«Це жорстока правда про війну». Залужний передав вінничанину карту: що на ній зображено?

Лондон, директорка міжнародного конкурсу музеїв Анна Пріді під час вручення вінничанину Юрію Савчуку нагороди: «Журі було вражено тим, що експонати виставки зібрані на полі бою...»

• Карту з об’єктами, які рашисти планували захопити «за три дні», отримав вінничанин Юрій Савчук від Головнокомандувача ЗСУ Валерія Залужного.
• Для чого? Що поєднує нашого земляка з уславленим військовим?

Юрій Савчук генеральний директор Національного музею історії України у Другій світовій війні. Він кандидат історичних наук, випускник педагогічного університету імені Коцюбинського. Працювати починав в обласному краєзнавчому музеї. Юрій один з п’яти учасників кінного походу з Вінниці на Запорізьку Січ у 1990 році, приуроченого до 500-річчя Українського козацтва. Він один з авторів герба Вінниці, затвердженого у 1993 році. Над створенням геральдичного знака працював разом з Юрієм Легуном і художником Георгієм Мельником.

10 травня у Лондоні наш земляк отримав «Музейний оскар» — так називають нагороду  міжнародного конкурсу Museum and Heritage Awards. Це відзнака очолюваного ним колективу за виставку «Україна — розп’яття» та професійну стійкість в умовах війни.

Виставка створена з експонатів, що є «фрагментами» війни. Юрій Савчук

особисто виїжджав на місця боїв, щоб разом зі своїми працівниками збирати предмети, які свідчать про звірства росіян на нашій землі. У деякі місця приїжджали уже на другий день після їх деокупації. Ідея такої виставки належить нашому земляку.

Про це журналіст RIA/20хвилин дізнався під час розмови з паном Юрієм.

Одягли бронежилети і поїхали на зйомки

З Юрієм Савчуком познайомив автора публікації його товариш зі студентських років Ігор Лановий. Вони разом були у кінному поході на Запорізьку Січ у 1990 році. Нині пан Ігор працює заступником голови села Іванів колишнього Калинівського району. Про кінний похід в обох збереглося багато спогадів. Вони могли б стати темою окремої розмови.

Якщо б почали згадувати, не залишилося б часу на розмову про отриману незвичайну виставку, за яку отримали міжнародну нагороду.

— Як виник задум зібрати в музеї «фрагменти» війни? — запитую Юрія Савчука.

Каже, ідея народжувалася поступово. У перший день вторгнення рашистів, 24 лютого 2022-го, працівникам музею думалося про іншу виставку. Терміново демонтували україно-американську виставку, що експонувалася на той час у музеї. Її експонати перевезли до Львова. Зробити у той час було непросто, але вдалося.

На початку березня мій співрозмовник повернувся до столиці.

— Київ з мирного міста перетворився на фортецю, — ділиться спогадами про ті дні пан Юрій. — Я розумів, що всі ці події необхідно зафіксувати для історії.  Але фотографувати у місті не дозволялося. Звернулися до Служби безпеки України, до військових. Отримали згоду на роботу. Нам надали супроводжуючих. На щастя, наш музейний фотограф Олена Шовкопляс ще не виїхала з міста, і ми удвох вирушили на зйомки на вулиці столиці. Перед виїздом нас зобов’язала одягти бронежилети. Результатом тих зйомок стала фотовиставка під назвою: «Київ: репортаж одного дня, 8 березня 2022 року».

Виставку швидко поширили у дев’яти країнах світу. У Південній Кореї їй присвоїли перемогу у номінації «Подія року у культурній дипломатії".

У Франції світлини з нашої столиці експонували 23 березня. Саме у той день глава держави виступав у форматі онлайн перед французьким парламентом.

Співрозмовник уточнює, що на виставці було зазначено, що світлини зроблені на 13-й день війни.

— Та виставка дала усвідомлення, що музейне представлення подій може бути цікавим інструментом, — говорить Юрій Савчук. — У нас працювало багато зарубіжних журналістів. Здавалося б, вони надають своїм читачам, глядачам достатньо матеріалу на воєнну тематику, зокрема, світлин. Попри це, музейна виставка знайшла поширення у світі, та ще й отримала свою нагороду.

Треба збирати воєнні артефакти! Вони привернуть ще більше уваги, ніж фотознімки.

Експонат №1 приніс генерал

Пан Юрій надовго запам’ятав два останні дні березня 2023-го. Каже, тоді у Києві особливо гучно було чути звуки канонади. А першого квітня все раптом стихло. Українські військові відправили орків услід за російським кораблем.

Третього квітня Юрій Савчук зустрічався з Валерієм Залужним. Головнокомандувач з увагою вислухав прохання.

— Ми просили дозволу на роботу в деокупованих територіях, — продовжує розповідь співрозмовник. — Не знали, чи зможемо отримати його. Розуміли, що це небезпечно для життя. В той же час це важливо для нашої історії.

Залужний з розумінням поставився до планів зібрати  речові докази і свідчення людей про дії військових рф на наших територіях.

Наступного дня після зустрічі з ним до музею прибув один з генералів. Він передав від Головнокомандувача ЗСУ експонат для музею — карту,  вилучену в одного з рашистів. На ній значилися об’єкти, які росіяни планували захопити одразу після проникнення в Київ.

Генерал повідомив, що для експедицій в деокуповані території музейників супроводжуватимуть військові.

За словами Юрія Савчука, п’ятого квітня він разом з фотографом Віктором Бившевим  побували у Гостомелі, Бучі, Бородянці й Ірпені. Співрозмовник називає конкретні дати, аби читач зрозумів, наскільки оперативно вирішували питання разом з військовими. Без їх допомоги не вдалося б втілити свій задум.

