«Дочка не відпускала на змагання, але він умовив». У 95 років встановив два рекорди України!

Замість дивана йдіть на стадіон — тоді будете довго жити і без палиці ходити: такою є порада 95-річного спортсмена

• Сьогодні, у День фізичної культури і спорту, розповідаємо про унікального фізкультурника.
• Генріх Звєрєв єдиний в області спортсмен, який бере участь у змагання у віковій категорії 95+.
• На початку вересня привіз дві золоті медалі з Кубка України з легкої атлетики.
• Запитали у ветерана, як йому вдалося досягти спортивного довголіття?

Генріх Звєрєв проживає у містечку Іллінці. Його спортивне довголіття викликає здивування і справжній захват! У 95 років брати участь у змаганнях!..

Сам він дивується іншому — звідки ці роки звалилися на його плечі? Не зогледівся — вже сотню розміняв. Не тільки розміняв. 95 — це половина сотого рубежу. «Можливо, батьки передали «міцні» гени?»

«Довгожителів у родині не було»

— Довгожителів у родині не було, — каже Генріх Борисович. — Ні по батьковій, ні по маминій лінії. Якщо не помиляюся, один з дядьків прожив на світі трохи більше 70-ти років. Всі інші, на жаль, залишили цей світ раніше.

Сам він родом з пермського краю росії. В Іллінці приїхав після завершення навчання. Було це давно. У містечку проживає з 1957 року. Весь час працював будівельником. Каже, наш клімат радили лікарі. Щоправда, не для нього. Дружина мала проблеми із здоров’ям. Заради неї покинув рідні місця. А дружина прожила 85 років. Нині з паном Генріхом дочка, зять, внук. Мають власний будинок, але він воліє жити окремо. Тому залишається один у своїй квартирі.

Найчастіше ветеран спілкується з Петром Демидою, викладачем місцевої спортивної школи. Заодно тренує ветерана. Їздить з ним на змагання.

Пан Петро також неодноразово цікавився у Звєрєва секретами довголіття. У відповідь чув, що живе, як усі, у харчуванні також не вибагливий. Єдине, на що звертає особливу увагу — на рибні продукти. У дитинстві і молодості їх було багато у раціоні сім’ї Звєрєвих.

Ветеран не сумнівається, що його роки продовжує рухливий спосіб життя. Особливо заняття фізкультурою і спортом. Не полишає їх з молодості й до тепер.

— Ви не повірите, у 90 років ми з Генріхом Борисовичем ще на лижах ходили, — каже Петро Демида. — Пригадую, раніше у нашому містечку не було влучнішого стрільця за Генріха Борисовича. Він приходив у тир, брав сто патронів і 99 з них клав у «десятку» Займався різними видами спорту. Виконав норматив кандидата у майстри спорту з багатоборства.

Генріх Звєрєв дуже любить брати участь у змаганнях. Майже щороку він з тренером їздить на турніри ветеранів. Були у Києві, Дніпрі, неодноразово виступали у Вінниці, інших містах.

У перші два дні вересня нинішнього року в Кам’янці-Подільському проходив Кубок України з легкої атлетики серед ветеранів спорту. Незадовго перед тим, 9 липня, Звєрєва вітали з 95-річчям з дня народження. Уже тоді донька натякнула, мовляв, з поїздками треба припиняти. Коли настав час змагань на Кубок України, жінка не дозволяла батькові їхати з дому. Для цього була ще одна причина. Донька говорила батькові не тільки про його поважний вік.

11 швів наклали на руку і ногу

Навесні на Генріха Борисовича наїхав автомобіль. Сталося це на переході в Іллінцях. 11 швів наклали травмованому чоловікові на руку й ногу. Коли пан Петро прийшов у лікарню, щоб дізнатися, що сталося і яка потрібна допомога, у відповідь почув фразу: «Хотів машину перекинути…» Так жартома відповів постраждалий. Він жартівник і оптиміст по життю.

