«Кожного ранку просить каву». Секрети довгожительки з Хмільника, якій 104 роки

«Кожного ранку просить каву». Секрети довгожительки з Хмільника, якій 104 роки
На сто років Параску Сторожук привітали сто гостей
  • Коли Парасці Сторожук було 100 років, її привітали сто людей.
  • На честь іншого дня народження внук подарував 103 троянди.
  • Як вдалося жінці дожити до ста та ще й переступити межу у наступне століття?

Нині Параска Іванівна проживає з наймолодшою своєю дочкою Лідією у Хмільнику. А до ста років вона обходилася без допомоги, жила у селі Думенки. Так каже дочка бабусі Лідія Петрівна.

— Мама у сто років ще й на город виходила, — додає співрозмовниця. — Сусід у селі весь час говорив нам, коли приїжджали в гості, що на бабусю Параску молитися треба, як на ікону. Свої слова пояснював так: «Ця жінка інколи нікого  не образила, ні про кого не сказала поганого слова. Не знаю, чи є ще така людина, яка б не хотіла поговорити про інших».

Внучки Зоя і Наталонька обійняли бабусю у день її 104-річчя

— Я думаю, що ця мамина доброта є одним із секретів того, що доля дала їй довгого віку, — продовжує Лідія. — Але ж доброта це така собі категорія. Хтозна, чи зміцнює вона здоров’я? Зате я точно знаю, що ми всі любимо свою бабусю за її добре серце і її людяність. Тому до неї завжди приходять у гості рідня. Бо бабуся ні на кого з нас не сказала поганого слова. Усі ми в неї рідні, золоті, найкращі.

Відео дня

Сніданок щодня однаковий

Запитую співрозмовницю про те, завдяки чому її мама прожила понад сто років. Жінка каже, що теж не раз думала про ці секрети довголіття. Але чи є вони насправді?

Взяти, для прикладу, харчування.

— Мама їсть те само, що й ми, що й інші люди, то який тут секрет? — каже Лідія. — Хіба що каву просить кожного ранку. Я вже й не запитую, що на сніданок, бо й так знаю, що мама, коли проснеться, нагадає мені, щоб приготувала їй каву. Щоб не запропонувала, а вона не забуває нагадати: «Приготуй мені, дитино, каву». І так уже багато років.

Якщо зараз пошукати в Інтернеті публікації про каву, то знайдемо купу порад про цей напій. Причому, вони, ці поради, будуть діаметрально протилежні. Одні спеціалісти стверджуватимуть, що кава шкодить здоров’ю, що з таким напоєм треба бути обережним. Особливо людям старшого віку. Інші, навпаки, говоритимуть про користь від кави.

— Ті, хто пише, що кава шкодить організму, нехай розкажуть про це нашій бабусі, — говорить дочка довгожительки. —Я ж не вигадую: кожен ранок мама просить каву. Готую напій з розчинного порошку. До кави ще булочка. Але це не весь сніданок.

У день нашої розмови пані Лідія приготувала мамі ще налисники з вишнями. На обід мав бути рисовий суп з півником.

Якось дочка запитала маму, чому вона просить саме каву, а не чай, чи узвар. Бабуся відповіла, що їй кава не тільки до смаку. Після такого напою довгожителька почувається добре. Якщо так, то чому не просити саме каву? Навіть коли п’є чай, каже, що кава все одно більше до смаку.

Мабуть, це особливість організму людини, вважає співрозмовниця. Сама пані Лідія не має такого великого бажання, як у мами, пити каву. Тим паче, об робити це кожного ранку… Ні, це не для неї. Значно менше вживає такого напою, ніж її довгожителька матуся.

— Якби хтось з медиків взявся, то міг би написати наукову роботу про вплив кави на довголіття, — усміхається співрозмовниця. — В принципі тема роботи справді  цікава і таким само цікавим могло б бути дослідження.

Словом, шукати секрет довголіття у харчах, які споживає 104-літня жінка, навряд чи можна. До столу їй подають такі само страви, які споживає її рідня, інші люди. Можливо, причина у способі життя?

Правнук Віталій приніс торт на 104-й день народження довгожительки

Пережила і голод, і війну...