— Навіть разом з супроводжуючими не одразу можна було проїхати  через окремі блокпости, — згадує Юрій Савчук. — Пригадую випадок, коли ми зайшли в одну з лісосмуг, де перед тим знаходилися рашисти. Нам забороняли це робити. Повідомили, що напередодні в іншому кінці цієї ж лісосмуги пна міні підірвався журналіст. 

…Протягом 12-ти днів зранку й до пізнього вечора тривали незвичні польові експедиції працівників музею. Згодом їх продовжили в деокупованих містах і селах на Чернігівщині, Харківщини, Херсонщині. Бувало, заходили на такі території уже на другий день після того, як звідти наші військові виганяли окупантів.

Окремою темою розмови могла б стати розповідь про те, як доставляли предмети  до музею. На той час у колективі залишилося п’ятеро працівників разом з керівником. Коли закінчували формування експозиції, до закладу повернулося на роботу 64 людини. Слова вдячності заслуговують працівники «Нової пошти». Їхній транспорт перевіз чимало зібраних матеріалів. Навіть баштовий кран виділяли для завантаження великогабаритних експонатів. Коштів за роботу не брали.

— У нас не було на той час матеріальних ресурсів, — говорить Юрій Савчук. — Про людей уже говорив. Їх залишилося стільки, як пальців на одній руці. Якби мене запитали, чи зробив би таку роботу ще раз, я б без роздумів відповів: «Ні!» і додав: «Це нереально». Насправді нам це вдалося.

Що можна побачити на виставці?

Виставку «Україна — розп’яття» відкрили 8 травня 2022 року. Її куратором є наш земляк Юрій Савчук, художник Антон Логов. На ній представлено 1776 експонатів, що їх зібрали з початку великої війни.

Уламки ворожих реактивних снарядів «Смерч» та «Ураган», гільзи до артсистем, чохли від російського зенітно-ракетного комплексу «Бук», одяг, взуття, документи окупантів, дехто з них навіть вів щоденники, залишки харчів, які привезли з собою…

Матеріали розподілили на два розділи. Перший має назву «Орда». Його експонати представлено у двох залах.

— У цьому розділі ми показали обличчя агресора, його сутність, — розповідає Юрій Савчук. — Хто вони, наші вороги? В чому одягнені і взуті? Чим харчувалися? Які вели записи? Що знімали на телефони? Як поводилися на окупованій території? Яким було їхнє ставлення до наших людей? Відповіді на ці питання дають представлені матеріали, з яких формується образ завойовника.

Одна з інсталяцій являє собою зображення червоної зірки, що є символом росії. Весь простір зірки — центральну частину і п’ять кутів — заповнили взуттям, зібраним у місцях перебування окупантів. Огидне враження викликають чоботи агресора, які ступали на нашу землю.

Другий розділ назвали «Україна — розп’яття». Як пояснив пан Юрій, провели паралель з розп’яттям Христа. Так само безневинно розпинають у дні нинішньої війни Україну, як колись розпинали Ісуса.

У цьому розділі є два експозиційні простори. Один з них відтворює підземелля, в якому 37 днів провели мешканці одного з будинків Гостомеля. Люди пережили справжнє пекло, коли поруч з ними гриміли вибухи, все горіло, руйнувалися будинки, коли не можна було вийти назовні навіть тоді, коли вибухи стихали на деякий час. Хто робив це, отримував кулю від російських убивць.

Інтер’єр того підвалу перенесли до музею, його можна побачити на виставці.

Щоб оглянути представлені експонати, необхідно попередньо записатися, аби уникнути скупчення людей. Приймають стільки відвідувачів, скільки їх може розміститись в укритті на випадок тривоги. Нині це дуже важливо, адже у травні ворог активізував обстріл столиці. Сигнали повітряної тривоги звучать частіше, ніж раніше.

Про нагороду не думав

Коли члени журі міжнародного конкурсу Museum and Heritage Awards ознайомилися з матеріалами виставки «Україна — розп’яття» , одностайно ухвалили рішення присудити проекту та Музею спеціальну нагороду журі, яку називають «Музейним оскаром». Про це повідомила при врученні нагороди директорка конкурсу Анна Пріді.

За словами Юрія Савчука, журі вразив той факт, що експонати збирали одразу після деокупації українських територій. Це «гарячі» експонати.

Те, що побачило журі на представлених відео-, фотоматеріалах, а також в описах до них, виходило за межі традиційного оцінювання.

У номінації «Міжнародна виставка року» на перемогу претендували Національний музей авіації і космонавтики США Смітсонівського інституту, Історичні музеї канадськогоТоронто, Національна рада музеїв науки (Індія), об’єднання Музеїв Варда (Данія) та Альпійський музей зі Швейцарії. Переможцем став наш музей з Києва. Отримував нагороду на церемонії в Лондоні Юрій Савчук. Каже, коли подавали матеріали на конкурс, про нагороду не думав. Були інші думки — поширити інформацію у світі про те, що нині відбувається в нашій державі, аби більше людей ставали на сторону України, яка веде війну з рашистським злом.

«Ми неодмінно переможемо у цій війні, — говорить на закінчення пан Юрій. — Частиною історичної правди про війну стануть експонати нашої виставки. Її створення є внеском колективу музею у нашу майбутню Перемогу».
 

Читайте також:

Три тисячі кілометрів пішки! Легендарний мандрівник кличе охочих піднятися з ним на Говерлу

«Медичний Оскар» — Орден Святого Пантелеймона: хто представлятиме Вінниччину

Слідкуйте за новинами Вінниці у Telegram.