Подалі від школи. Навіщо батьки обирають для дітей домашню освіту

Останні чотири роки Денис Ахновський навчається вдома. У його програмі на день вивчення одного предмету, а інформацію він бере з різних джерел

Новий закон «Про освіту» дозволяє батькам навчати дітей самостійно. Раніше такий підхід допускався, як правило, за станом здоров’я дитини. Тепер, у теорії, достатньо побажання батьків.

Як насправді діє домашня освіта, які вона має переваги і недоліки, та чим погана традиційна школа — про це поговорили з викладачем ДонНУ імені Стуса Інною Ахновською. Її сину Денису 16 років, він десятикласник, чотири роки навчається вдома.

Пішли зі школи через війну

Денис Ахновський та його батьки - переселенці з Донецька. До початку війни він навчався у звичайній школі, у шостому класі. А потім родина виїхала з рідного міста і довгий час подорожувала Україною. Кілька місяців Денис був на дистанційному навчанні. Але згодом таку форму в його школі закрили. Частково, перехід на домашню освіту став для нього єдиною можливістю навчатися. Таких дітей як Денис називають «хоумскулерами».

— Мені не потрібно вставати з самого ранку, як у звичайній школі. У мене є розклад і на день вивчаю один предмет: для прикладу, день алгебри, наступний день - це день геометрії, далі — день англійської мови тощо. Крім того, я ще ходжу на уроки театральної майстерності «Червоний крокодил». Та займаюся у академії «Шаг»: вивчаю там 3D-анімацію, фотошоп тощо.

А про те, що покинув звичайну школу, Денис не жалкує.

— Мені комфортно займатися одному, я — інтроверт, замкнута в собі людина. Звичайну школу ніколи не любив: потрібно рано вставати, сидіти до вечора на уроках, слухати нецікаві розповіді викладачів, — сказав старшокласник.

Навчає сина щодня по дві години

Його мати Інна Ахновська розповіла, що наважилася навчати сина сама не одразу. У минулі роки він навчався у закладах, які мали дистанційну форму освіти. Але керівники цих шкіл довго не терпіли, що «дитина то є на уроках, то її немає», тому батьки змінили Денису три школи в Києві, Вінниці та Переяслав-Хмельницькому. Згодом почали міркувати про те, щоб навчати Дениса самостійно.

— Моя знайома у Донецьку так вже робила: покинула роботу, навчала сама, водила дітей на різні секції, гуртки. Її діти ніколи не ходили у звичайну школу. І я бачила їхній розвиток — її діти більш вільні, краще розвинуті та навіть інакше спілкуються, — сказала Інна.

Але жінка не змогла зробити так, як її знайома. Багато часу займає її робота: вона викладає у ДонНУ імені Стуса, є доцентом на кафедрі підприємництва, корпоративної та просторової економіки. А ще працює викладачем у «Сімейній школі економіки», бізнес-тренером, проводить освітні тренінги.

— Максимум, що я можу присвятити сину — дві години на день. Тобто, сідаю разом з сином та допомагаю йому розібратися у темі. А далі він сам. Якщо чогось не розуміє, а немає ні мене, ні чоловіка поряд, то він користується розв'язниками, — розповідає Інна. — Хоча й не приховую, спочатку було важко: син позіхав на наших уроках, йому було нецікаво і від цього в мене опускалися руки. Згодом зрозуміли, як це змінити на краще — потрібні не тільки шкільні підручники, а й інші джерела знань. Поки що навчаємося без репетиторів, але, ймовірно, вони знадобляться у наступному році, коли Денис буде в 11-му класі.

Вийти з системи неможливо

Навчальний план Дениса спирається на шкільну програму. Він має такі ж підручники, як і його однолітки. Але якщо його «колеги» за партою вивчають предмет протягом року, то Денис засвоює програму за 6 місяців. І це не єдина відмінність.

