Пан Микола, так звати водія-дальнебійника, доставляв вантаж у Баку. До місця призначення залишалося пройти останній відрізок дороги. Оформив документи на Дагестанській митниці. Запустив двигун вантажівки і рушив у напрямку азербайджанського митно-прикордонного поста. Між двома пунктами, дагестанським і азербайджанським, знаходиться нейтральна смуга.
—Переді мною був ще один вантажний автомобіль, — розповідає водій. — Його водій теж прямував в Азербайджан. Я став їхати за ним. Але він раптом прийняв вправо і зупинився. Я ж поїхав далі. І тут мене несподівано зупинили уже на нейтральній полосі. Сказали стояти, з машини не виходити.
Чоловік не зрозумів, в чому причина. Одразу звернув увагу на три буси, що стояли попереду.
—Білого кольору «Фіат» знаходився прямо переді мною метрів за сім, — говорить Микола. — Передком до мене. На лобовому склі була табличка «Груз 200». Номерні знаки з цифрою «161» свідчили, що машина з Ростовської області. Це цифри Ростовського регіону.
Позаду «Фіата» стояли два буси «Мерседес-Віто». У ці машини перевантажували ящики. Спочатку діставали з «Фіата», клали на асфальт, а тоді переносили в «Мерседеси». Кожен ящик брали двоє людей.
Вінничанин каже, одразу здогадався, про що йдеться.
—Я нарахував вісім ящиків, — говорить Микола. — Якби не табличка «Груз 200» і звідки приїхала машина, то не зрозумів би, що перевозять. Хоча й раніше чув, що кацапи оббивають цинкові труни фанерою, якщо хочуть замаскувати вантаж.
За словами співрозмовника, ящики завантажували у два «буси» марки «Мерседес Віто». У кожен поклали по чотири ящики. Машини стояли у напрямку руху на Азербайджан.
Виходить «Груз 200» заїхав з Дагестанської території і з нього у нейтральній зоні пере грузили ящики в азербайджанські машини.
На запитання, на якій відстані все відбувалося, Микола сказав: «Білий бус, з якого вигружали ящики, стояв у мене перед носом».
—Пізніше я міг краще розгледіти також два «Мерседеси», — продовжує співрозмовник. — Коли я заходив на митницю оформляти документи, машини ще стояли по ліву сторону. Звернув увагу на номерні знаки. На обох значилися три дев’ятки. На вигляд транспорт зовсім новий. Темного кольору. Бокове скло також затемнене. Молоді спортивні хлопці у машинах. Один з них вовком дивився на мене. Вони ж бачили, що на моїй машині українські номери. Розуміли, що я став очевидцем того, чого не мав би бачити. Але ні вони мені нічого не сказали, ні я їм.
Чоловік таки хвилювався, аби раптом не перевірили телефон. Передбачає, що його зйомка могла б мати поганий фінал.
Два «Мерседеси» з вісьмома ящиками виїхали з митного поста і далі їх шлях проліг територією Азербайджану.
У восьми сім’ях чекали тіла тих, хто пішов на Донбас убивати українців.
Чоловік затримався у Баку. Каже, чекав на зворотній вантаж. Ходив по місту, інколи спілкувався з людьми.
—Поговорити можна хіба що з старшим поколінням, — розповідає він. — Молодші не знають російської. Коли щось запитуєш, крутять у відповідь головою, мовляв, нічого не розумію. Старші знають мову.
—Як ставляться до українців? — перепитує Микола. — По-моєму, нейтрально. Таке у мене склалося враження. Під час розмов жоден з бакинців не згадав про війну на Донбасі. Так само не довелося побачити повідомлення про це по телебаченню. Про доставлений «Груз 200» теж не чув інформації. Вісім ящиків привезли – і жодного слова про це.
За словами дальнебійника, найскладніше проїжджати територією Росії. Каже, там дивляться на нього з-під лоба. В одному місці Ростовської області розбили лобове скло. Постійно зупиняють поліцейські.
—Змушений терпіти, — говорить чоловік. — Треба на хліб заробляти, діти ще не виросли. Їх маю на ноги ставити.
Слідкуйте за новинами Вінниці у Telegram.
№ 16 від 16 квітня 2025
Читати номер