— Життя у мами було непросте, а точніше, важке, тому шукати тут секрет довголіття теж не доводиться, — говорить дочка довгожительки Лідія.

Народилася майбутня довгожителька у багатодітній сім’ї . На світ з’явилася у вже згаданому селі Думенки. Працювала у місцевому колгоспі. Вся робота ручна: сапати буряки, копати, вантажити на машини…

Не можна назвати той час спокійним. Люди тривожилися від так званих реформ радянської влади: розкуркулення, колективізація, вигнання з села тих, кого називали куркулями. А потім голод, війна. У їхній сім’ї були втрати, гірко оплакувала рідних людей, не раз серце рвалося від болю і розпачу, від безвиході.

— Хіба така обстановка, такі страшні події додавали здоров’я? — запитує пані Лідія. — Звичайно, ні. Навпаки, відбирали його, змушували виживати у скрутні часи.

Рідні, які знають історію життя Параски Іванівни, не раз дивуються, слухаючи ту, чи іншу історію з її біографії. Як жінка змогла вистояти? Де взяла сили?

Нині знову війна. І бабуся просить у Бога миру, просить, щоб її внук,я кий нині захищає рідну землю, живим повернувся додому. А це теж тривога для її серця.

На сто років поздоровили сто гостей

У пані Параски і її чоловіка Петра було семеро дітей. На жаль, один синочок помер ще малим, коли йому було 12 років. Співрозмовниця уточнює, що причиною смерті стало запалення легень.

Ще одна гірка втрата смерть дочки, але уже у старшому віці. Віру, так звали жінку, звела зі світу невиліковна недуга.

Нині залишилося у довгожительки три доньки і двоє синів. Їхня сім’я має одну особливість усі діти здобули вищу освіту.

Тато дуже хотів, щоб ми вчилися, розповідає Лідія Петрівна. Точніше, у нього було два великі бажання. Крім здобуття освіти, часто просив нас жити дружно. Ми його дослухалися. Всі здобули освіту і всі живемо дружно. Як кажуть, чорна кішка не пробігала між нами. Так само ладять між собою наші діти, внуки. Недарма у бабусі завжди багато гостей. І не тільки на її день народження. Про один день народження хочеться згадати особливо. На сто років нашу маму привітали сто гостей.

На день народження завжди було сонячно

— Звертали увагу, щоразу на мамин день народження, 20 жовтня, була гарна погода, — каже Лідія. — Усі приходили з квітами. Бо знаємо, що іменинниця дуже любить квіти. Їх багато росло біля її будинку в селі.

Стосовно освіти, про яку уже згадували, співрозмовниця уточнила, що вона закінчила Вінницький педагогічний інститут, вчителювала 33 роки. Дві її сестри Надія і Марія мають дипломи Вінницького торговельно-економічного інституту.

Брати обрали фах правоохоронців: Василь навчався у міліцейській академії у Києві, а Михайло у Кишиневі.

Найбільше багатство довгожительки її рідня: крім згаданих трьох донечок і двох синів, яких щоразу обіймає, коли навідуються у гості, має ще 43 (!) внуків і правнуків.

Зичимо усім їм стільки ж років прожити, як і їхня бабуся-довгожителька. Є з кого брати приклад! Тим більше, що вся рідня упевнена: бабуся передала їм ген довгожительства. А Парасці Іванівні Сторожук — йти на рекорд. Продовжувати додавати до своїх 104-х нових років!   


Читайте також:

«Мамо, ти тільки дочекайся мене…» Про що писала з полону мамі бойовий медик Ірина Стогній

«Ми навчилися виспівувати війну»: вінничан запрошують на пісні борні та волі

Слідкуйте за новинами Вінниці у Telegram.

Коментарі (11)
  • Марічка Кокош

    Многая і Благая літа Вам!!!
  • Тамара Петрівна Тишківська

    Яка красива жіночка! Світла і чиста душа. Вічного життя Вам, люба, і благословення Божого в подальшому теж.
  • Люба Павельчук

    Многая і благая літа. Доброта у бабусі така щира..
  • Александр Шмырев

    Хай  Бог дарує  їй здоров'я та сили

keyboard_arrow_up