«Даю вам маленьку надію…» Їх було 11 на кордоні, 10 загинули, одного не знайшли: мати вірить, що це її син

Якщо хтось має інформацію про Ярослава Руденка, повідомте про це, його мама чекає

• Жінка просить відгукнутися того, хто щось знає сина.
• Молодший сержант Ярослав Руденко виконував завдання у Семенівці, на кордоні з росією.
• У суботу, 13 травня, рашисти накрили їхню групу вогнем. Що було далі?

Інформацію про прикордонника Ярослава Руденка розповів «20 хвилин» журналіст з Ізраїлю Едвард Докс. Колега знайомий з мамою хлопця — Людмилою Миколаївною. Вони — земляки, родом із селища Джурин, де народився Ярослав народився, навчався у школі, з дитинства мріяв бути військовим.

Едвард повідомив по телефону, що Людмила Миколаївна просить написати про сина. Раптом хтось відгукнеться! Жінка буде вдячна за найменшу інформацію про дитину.

Під час розмови з мамою журналіст «20 хвилин» дізнався, наскільки патріотичним є її син! Жінка також описала ситуацію, після якої не стало зв’язку з Ярославом.

Сказали, що загинув від поранень, а потім...

Пані Людмилу дуже заспокоїли слова слідчої. Та сказала: «Я вам даю маленьку надію на те, що син живий. У морзі тільки четверо тіл. Де ще одна людина, ми не знаємо».

Після почутого жінка стала спокійнішою. Каже, можливо, його забрали у полон, можливо, поранений…

У середині грудня 2022-го Ярослав підписав контракт з Державною прикордонною службою. Служить у Чернігівському прикордонному загоні. У травні ніс службу на заставі у селищі Семенівка. Виконував завдання в одному з невеликих сіл на кордоні з росією.

У суботу,13 травня, пані Людмилі телефонував командир, у підпорядкуванні якого служить її син. На жаль, вона пропустила дзвінок. Військовий  набрав номер старшої сестри Ярослава. Повідомив страшну звістку. Сказав, що її брат дістав важкі поранення несумісні з життям.

— Коли я дізналася про це від доньки, одразу зателефонувала офіцеру, який займається виховною роботою, — розповідає Людмила Миколаївна. — Він підтвердив інформацію. Сказав, що треба приїжджати на ДНК.

Телефонували також рідні одного з прикордонників, з якими товаришував Ярослав. Вони разом ходили в наряди. Ті теж порадили їхати, сказали, що без аналізу ДНК опізнати буде неможливо.

Ми їздили удвох з донькою, старшою сестрою Ярослава. Зустрічалися зі слідчою поліції. Це вона нас заспокоїла. Сказала, що з місця обстрілу доставили тільки 10 загиблих. Де ще один і хто він, поки що не відомо.  Результат ДНК зможуть підтвердити, чиї останки знаходяться у морзі.

На місці будинку залишилася глибока вирва

Про деякі подробиці атаки росіян на прикордонників пані Людмила дізналася від побратимів сина.

— Страшно навіть уявити, яким вогнем варвари накрили наших дітей, — продовжує співрозмовниця. — Казали, що стріляли з артилерії, вогнеметів, безпілотника, ДРГ зайшла на нашу територію.

Після обстрілу на місці одного з будинків утворилася глибока вирва.

Хлопцям дали наказ відходити. Вони вибиралися на двох автомобілях. Перша машина потрапила на засідку. Її розстріляли з вогнемета. Друга теж опинилася під обстрілом.

Останки тіл забирали наступного дня. Це було небезпечно. Ті, хто це робив, дістали поранення.

Я говорила з офіцером і він не приховував, що у вирву від вибуху ніхто не спускався. Не було такої можливості.

Він у двох списках — зниклих безвісти і полонених

7-8 травня Ярослав відпочивав від служби. Щоразу, коли повертався у Семенівку, де винаймав житло, телефонував мамі. Причому, розмовляв по відеозв’язку. Неодмінно говорив: «Мамо, ти ж бачиш, що я живий-здоровий? Тому не хвилюйся».

— У неділю увечері 7 травня ми розмовляли з сином перед його черговим нарядом, — згадує пані Людмила. — Наступного ранку він відправився на місце чергування. Повернутися мав через декілька днів, як це бувало раніше. З наряду не телефонував, бо в тому місці уже зона покриття російського оператора. Пам’ятаю, Ярослав казав, що вони на ніч ніколи не збираються в одному будинку. Розходяться по різних дворах. Так стереглися.

Тепер прізвище сина мати подала у дві бази даних — зниклих безвісти і полонених.

Результатів ДНК доведеться чекати приблизно два місяці. Так їй сказали під час здачі аналізу.

«Академія зачекає, зараз я тут потрібен»

Ярослав закінчив металургійний коледж. Втім, не припиняв мріяти про службу на кордоні.

— Як він радів, коли його взяли у прикордонники! — згадує пані Людмила. — Під час проходження курсу підготовки телефонував і розповідав, що все йому подобається. Я відчувала це по його голосу. Одного разу потішився тим, що йому присвоїли звання молодшого сержанта.

Якось син повідомив, що у нього була можливість йти вчитися в Академію прикордонних військ. Він хотів стати офіцером, я це знаю. Але відмовився від навчання. Сказав мені тоді: «Мамо, академія почекає, туди я ще встигну, а зараз я більше потрібен тут, на службі».

Не так давно,19 лютого, Ярославу виповнилася 20 років.

Впала гітара, розбилося дзеркало

У ці дні мама постійно думає про сина. Якось жінка запитала дівчину Ярослава, чи знає він напам’ять її номер телефону? Та у відповідь: «Для чого це вам?» —  «Раптом він втратив або розбив свій телефон, треба буде подзвонити з іншого…»

Син не сниться їй. У думках постійно, а в сни не приходить.

12 травня у них сталася неприємність. У коридорі  стояло велике дзеркало. Якимось чином кицька зрушила його з місця і воно впало і розлетілося на дрібні скалки. Після цього, наступного дня, росіяни обстріляли групу прикордонників, в якій був Ярослав.

14 травня маму здивувало ще одне. Зайшла в кімнату Ярослава — його гітара лежить на долівці. Чому впала, жінка не розуміє. Ніколи раніше такого не було. Що характерно, звуку від падіння не чула.

— Не відчуваю, що сина нема серед живих, — каже жінка. — У мене  відсутнє таке відчуття. Натомість вірю, що він знову зателефонує. Не випускаю з рук телефон.

Так хочеться, аби її син озвався!.. Включив відеозв’язок і сказав: «Мамо, ти ж бачиш, що я живий, не хвилюйся».
 

Читайте також:

«Це жорстока правда про війну». Залужний передав вінничанину карту: що на ній зображено?

«Опіки 20-річної давнини стали неминучими для кожного...» Спогад про теракти у вінницьких маршрутках

Слідкуйте за новинами Вінниці у Telegram.