«Хворий і виснажений». Мати захисника «Азовсталі» Андрія Рибачка про звільнення сина

Фото: Катерини Рибачок

• Захисника «Азовсталі» з Вінниччини, молодшого сержанта 36-ї окремої бригади морської піхоти Андрія Рибачка звільнили з полону росіян.
• Мати військового розповіла про звільнення сина і його стан після полону.

Ввечері 21 вересня Україна повернула з російського полону 215 захисників Маріуполя, з них 108 — бійці «Азову».

Серед звільнених наші земляки: 

• Дзись Євген, капітан. Нагороджений медаллю «За військову службу Україні». Євгеній був також учасником АТО;
• Цебрик Віктор, сержант. Нагороджений медаллю «За військову службу Україні»;
• Гринцевич Назарій, солдат, нагороджений Орденом «За мужність» ІІІ ступеня. Наймолодший азовець;
• Нікітенко Костянтин, солдат;
• Рибачок Андрій Юрійович, молодший сержант. Нагороджений орденом «За мужність» ІІІ ступеня.

Захисник «Азовсталі» з Вінниччини Андрій Рибачок — уродженець Ладижина. Молодший сержант 36-ї окремої бригади морської піхоти імені контр-адмірала Михайла Білинського, захищає Україну з 2018 року. Боронив Маріуполь з перших днів повномасштабного вторгнення росії. В квітні боєць разом з командиром прорвався на «Азовсталь».

Батьки морського піхотинця Катерина і Юрій Рибачки мешкають в Ладижині. Мама за професією кухар, батько — екскаваторник. Хоч їх сини полюбляють куховарити як мама, проте обоє обрали військову справу (молодший син Дмитро теж служить).

Андрій, за словами пані Катерини, зі школи був патріотом, мріяв захищати Україну.

— Андрій  ніс службу у 36-ій окремій бригаді морської піхоти, — розповіла мати бійця Катерина Рибачок. — Війна застала їх у Маріуполі, були на металургійному комбінаті ім. Ілліча. Потім частина пробивалася до полку «Азов» на «Азовсталі». З квітня по травень вони там були, а 16 травня їм дали наказ здатися в полон. Чотири місяці ніякої інформації про нього не було. Але ми молилися і сподівалися на визволення наших захисників.

21 вересня Андрій Рибачок, разом з іншими захисниками «Азовсталі», повернувся з російського полону в Україну. Мати військового Катерина Рибачок не одразу впізнала голос сина, коли той зателефонував.

— Син подзвонив мені 21-го ввечері, — каже мама військового. — Він захворів, тому навіть не впізнала його тихий голос. Сказав: «Слава Україні! Ти що мене не впізнаєш?». Я кажу: «Ні, не впізнаю». А він: «Це я, твій син, Рибачок Андрій Юрійович». І тоді я вже зрозуміла по інтонації, що це він. Він подзвонив о восьмій вечора, а я саме телевізор дивилася. Мене всю трясло, ми з чоловіком плакали. Сподівалися, що можливо в грудні відпустять, а тут така радість. Всі наші рідні і знайомі вже по другому колу телефонують, розпитують про Андрія.

Зовсім скоро, 10 жовтня, уродженець Ладижина Андрій Рибачок відзначатиме свій 26-й День народження, рідні хочуть, щоб свято відбулося вдома, в Ладижині. Хоча сумніваються, що в цю дату він потрапить додому.

— Він дуже хворий, ледве говорить, — говорить жінка. — Мені поки не розповідає, що з ним. Але в нього ще в Маріуполі були поранення, осколки в спині, пальці терпли... але на «Азовсталі» про це не думали. Я говорила по відеозв'язку, то бачила, який він виснажений. Схуд певно на кілограмів 20-25. Каже, що годували так, щоб просто з голоду не померли… певно били, їх. Андрій не розповідає, але ми все розуміємо.

Поки морський піхотинець проходить лікування і реабілітацію у Чернігові.

— Андрійко зараз лікується у госпіталі в Чернігові, — говорить мама Андрія. — Дружина, з якою вони побралися рік тому,  вже поїхала до нього. Ми, батьки, поки чекаємо, бо в них проходить обстеження. Тому ми не їдемо, бо невідомо, куди його направлять. Ми приїдемо у Чернігів, а його може й не бути. Але ми обов'язково приїдемо на день його народження, де б він не був.

Читайте також:

«Мамо, це я, Назар. Я в Україні». Про звільнення з полону наймолодшого азовця Назара Гринцевича

«Я змінився, став мовчазним». Як 60-річний вчитель фізкультури Василь Стахов потрапив на передову

Слідкуйте за новинами Вінниці у Telegram.