«Опіки 20-річної давнини стали неминучими для кожного...» Спогад про теракти у вінницьких маршрутках
- Серія з трьох вибухів у міських маршрутках на початку «нульових» забрала життя двох вінничанок, ще понад два десятки отримали поранення. Як тоді усе відбувалось? Що розповідали потерпілі і міліція? Чи покарали винних? Згадуємо «чорні» сторінки історії Вінниці, бо потерпілі нагадали, що незабаром річниця тих страшних подій.
Учасниця тих страшних подій, що сколихнули Вінницю 20 років тому, сьогодні розмістила пост у Фейсбуці. Оксана Матвійчук написала:
«20 років з дня страшного жахіття !!!!!!
Кожний з нас, потерпілих від терористичного акту у вінницьких маршрутках, по сьогоднішній день живе своє життя зі своїми страхами, своїм зовнішнім та внутрішнім болем — на одинці, без підтримки влади. Проходить час, минає життя, а біль не зникає, лише добавляє проблем.
Опіки 20-річної давнини стали неминучими для погіршення стану здоров'я для кожного постраждалого. І кожний з нас залишився на одинці зі своїми проблемами. Просимо місцеву владу допомогти нам у вирішенні проблем, які виникли з нашим здоров'ям, але не по нашій ВИННІ (!)».
У коментарях вінничани ось так реагують:
Загалом вибухи у маршрутках, нагадаємо, забрали життя двох вінничанок, сім містян отримали інвалідність.
Міліція, поліція, СБУ та інші служби провели з того часу десятки обшуків, сотні судових експертиз, а допитів було понад тисячу. Жодній людині досі не повідомлено про підозру.
Колись резонансна справа — сьогодні рахується «висяком», і навряд цей статус колись зміниться...
Текст, який ви прочитаєте далі, ми публікували до 19-ї річниці вибухів у маршрутках. Пропонуємо його пригадати зараз.
У 2001 році, 11 вересня, світ приголомшила серія терористичних актів у США. Рівно за рік про терористів заговорили у нашій Вінниці. У вівторок, 11 вересня 2002-го, близько 09.10 години біля універсаму «Вишенський» стався вибух у маршрутці маршруту №35. Тоді ця одиниця транспорту забезпечувала сполучення, між Вишенькою та залізничним вокзалом, вважалася найпопулярнішою і найбільш прибутковою.
У міській пресі писали, що вибух стався у задній частині маршрутки. Майже одразу салон авто зайнявся. Всередині перебувала лише одна пасажирка 54-річна Ганна Панасійчук. Коли жінка вибігла з охопленого полум’ям транспорту, на ній горів одяг і волосся. Жінку терміново госпіталізували до лікарні.
«Найбільше постраждали руки, голова, обличчя. До нас вона була доставлена у свідомості, адже, отримавши опіки, людина перебуває у стані своєрідної ейфорії, спершу вона навіть не відчувала біль. За світовими стандартами вже 30 і більше відсотків опіків шкіри вважаються несумісними з життям, а тут 50%», — розповідав тоді лікар опікового центру лікарні імені Пирогова Михайло Присяжнюк.
Чоловік постраждалої жінки говорив, що того дня він повернувся з села, йому одразу зателефонували: «Ваша дружина у лікарні, у вкрай важкому стані». У відділенні з мамою вже сиділа старша з трьох її дочок. Дружина сама розповідала чоловіку, як вистрибувала з палаючої маршрутки і як її тіло гасили вогнегасником.
«Це страшне видовище. Вона нічого не бачила чотири дні, усе забинтоване, крапельниці, у трахеї зробили отвір для дихання. Будемо сподіватись на Бога», — казав чоловік.
Перші дні Ганну лікували за кошти лікарні, потім родина самостійно шукала гроші на медикаменти та дороговартісні процедури. За інформацією, що її нам вдалося знайти у тогочасних новинах, лише на пересадку шкіри у родині пішло майже чотири тисячі гривень, на загальне лікування щодня витрачали 150-200 гривень, що на той час вважалося великими грошима.
У пресі писали, що потерпіла має отримати компенсацію — 8600 гривень, — але чи встигла вона її отримати, невідомо. Після сорока днів лікування, жінка померла.
Маршрутники від початку казали, що вибух стався через вибуховий пристрій. Натомість у поліції вважали, що, ймовірніше, причина криється у короткому замиканні або несправностях у газобалонній системі.
У 2003-му, 6 травня, у місті прогримів другий вибух у маршрутці. Цього разу біля тролейбусної зупинки «Вулиця Шевченка». Знову вівторок, ранкова година-пік, білий «Мерседес-Бенц», маршрут №35. Постраждали шість пасажирів і водій.
