Напередодні нинішнього свята вишиванки Назар Чекирда отримав з дому посилку. Солдат, який уже відслужив сім місяців у в/ч 3008, попросив маму прислати його вишиту сорочку.
Сорочка незвичайна тим, що Назар сам вишивав її ще під час навчання у школі. Каже, мама розпитувала по телефону, для чого йому сорочка, коли на службі всі у одягнені в однострої.
— Раптом дозволять одягнути, а в мене її нема, — відповів син.
До служби Назар щороку одягав у цей день свою вишиванку.
Як тільки отримав бандероль, одразу приміряв сорочку.
— Уже тіснувата, —каже Назар. — На службі щодня фізкультура. М’язи трохи накачав, плечі стали трохи ширші. Але нічого, ще одягнув. Надалі збережу на пам'ять. Триматиму в шафі. Бо ж сам вишивав.
У Назара мама займається вишиванням. У них велика сім’я: має ще трьох братів і дві сестри.
Каже, усім їм мама справила вишите вбрання. Тільки він сам собі вишив сорочку.
— Ще малим придивлявся як мама вишиває, — розповідає Назар. — Подобалися кольорові нитки. Вони особливо привертали увагу. Мг довго не відводити очей від того, як мама всиляє їх в голку, як потім мережить полотно. Брати-сестри на вулиці гралися, а я стояв біля мами, вона мені розповідала, що вишивка давно цінується серед людей. Найбільше запам’яталися мамині слова, що вишивка є нашим оберегом, тобто оберігає хату, оберігає нас, дітей, маму. Дотепер ця розповідь засіла в кутках пам’яті.
Одного разу, коли мама поралася по господарству, хлопець тишком-нишком взяв до рук залишену нею голку з ниткою. Спробував шити, але вколов палець...
Першу свою роботу Назар вишив у школі на уроці праці. Вишивав тоді якесь звірятко. Яке само, не пригадує.
Зате другу роботу запам’ятав добре.
— Це була ягода вишні, — говорить хлопець. — Вона вдалася такою гарною, ніби справжня. Червонобока вишенька сподобалася не тільки мені, а й вчительці. Вчителька підказувала, радила, як краще зробити, якого кольору нитки чергувати один з одним.
Вишивав тоді Назар хрестиком. Подарував вишеньку на полотні вчительці.
Коли закінчував школу, взявся за сорочку. В цьому йому допомогла мама. Ні-ні, вона не вишивала…
— Я брав фрагменти узорів і вишивав їх окремо, — розповідає Назар. — Довго шукав такі узори, які б найбільше сподобалися. Зараз є багато літератури зі старовинними малюнками. Але те, що неа моїй сорочці, не повна копія. Там є мої елементи. Тому можу назвати свою сорочку ексклюзивною.
Окремі вишиті фрагменти поєднала в єдине ціле, тобто пришила до сорочки мама.
— Коли мама побачила мої старання, то сказала, давай, сину, тепер я тобі допоможу, — каже Назар. — Так разом з мамою справив собі вишиванку.
Після закінчення школи Назар поступив у коледж декоративно-прикладного мистецтва. Опановував не тільки вишивку. Займався малюванням. За фахом він художник-виконавець, керівник аматорських колективів, викладач.
— Коли ми готувалися до Дня вишиванки, запитала у солдатів, як вони хотіли б відзначити це свято, — розповідає прес-офіцер в/ч 3008 старший лейтенант Анна Лазуренко. — Тоді дізналася про вміння солдата Чекирди. Це він запропонував вишити Герб Вінниці. На запитання, чому так вирішив, хлопець відповів, що служить у цьому місті, тому вважає логічно відтворити його герб.
Анна Лазуренко каже, що у цьому є подвійний символ.
— Зображення малого герба Вінниці носять наші бійці на шевронах, — каже Лазуренко. — торік командування частини звернулося до міськради з проханням надати дозвіл використовувати герб у нашій символіці. У такий спосіб вирішили підтвердити приналежність до міста нашого підрозділу. У міськраді звернення розглянули і надали позитивну відповідь.
За словами офіцера, у гвардійців в/ч 3008 два нарукавні знаки. На лівому плечі – шеврон у вигляді восьмикінцевої злотистої зірки, над якою розміщена гренада з полум’ям. Це знак НГУ. На правому — іменний знак нашої частини, у якому поєднано елементи малого герба Вінниці і Нацгвардії.
Протягом двох тижнів солдат Чекурда працював над вишитим гербом Вінниці. Тільки чому на ньому кольори відрізняються від тих, що на справжньому гербі?
— Кольори змінили спеціально, — пояснює офіцер Анна Лазуренко. — Колір оливи, яким вишито герб, це колір Нацгвардії. Є на полотні також напис Національна гвардія України. Внизу зазначено номер нашої частини.
Як пояснив автор роботи, у ній є ще одна особливість — крім ниток, використано елементи стрічок. За його словами, техніка вишивки має назву «голка вперед». Так між собою називають її майстри. «Це щось схоже до вишивки гладдю», — уточнив Назар Чекирда.
Читайте також:
Гвардієць з Калинівки врятував на Донбасі вівчарку, поранену гранатою
«Сашу, можливо, застрелив снайпер ФСБ». Ще один вінничанин загинув на Донбасі
Вінничанин зафіксував на телефон як росіяни на кордоні передають «Вантаж-200»
Слідкуйте за новинами Вінниці у Telegram.
№ 16 від 16 квітня 2025
Читати номер