Вінницькі льотчики: загиблі в АТО, аси і авіакатастрофи

Костянтин Могилко і Сергій Камінський

6 червня 2014 року. Борт №80 Ан-26 здійснював спостережний політ та фотографував місцевість поблизу Слов’янська, у Донецькій області. Командиром екіпажу був вінничанин Костянтин Могилко.

На борту було вісім членів екіпажу, серед яких був оператор фотозйомки з Вінниччини Сергій Камінський. Він загинув одразу після того як приблизно о 17 годині в правий двигун літака влучила ракета, яку випустили з ПЗРК. Літак почав втрачати висоту.

Могилко наказав екіпажу залишити літак. А сам відвів літак від Слов’янська. Разом із командиром загинуло ще четверо з восьми членів екіпажу — підполковник Сергій Камінський, майор Павло Дришлюк, старший прапорщик Олексій Потапенко та прапорщик Володимир Момот. 

Молоді лейтенанти Кирило Крамарев і Василь Полажинець та штурман-інструктор підполковник Сергій Ніколаєв врятувались, вистрибнувши з парашутами з літака. 

Костянтин Могилко похований на вінницькому кладовищі у Пирогові. Сергія Камінського поховали на території Книшового меморіально-паркового комплексу у Борисполі.

Два Дмитра. Майборода і Шкарбун

14 липня 2014 року. Борт №19 АН-26 мав десантувати парашутним способом воду й продукти в підрозділи військ, які перебували в оточенні в Краснодонському районі Луганської області. На висоті 6500 метрів літак було атаковано. Кажуть, що борт, ймовірно, атакували керованою ракетою типу «повітря-повітря». Ракета влучила у лівий двигун.  

Командир екіпажу майор Майборода разом з помічником командира Дмитром Шкарбуном до останнього намагались утримати літак від зривання в штопор. Решта екіпажу за наказом командира залишили літак. Обидва пілоти загинули. Ціною власного життя вони відвели літак від населеного пункту Давидо-Микільське. Члени екіпажу, які вижили, понад добу виходили ворожим тилом до підконтрольних Україні територій. 

Обидва пілоти поховані на Алеї Слави Центрального кладовища у Вінниці. 

Катастрофа СУ-27 під Улановим

16 жовтня 2018 року. Винищувач Су-27 з бортовим номером 70 впав за селом Уланів Хмільницького району. На борту винищувача перебувало два пілота: американський льотчик, підполковник Нацгвардії Каліфорнії Сет Нерінг і український пілот Іван Петренко. Обидва загинули.

Очевидці розказували журналістам 20 хвилин таке: 

– Я знаходився в будинку, коли раптом почув страшний гул із свистом, - розповідає чоловік. – День був сонячний. Подвір’я і хату, ніби якась тінь накрила крилом. Літака не встиг побачити. Чи він планував, чи боком падав, не скажу, бо не знаю. Тільки листя на деревах ворушилося, ніби від вітру, хоча вітру не було, і і дроти електричні хиталися. Через якусь хвилину прозвучав вибух. Піднявся чорний «гриб», як ото нам показували, коли вибухає атомна бомба. Над ним червона заграва. Вона зникла швидко, а дим стояв довго, – каже чоловік. – Де-не-де невеликі клаптики диміли. А горіти – нічого не горіло. Не було тоді ще ніякої охорони. Ми ходили і зрозуміли, що врятуватися в такій ситуації було неможливо. Тіл не бачили. Тільки частини. Я особисто бачив берці великого розміру, приблизно 4-го, частину людської п’яти, черепа… 

Івана Петренка поховали в Умані. А Нерінга з почестями провели в останню путь у його місті Фресно, що в штаті Каліфорнія. 

Владислав Попенко – розбився на вертольоті

29 травня 2019 року. Під час навчально-тренувального польоту у Рівненській області розбився вертольот Мі-8.