Останній потім розповідав, що одразу після вибуху повилітали всі вікна, спалахнула пожежа. Разом з іншим чоловіком він витягав пасажирів з салону.
«В однієї жінки сильно обгоріли нижні кінцівки, бо вибух стався прямо під її ногами. Друга жінка була вся у крові», — пригадував водій маршрутки Сергій.
У Вінниці вже вголос почали говорити про теракти. Перевізники привселюдно казали, що зв’язок цього вибуху та інших нещасних випадків, які впродовж останніх чотирьох років фіксували у міських маршрутках, очевидний. ЗМІ писали про війни перевізників і поділ інтересів. Але міліція і комунальні служби лише спростовували ці гіпотези.
Так, наприклад, першою версією слідства було те, що вибух стався через дезодорант. Попри той факт, що він знаходився всередині сумочки однієї з пасажирок, слідчі припускали, що балончик якимось чином нагрівся від спеки, вибухнув і спричинив пожежу.
«[Події 11 вересня 2002 і 6 травня 2003 років] схожі між собою, як випадки, але вони обидві є випадковостями. Люди у транспорті перевозять різні предмети, у тому числі ті, які легко займаються. Вони порушують елементарні правила, а потім думають, що це хтось спеціально робить (підриває, — авт.)», — говорив тодішній начальник науково-дослідного експертно-криміналістичного центру МВС у Вінницькій області Анатолій Потребчук.
В очах голови Асоціації маршрутників-перевізників Валерія Снітька такі твердження виглядали ганебними, він був переконаний, що вибухи — справа рук конкурентів.
«На даному маршруті — це вже дев’ятий нещасний випадок, який трапляється напередодні свят. Така статистика не може бути випадковістю. Висновки напрошуються самі по собі. У місті йде жорстока боротьба за поділ територій», — казав Снітько.
Водії маршруток оголосили владі міста ультиматум: або мерія починає боротись з існуючим бандитизмом, або вони оголошують страйк.
Через кілька днів після другого вибуху до редакцій вінницьких газет почали надходити віддруковані на друкарській машинці анонімні листи. Перший отримали у вже неіснуючому виданні «Тумба». У листі було надруковано: «Наступного разу жертв буде набагато більше. Ми не заспокоїмось, поки не отримаємо гроші».
Потім схожий лист прийшов на адресу газети «33 канал». На цей раз хтось погрожував вибухами у вінницькому електротранспорті. Аби цього уникнути, анонім вимагав 300 тисяч доларів.
Згодом журналісти отримали ще кілька листів з погрозами та чіткими інструкціями про передачу коштів. Анонім писав, у яких купюрах мають бути гроші, хто саме має передати пакунок тощо. Контрольна зустріч була призначена на тролейбусній зупинці на перехресті Келецької і проспекту Космонавтів. Однак її не відбулося.
«Жарти скінчились. Грошей я не отримав, тепер мова йде про мільйон доларів. Якщо не вірите, то чергові вибухи стануться в кафе та магазинах», — писав анонім у п’ятому листі.
«Я даю вам останній шанс уникнути нових жертв і вирішити: 1 — згоріти заживо, 2 — заплатити і спати спокійно». Часу владі та силовикам давали до 16 травня, однак вимоги не виконали — і вже 20 травня 2003 року на перехресті вулиць Чекістів info та Богуна стався третій вибух. Знову той самий маршрут.
У той день до опікового центру госпіталізували 14 людей, семеро з них були у важкому стані. Серед них маленька Тетяна Дацюк, якій того дня виповнилося 9 років. З опіками 60% шкіри до лікарні доправили і 15-річну Марину Ларченко. Свідки розповідали, що коли її витягнули з палаючого транспорту, на дівчині вже згорів весь одяг.
«Я їхав своєю машиною якраз за маршруткою. На повороті на Київський міст почув хлопок. Машина ще рухалась, а на ходу вже випав перший чоловік. Тієї ж миті з маршрутки пішов дим і вона зупинилась. Вогню не було. Усе сталося миттєво. З маршрутки почали випадати люди. Кажу — випадати, тому що усі вони були у шоковому стані.
