргу упізнав загиблого сапера
Подякуй журналісту гривнею
Слідкуйте за новинами Вінниці у Telegram.