На жаль, тоді загинуло четверо військових, серед них - 25-річний вінничанин Владислав Попенко. Про нього можете почитати у матеріалі: Незадовго до катастрофи запропонував коханій руку і серце. В останню путь провели льотчика, який загинув у польоті
 

Льотчик-ас – Олександр Харісов

Вінницького льотчика Олександра Харісова неспроста називають одним з найдосвідченіших військових пілотів. Торік, коли йому було 66, він ще сідав за штурвал «улюбленого» штурмовика Су-25 та учбово-тренувального Л-39 і піднімав їх у небо. Нині вже не літає. Вік став на заваді.

Точніше кажучи, нормативні медичні документи. Лікарі кажуть: «Не можна». Чути таке йому прикро. Наводить приклади, коли в небо піднімалися льотчики старші від нього. І здоров’я не у всіх них було, як у нашого земляка. Історію льотчика можете почитати у матеріалі: Історія льотчика Олександра Харісова: з початком війни на Донбасі знову сів за штурвал і літав до 66-ти років 

Льотчик-ас – Василь Нікіфоров

Три роки тому не стало одного з кращих військових льотчиків-снайперів генерал-лейтенанта з Калинівки Василя Нікіфорова. Він загинув не в АТО, де виконував завдання з перших днів. Його здолала невиліковна хвороба.Особистим прикладом польотів на виконання завдань вселяв відвагу у підлеглих, особливо молодих льотчиків. Болісно переживав втрати. 

У червні 2014-го на аеродромі у Вінниці чекали борт із загиблим льотчиком з Вінниці Костянтином Могилком (посмертно удостоєний звання Героя України – Авт.) Кореспондент RIA був очевидцем, коли генерал Нікіфоров у ті хвилини ні на крок не відходив від батьків і дружини загиблого. Батько льотчика Могилка – Віктор Петрович говорив тоді, що саме генерал Нікіфоров один з тих, хто підтримав їхню сім’ю, ніби рідних йому людей. Коли літак приземлився і дістали труну, генерал, зовні мужня людина, не міг стримати сліз. 

Про нього можете почитати у матеріалі журналіста Віктор Скрипника: «Не фотографуйте генерала, за ним бойовики полюють …» 

Похований генерал Нікіфоров в Одесі. 

Катастрофа в аеропорті: загинуло 46 людей

12 листопада. 1971 рік. Літак АН-24 виконував рейс з Києва до Вінниці. Екіпаж складався з п'яти людей, на чолі з командиром Леонідом Лазарєвим. Коли АН-24 вилетів з Київського аеропорту, зайняв ешелон 2700 метрів. Летів над хмарами. На борту незалишилося вільних місць — летіли 43 пасажири, з яких 40 дорослих і 3 дітей.

У аеропорту Вінниці стояв туман. Літак заходив на посадку кілька разів. 

Обставини тієї жахливої ​​трагедії пам'ятає один з її очевидців — на той час директор державного підприємства «Вінницький аеропорт», заслужений працівник транспорту України Віталій Коларж: 

– Пам'ятаю, тільки встиг подумати, що складні нині метеоумови — майже біля самої землі повисла кромка важких хмар, йшов дрібний дощ. Як раптом з-за хмар буквально вивалився літак і впав з великим креном поруч зі злітною смугою. Настала пронизлива тиша, а потім моторошний вибух. Кинувши папери, ми побігли до літака. Про цю авіакатастрофу ви можете почитати у матеріалі «Пасажири лежали один на одному під палаючим крилом літака»: у Вінниці 46 років тому впав АН-24

Редакція RIA/20хвилин вітає усіх авіаторів зі святом. Тим, хто літає, зичимо чистого неба! Тим, хто колись літав і зараз на відпочинку – пишатися, що мали змогу доторкнутись до хмар! Перед родинами загиблих льотчиків схиляємо голови.

Слідкуйте за новинами Вінниці у Telegram.