У перші секунди навколо стояла тиша. У всіх людей на голові не було волосся, тільки чорні, як у африканців, кучері. Потім почалися крики. Коли людей витягували з маршруток, то їх шкіра облазила на очах. Я допомагав витягувати тих людей, їхня шкіра прилипала до моїх рук. Я наче потрапив у пекло…
З обпечених рук лилася кров. І м’ясо шматками звисало. Стояв жахливий сморід обпеченого м’яса. Двоє чоловіків, які не дуже постраждали, кричали найбільше, матюкалися. На тротуарі лежали жінки без свідомості. І тут я побачив, як одна молода дівчина у джинсовому костюмі йде до мосту. Я кинувся до неї, обличчя чорне, замість рук звисають шматки м’яса, я її кличу, а вона мене не чує, швидко біжить до мосту...», — розповідав один із свідків.
Пожежу в маршрутці вдалося швидко загасити, що дозволило знайти у задній частині згорілого «Мерседеса» залишки вибухового пристрою. Криміналісти казали, що виготовити подібний зможуть навіть старшокласники, які більш-менш розуміються на хімії та фізиці. Сумнівів більше не було — у місті орудують терористи.
У Вінниці почалася справжня паніка. Маршрутки їздили напівпорожніми, містяни все частіше обирали піші прогулянки. До міста почали стягувати силовиків та спецпризначенців з різних куточків країни. Президент України Леонід Кучма заявив, що справа про теракти тепер під його особистим контролем.
«Наші дії будуть рішучими і жорсткими в рамках закону. Проводиться комплексна робота зі стабілізації криміногенного становища у Вінниці», — звітував заступник держсекретаря МВС України генерал-лейтенант міліції Григорій Єпур.
Силовики обіцяли контролювати кожну маршрутку, поки не знайдуть винуватців вибухів. У громадському транспорті й справді з’явились переодягнені у цивільне міліціонери, однак містяни пригадували, що вони сідали не позаду, звідти могли б контролювати, хто і що проносить в салон, а попереду, щоб у разі небезпеки мати можливість першими вистрибнути з палаючого транспорту.
За інформацію, яка б допомогла знайти і заарештувати зловмисників, влада, місцеві бізнесмени та МВС обіцяли грошову винагороду: 10, 50, 100 і врешті 150 тисяч гривень. Паралельно невідомі «благодійники» за аналогічну інформацію пропонували нечувані 300 000 євро.
У Вінниці розпочалися масові арешти. За короткий проміжок часу лише міліція затримала 92 осіб, яких підозрювали у вчиненні 465 різноманітних злочинів, 42 з них заарештували. Було відкрито і знешкоджено 10 злочинних угрупувань. Вінниця була в епіцентрі уваги всієї країни.
Пасажири обох маршруток пригадували, що незадовго до вибухів з салону виходив молодий хлопець. За їх свідченнями оперативники склали фоторобот: чоловік віком 23-27 років, зріст 175-180 сантиметрів, худорлявої статури, волосся темне, середньої довжини, обличчя продовгувате, ніс невеликий, поводиться впевнено, розмовляє російською тощо. На жаль, це не допомогло.
Того року у школі №10 скасували свято останнього дзвоника. У цей день там прощались з 15-річною Мариною Ларченко, яка через дев’ять днів після теракту померла в опіковому центрі столиці, ставши другою жертвою терактів.
Провести Марину в останню путь прийшли сотні містян: близькі, знайомі і ті, хто просто хотів висловити свої співчуття. На похороні не було лише мами дівчини, яка також їхала у тій маршрутці — за її життя досі боролись київські лікарі.
Вінницькі маршрутки у той день не працювали, біля десятої школи вишикувалась колона зі 167 «бусів». У пресі про це писали так: «Сигнальний плач авто чуло все місто».
За два дні після третього вибуху, в одній з маршруток на Барському шосе виявили вибуховий пристрій, який не здетонував. Експерти припускали, що під час руху один з дротів пристрою відійшов, завдяки чому вдалося уникнути нових жертв. Пізніше надходили телефонні повідомлення про замінування вінницьких шкіл і вокзалів, однак вибухівки там не знаходили. До відділку міліції навіть прийшов якийсь чоловік з повинною, однак довести його причетність до терактів не вдалося.
Загалом вибухи у маршрутках забрали життя двох вінничанок, сім містян отримали інвалідність. Міліція, поліція, СБУ та інші служби провели з того часу десятки обшуків, сотні судових експертиз, а допитів було понад тисячу. Жодній людині досі не повідомлено про підозру. Колись резонансна справа сьогодні рахується «висяком», і навряд цей статус колись зміниться.
Читайте також:
Все перетворилося на кригу. Пригадуємо, як 20 років тому ми потерпали від стихійного лиха
Слідкуйте за новинами Вінниці у Telegram.
Завжди свіжа та перевірена інформація на нашому Телеграм-каналі 👉 https://t.me/+i-ok5yoWHO0xNTQ6