Історія Універмага. Як тут працювали і що можна було купити у 90-х?

Історія Універмага. Як тут працювали і що можна було купити у 90-х?
  • У часи розквіту Універмаг вважався візитівкою Вінниці. 
  • Тут працював півторатисячний колектив, робітників забезпечували безкоштовним житлом, путівками і гарною зарплатою. А переймати досвід до Вінниці приїжджали фахівці з усього СРСР.
  • У останні роки перед приватизацією в Універмазі всі були «мільйонерами», памперси можна було купити тільки за валюту, а колишніх продавців забирали «з руками і ногами» інші роботодавці.

Вінницький Універмаг бере свій початок з 1964 року. Тоді, на місці базара Каліча, з ініціативи голови міської ради депутатів трудящих Генріха Лютворта, зробили площу Гагаріна і Центральний універмаг. Будівництво тривало три попередніх роки.

Розквіт пов’язують з директором Малишенком

З преси відомо, що в нашому Універмазі працювало 1500 людей. За кошти держпідприємства побудували 11 багатоповерхівок у Вінниці. Видали працівникам 650 квартир.

А ще працівники Універмагу отримували високу зарплату, постійні премії за наполегливий труд, путівки на Чорне море, безкоштовне лікування тощо.

Відео дня

При СРСР державне підприємство налагодило прямі відносини з Німеччиною, Англією, Фінляндією, Китаєм, Польщею, Румунією, Туреччиною та іншими країнами. Від Львова до Владивостока приїжджали фахівці, щоб перейняти досвід вінницького Універмагу.

У 1969 році універмаг першим у Радянському Союзі перейшов працювати за методом самообслуговування.

Часи розквіту підприємства пов’язують з директором Михайлом Малишенком. Від колишньої працівниці підприємства ми дізналися, якими були останні роки ще державного Універмагу.

Відомий стоматолог працював в Універмазі

Вінничанка Наталія Нікітюк з 1993 по 1998 роки працювала продавцем-консультантом в комісійному відділі вінницького Універмага.

— Ціни вже не пам'ятаю, бо в ті роки все стрімко змінювалося: ходили ще радянські рублі, купони, потім запровадили гривню. Та й всі ми були мільйонерами, інфляція була страшенна, — каже жінка. — Я допрацьовувала останні роки, коли Універмаг ще був державним підприємством. На той момент був директором Дерев'янко.

Втім, навіть у лихих 90-х в Універмага все ще був півторатисячний штат працівників. Це наче у завода.

— І це були не тільки продавці, а й товарознавці, працівники складів, організаційний відділ, була власна будівельна бригада. А, наприклад, відомий вінницький стоматолог Бахрам Халматов починав свою діяльність саме у стоматологічному кабінеті Універмагу. Так, в Універмазі, діяла власна міні-лікарня з терапевтами, стоматологами, лорами та іншими фахівцями первинної ланки медицини, — сказала Наталія Нікітюк.

Памперси — тільки за валюту

На першому поверсі, як і в наш час, продавали продукти. А крім речей в Універмазі можна було придбати й побутову техніку у відділі, де працівниками майже всі були чоловіки. Ще працювали телемайстри.

— Також на першому поверсі знаходився валютний відділ, який невдовзі перенесли на четвертий поверх, — каже Наталія Нікітюк. —  В ньому продавали товари іноземного виробництва за валюту, тоді як в інших відділах продавалися товари, переважно, вітчизняного виробництва. Наприклад, у дитячому відділі не було таких товарів, як памперси. Зате їх можна було придбати у валютному відділі. Там продавали продукцію з Німеччини, Італії та інших країн.

Питаємо, чи мали якісь переваги продавці Універмагу? Пільги, зарплату хорошу чи пріоритетний доступ до дефіцитних товарів?

— Ні, це була просто сміхотворна зарплата. Ми всі намагалися втекти з Універмагу якомога раніше, — розказує вінничанка. — Але Універмаг дав таку закалку, що ти справжній продавець. На продавця-консультанта потрібно було вчитись: в училищі ми опановували психологію та організацію торгівлі, бо до кожної людини потрібно було знаходити свій підхід. Ба більше, роботодавці забирали «з руками і ногами» колишніх працівників Універмагу. Тоді такі люди вважалися «золотим стандартом».

Орден зрізали за лічені хвилини

Відомо, що вінницький Універмаг був єдиним на просторі Радянського Союзу, який був удостоєний ордена Трудового Червоного Прапора. Двометрова пластикова копія була на покрівлі до 13 січня 2016 року. Тоді, о 15.40, її зрізали на вимогу закону «Про декомунізацію».

— Ріжемо історію? — жартуючи запитав робочих директор ПАТ «Вінницький універмаг» Олег Веретинський.

— Зароблену своїм трудом, —  із сумом відповів один з них.

Історію на даху універмагу зрізали за кілька хвилин. Пластиковий орден сховали. Самого Ордена Трудового Червоного Прапора в універмазі сьогодні немає — десь зник. Уже давно. Червоний Прапор, який традиційно вручали одночасно, є на складі.

Раніше, нагадаємо, показали у світлинах, як народжувався Вінницький Універмаг.

 

Читайте також:

Чудодійні рецепти, обмін квартирами, вербовка в легіон. Послуги, які пропонували у Вінниці в 90-х

Староміський, Центральний, Київський. Що ви знаєте про вінницькі мости? (ТЕСТ)

Привиди з монастирських руїн і таємниця старого лісу. Якими легендами оповита Вінниччина

Слідкуйте за новинами Вінниці у Telegram.

Коментарі (39)
  • Вячеслав Демченко

    Саркофаг імені Продіуса
  • Ольга Михайлюк

    Дійсно колись було дуже гарно біля універмагу хотілось просто посидіти а зараз Ужасно Бомбоубежіще
  • Наталя Мельник

    Мої знайомі продавчині не отримували квартир, проте так зване "обслуговування" розводили по співробітникам, котрі могли вибрати щось для себе із дефіциту. Пам'ятаю невеличку поличку з французькими парфумами за 25 та 45 крб...було приємно ходити до Універмагу.
  • Аліна Вінниця

    пам ятаю величезні черги,якщо щось "викидали" на продаж...а ще-там був відділ для молодят- за довідкою РАГСу можна було щось купити- рушники махрові,взуття не совдепівське....Хтось сумує за чергами?))))))

keyboard_arrow_up