— Для прикладу, Денис прочитав параграф у підручнику «Історія України», потім знайшов додатковий матеріал у Ютубі на каналі «Історія України Діда Свирида». Тобто, він навчається критично мислити: відфільтровує інформацію з усіх боків, формуючи повну картину. — розказує його мати. — У нього є щоденник, але там тільки завдання, які він має виконати. Оцінюванння немає, бо я проти оцінок у освіті взагалі. Для прикладу, є тихі діти, які мають гарні здібності, але не демонструють їх, соромляться. І що такій дитині потрібно ставити тільки «двійки»?

За словами пані Ахновської, теперішня старша школа прищеплює дітям любов до оцінок, медалей, 200 балів на ЗНО. Ніяк не любов до знань. А дитина все одно ходить до репетиторів. У підсумку витрачає щодня по 8-10 годин на навчання, що довше, ніж робочий день у дорослої людини.

Через недоліки у законодавстві хоумскулер все одно має йти до школи.

— У нас вся система освіти побудована так, що навіть якщо ти був хоумскулером все одно залишаєшся в системі. Нам закон дозволяє навчати сина самостійно. Але виписати табель або атестат не маємо права. Потрібно писати контрольні, щоб показати державі, що дитина засвоїла матеріал. Для цього знайшли приватну школу в Харкові, де можна виконувати завдання дистанційно, і там Денис пройшов державну атестацію у 9-му класі, — сказала викладач.

Плюси та мінуси домашньої освіти

Завдяки домашньому навчанню Денис став краще розбиратися у фізиці, хімії, історії. Разом з батьком вивчає економіку та допомагає розробляти сімейні квести з економіки — пояснювати складні речі у сімейній грі. Хоумскулер має більше часу для розвитку та більше свободи у навчанні.

Але, спираючись на досвід, Інна Ахновська вбачає й декілька мінусів домашньої освіти.

— Це дуже важко. Потрібно розраховувати свої сили. Якщо дитина не захоче вчитися або стане неуком, то провина буде на батьках. Плюс, до цього потрібна й дисципліна самій дитині. Планування свого дня, темп навчання — це все залежить від Дениса. А я слідкую, щоб він виконував завдання та допомагаю, якщо є складності.

І хоча офіційної статистики про кількість хоумскулерів в Україні немає, Ахновська стверджує, що на домашню освіту є попит. Вона у цьому впевнилась, знайшовши у Вінниці однодумців, які об’єднуються у альтернативні школи. Так роблять, щоб допомагати один одному у навчанні дітей.

— Чим більше буде альтернативних шкіл, чим більше буде хоумскулерів, тим краще ставатимуть традиційні школи. Адже їм потрібно буде утримувати вчителів, батьків та учнів. І, можливо, через 10-20 років ми отримаємо зовсім інакшу освітню систему, — каже Інна Ахновська.

Дитина усе одно має ходити в школу

Оксана Яценко, директор міського департаменту освіти

— Можливість домашньої освіти є у новому законі «Про освіту». І щоб навчати свою дитину самостійно потрібно мати відповідну кваліфікацію, освіту тощо. Але дитина усе одно буде ходити до освітнього закладу: писати контрольні та складати іспити шляхом екстернату. Тобто, дитина має підтвердити свій рівень знань: як наприклад після 9-го класу отримує свідоцтво про неповну середню освіту та після 11-го — атестат. Від цього залежить вступ до вишу, прийом на роботу та інше. Моя рекомендація — поки немає галузевих законів (про середню освіту, про дошкільну освіту та інше - авт.), у яких би було розписано про механізми впровадження домашньої освіти — краще не вчити дитину самостійно або у закладах, які не мають освітньої ліцензії.

Читайте також:

• Як вчитимуть з 2018-го? У школі №25 вже знають
• Що змінює новий закон «Про освіту». Просто про складне
• Учитель, що готує до ЗНО з математики на 200 балів, ще альпініст і письменник

Фото у матеріалі: Валерій Чудновський, Михайло Курдюков, архів «20хвилин»

Слідкуйте за новинами Вінниці у Telegram.