Саме про цю травму нагадала донька пана Генріха, коли той говорив, що збирається на змагання. Мабуть, він і не поїхав би, якби не виручив тренер. Пан Петро пояснив жінці, що добиратися будуть автомобілем. За кермом поїде донька пана Петра. Завезе і привезе додому. Така поїздка збереже сили і час, це ж не автобусом чи маршруткою добиратися.

— Генріх Борисович живе змаганнями, — говорить його тренер. — Йому подобається атмосфера на стадіоні, ритуал нагородження, спілкування спортсменів між собою. Позбавляти його такого задоволення не варто.

Чоловік каже, якщо Борисовичу треба підвищити настрій, варто почати говорити про змагання. Про те, як будемо готуватися, проаналізувати результати попередніх років, порівняти їх з нашими досягненнями…

— До речі, ви запитували про харчування, — продовжує пан Петро. — От що можна взяти з собою з дому в дорогу, коли їдеш на змагання? Найпростіше, звичайно, це бутерброди. Ними й харчуємося. Гарячі страви замовляємо у їдальні. Словом, тут нема чогось особливого.

На стадіоні мало на руках не носили

О шостій ранку 1 вересня виїхали з дому, здолали 250 кілометрів, а о десятій Генріх Борисович уже увійшов у сектор для штовхання ядра. У категорії 95+ він був єдиним учасником змагань.

«Силовики» змагалися на стадіоні Кам’янець-Подільського педагогічного університету. Петро Демида уточнив, що вага ядра для категорії 95+ становить три кілограми. Звєрєв використав усі чотири спроби. В одній з них результат виявився найкращий — 5,04 метра. Одразу після завершення цієї вправи перейшов у інший сектор — метання диска.

— Організатори мали б подумати про паузу, — каже тренер ветерана. — Адже на старт виходить людина поважного віку. Але цього разу такого не було, ніяких перерв не запланували навіть для такої категорії. Можливо, вважали, що у такому віці ніхто вже не приїде…

Диск метнув на 11,27 метра. Таких результатів у штовханні ядра і метанні диска, які показав Звєрєв, ніхто раніше не досягав в Україні у віковій категорії 95+. Так стверджує Петро Демида. При цьому зауважує, що під час підготовки до змагань у Генріха Борисовича були кращі досягнення.

— Торік, у 94 роки, Генріх Борисович встановив у цих двох видах світові рекорди, — продовжує тренер. — Ядро штовхнув на 6,56 метра, а диск метнув на 15,20 метра.

Пан Демида згадує, що його «учень» на змаганнях у Кам’янці перебував у центрі уваги. Каже, його мало на руках не носили на стадіоні. З ним фотографувалися, йому не давали спокою журналісти, знімало телебачення.

Петро Демида познайомився зі Звєрєвим, коли приїхав на роботу в Іллінці після закінчення факультету фізичного виховання Вінницького педагогічного інституту. Сорок років минуло відтоді. Дотепер у гарних стосунках. З паном Петром ветеран проводить більше часу, ніж з рідними.

— У нас тренування два рази на тиждень, — говорить тренер. — Генріх Борисович не пропускає тренувань. Влітку ми на стадіоні, в холодну пору — у спорткомплексі.

Демида також змагається серед ветеранів. На Кубку України виборов дві золоті медалі у своїй віковій категорії 60+.

Напередодні Дня фізичної культури і спорту Демиду і Звєрєва вшанувала міська рада Іллінців. Вони разом з іншими спортсменами отримали відзнаки міської влади.

Генріха Борисовича нагородили ще й грошовою премією. Потім було колективне фото. Його упізнаємо на загальному знімку. Він стоїть поруч з іншими спортсменами, набагато молодшими. Для ветерана це дуже важливо — і в 95 залишатися у строю. Без ціпка, а зі спортивною нагородою.
 

Читайте також:

«Ніби це він обіймає мене своєю рукою». Зробила тату з портретом коханого, який загинув на війні

Площа Гагаріна після дерусифікації стала Калічанською. Звідки ця назва?

Слідкуйте за новинами Вінниці у Telegram.