Бий, біжи або замри. Військовий розповів бійцям-новачкам, яким буде страх і що з ним робити

Фото з фейсбук-сторінки Сили територіальної оборони ЗСУ

• У критичній стресовій ситуації ви побіжите чи впадете у ступор? Чи можна себе підготувати до артобстрілу? Як знизити рівень стресу?
• Про поведінку на фронті та можливості керувати собою розповів військовий з позивним «Вальде», що написав книгу про бойовий стрес.

Для підготовки цієї публікації, розміщеної на сторінці Сили територіальної оборони ЗСУ, автори поспілкувалися з «Вальде» — військовослужбовцем Костянтином Ульяновим, автором книги «Броньований Розум: бойовий стрес та психологія екстремальних ситуацій».

— Важливо знати одне золоте правило нашої стресреакції, — наголошують автори. — В критичній ситуації ми робимо не те що потрібно, а те, до чого ми звикли. Намагаючись збільшити наші шанси на виживання, мозок віддає пріоритет швидким, інтуітивним діям.

Далі цитуємо пояснення, які дає Костянтин Ульянов з позивним «Вальде», та його поради, як керувати собою в стресовій обстановці та чим можна допомогти бойовому товаришу, який не справляється зі страхом.

Бий/біжи або замри

З огляду на бойовий стрес, наука пояснила нам, що існує дві типові реакції на загрозу: бий/біжи та замри. Ці два типи реакції обумовлені нашою спадковістю і досить сильно впливають на те, якої особистої тактики нам необхідно притримуватись.

Люди щодо реакції на стрес поділяються на два типи: А) бий або біжи, Б) замри, перечекай. Ці типи реакцій вроджені наче група крові.

Сутність реакції типу А — якомога швидше усунути загрозу, наприклад, реакцію «бий», або втекти від неї («біжи»), але загалом ці люди реагують на загрозу підвищеною активністю. У людей реакція А проявляється не лише «бий або біжи», а й більш широко, тому в напружених ситуаціях ми кричимо, стріляємо в повітря або граємо у відеоігри.

А ось люди типу Б, навпаки, загальмовуються, іноді до повного заціпеніння. Останнє трапляється при дуже високому рівні стресу, але загалом для людей типу Б у напружених неприємних ситуаціях характерно розмовляти повільніше та тихіше, рухатися не так швидко. Саме ці люди можуть завмерти, якщо на них із-за рогу раптово вилетіла машина.

Тип Б — це повільне системне пристосування до несприятливих умов. Тип А — про швидке усунення небезпеки.

Може здатися, що для виживання загалом та на нашій війні зокрема потрібні лише люди типу А, адже вони швидкі. Але це далеко не так.

Якщо нам потрібен боєць поліцейського спецназу, то краще, щоб він був людиною типу А, адже для нього найважливіше — швидкість реакції, а загроза усувається дуже простими діями. А от снайперу краще бути терплячим, виваженим та не робити зайвих рухів у критичній ситуації.

• Люди А типу діють швидко. Швидко виробляють план дій і, як правило, демонструють неабияку волю у реалізації свого плану. Інтуїтивні та швидкі дії не завжди означають дії, котрі релевантні до виживання. Наприклад, люди А типу можуть намагатися втекти з бліндажа під час артобстрілу. Люди А типу швидко діють в екстремальних ситуаціях, але, порівняно з людьми Б типу, набагато повільніше приходять до норми після стресорних навантажень.
• Люди Б типу набагато краще переносять умови, на які вони не можуть вплинути, від яких не можуть втекти та які не можуть передбачити. На що це схоже? На артобстріл. Коли потрібно довго чекати в ситуації невизначеності люди А типу отримують дуже серйозну стресорну шкоду — це називається хронічний або неконтрольований стрес.

Як показали дослідження, люди Б типу краще переносять невизначеність війни або інших екстремальних ситуацій. Вони менше втрачають здатність логічно мислити або навчатися.

Чи може людина бути одночасно обома типами? Ні, не може. Ми доволі складні істоти і ми можемо привчити себе в певних ситуаціях діяти швидко чи повільно. В кожного з нас є свій рівень стресу, після якого включаться саме вроджені програми. З точки зору тактики дуже зручно знати, до якого типу ви належите.

Як знизити рівень стресу?

Наш стрес — це робота двох автономних нервових систем: симпатичної та парасимпатичної. Щоб підняти рівень стресу, працює симпатична нервова система. Щоб стрес знижувався, працює парасимпатична нервова система.

Симпатична нервова система пришвидшує дихання, а парасимпатична загальмовує. На дихання ми можемо впливати. Техніки дихання працюють, коли ти знаєш, як і навіщо. Якщо намагатися дихати швидше, це підвищує рівень стресу і тривоги. Тому треба свідомо загальмовувати дихання.

Є дві найрозповсюдженіші техніки:

1. техніка 6 на 8: на рахунок 1-2-3-4-5-6 ми вдихаємо, на рахунок 1-2-3-4-5-6-7-8 - видихаємо;
2. дихання по квадрату: на рахунок 1-2-3-4 зробіть глибокий вдих, на рахунок 1-2-3-4 затримайте дихання, далі на рахунок 1-2-3-4 видихніть.

Ми перенаправляємо свою увагу з того «Боже, як страшно!» на якусь дію — ми рахуємо. Наш мозок працює так: якщо він думає, аналізує, тоді він знижує рівень стресу. Ми змінили баланс роботи симпатичної і парасимпатичної нервових систем.

Як допомогти людині, яка впала ступор?

Причин, чому людина завмирає і дивиться розфокусованим поглядом, може бути багато. Зокрема, це може бути тип стрес-реакції Б, його природа — це завмерти. Цього уникнути можна, у першу чергу, завдяки навчанню і тренуванню.

Це може бути дуже великий рівень стресу, коли людина втрачає контроль над своїми рухами. Як допомогти? Треба його тягти кудись як мішок з картоплею. Людина всередині своєї голови може дуже-дуже хотіти кудись бігти, але тіло не слухається.

Варто пам’ятати про закон Хіка-Хаймана — чим більше у нас варіантів дій, тим довший час на реакцію. Коли у людини вже вироблена програма поведінки, то вона реагує швидко, а коли її нема, то мозок починає перебирати всі варіанти дій. І тоді людина стоїть й «дивиться мультики» — все життя перед очима може промайнути, бо мозок «риється по шухлядах»: може, там є якийсь варіант дій. Щоб цього не трапилось, людині потрібно виробити для себе залізобетонний шаблон дій. Людина в стресі робить не те, що треба, а те, що звикла.

Коли хтось поруч із вами впав у ступор, не треба слухати людей, які кажуть, що треба вдарити по обличчю, — це погана ідея. Ми радимо вийти з його поля зору, взяти за комір і добряче струхнути. Це діє на вестибулярний апарат і мозок наче перезавантажується.

У масі своїй це працює, може, не з першого разу, а з другого-третього. Потрібно в цей час постійно звертатися до людини на ім’я.

Читайте також:

«Батьківщина понад усе». Інтерв'ю з передової з ресторатором та начмедом Валерієм Сиверчуком

«Несподівано зірвався і побіг до краю кручі…» Майданівець, доброволець вижив на війні, а загинув вдома

Він один з тих, про кого кажуть «гартовані вогнем війни». Розповідь про морпіха зі Жмеринки

Слідкуйте за новинами Вінниці у Telegram.