Незадовго до катастрофи запропонував коханій руку і серце. В останню путь провели льотчика, який загинув у польоті

Старший лейтенант Владислав Попенко загинув під час тренувального польоту у мирних умовах

Запам’ятався своєю посмішкою

- Владислав запам’ятався мені своєю посмішкою, - каже класний керівник Попенка Людмила Терентьєва. – Якою вона була? Це була посмішка щасливої людини. Не уявляю його без цієї посмішки.

Владислав Попенко навчався у Вінницькій фізико-математичній гімназії №17. Людмила Терентьєва вела їх клас з п’ятого і до випускного.

- Він був дуже вихованим, це заслуга батьків, - каже вчителька. – Надійний. Гарно навчався. Брав участь в олімпіадах з математики, фізики. Серце стискається від болю, що про все це доводиться говорити у минулому часі.

- Ми навіть не знали, що Владислав мріє про небо, - кажуть його однокласники Олександр й Ілля. – Так несподівано було дізнатися, що він вступив у льотний університет. Він більше спілкувався з Сергієм Прокопчуком. Можливо, той знав про плани Влада. На жаль, Сергія сьогодні нема з нами. Він у відрядженні.

Доставляв поранених у шпиталі

Класний керівник Владислава каже, що вона знала про намір Владислава поступати після в школи в університет Повітряних сил імені Кожедуба у Харкові.

- Готувала для вступу характеристики, - каже Людмила Терентьєва. – Владислав ще в десятому класі сказав мені про свою мрію. Чому не ділився цим з хлопцями? Бо був скромний. Не вмів хвалитися.

Коли приїздив на канікули додому, завжди заходив у школу. Причому, не з порожніми руками. Останній раз подарував вчительці коробку цукерок з серденьком на обкладинці.

- Це був своєрідний натяк, - каже пані Людмила. – Після цього зізнався, що освідчився у кохані своїй дівчині. Запропонував їй руку і серце. Вона погодилася вийти за нього заміж. Він почувався таким щасливим! У нього було стільки планів! Все в житті тільки починалося.

Владислав розповідав вчительці про свої відрядження у зону проведення ООС. Транспортував гелікоптером поранених у шпиталі різних міст держави, зокрема, і до нашого міста.

- Там, де стріляють, все обійшлося благополучно, а тут у мирному житті трагедії не вдалося уникнути, - з сумом зітхає Людмила Терентьєва.

Буду літати за себе і за брата

Молодший від Владислава на чотири роки брат Олександр нині також навчається у Харкові на льотчика. Людмила Терентьєва спілкувалася з ним.

- Після катастрофи вертольота і загибелі брата Сашу одразу відпустили додому, - каже співрозмовниця. – Керівництво університету допомогло з квитками.

Вчителька обережно запитувала курсанта, чи не планує змінити професію.

Хлопець без роздумів відповів: «Ні!»

- Саша сказав мені, що буде літати за себе і за брата, - говорить Людмила Терентьєва.

Ховали льотчика у закритій труні. На ній поставили хліб і військовий головний убір з емблемою Повітряних сил України.

Вартовому стало зле

Багато людей прийшло віддати данину шани молодому льотчику. Серед військових був полковник Богдан Бондар, учасник АТО, командир загону Повітряних сил «Дика качка», який тримав оборону біля шахти Бутівка на висоті «Зеніт».

-Ні, я не знайомий ні з загиблим льотчиком, ні з його батьками, - каже полковник. – Прийшов попрощатися з льотчиком, бо так серце підказує. Мій син невдовзі закінчує Військову академію. Щоправда, навчається у закладі Сухопутних військ.

Труну з тілом загиблого супроводжував начальник штабу підрозділу, де служив Владислав, підполковник Сергій Левченко. Він уточнив, що старший лейтенант Попенко прийшов до них у підрозділ одразу після навчання в університеті у 2017 році. Був льотчиком третього класу. За штурвалом у небі провів 200 годин.

-Це була надзвичайно порядна, вихована людина, - говорить офіцер. – Бездоганний у всьому.  

Батьки загиблого Владислава Попенка також військові: батько був льотчиком, мама служить у Військово-медичному центрі Міноборони.

Під час траурної церемонії стало зле вартовому, який стояв біля труни. Його піднляи із землі і надали медичну допомогу. Медики повідомили, що з солдатом все гаразд.

Нагадаємо, Владислав Попенко загинув під час тренувального польоту на території Рівненської області. Разом з ним обірвалося життя чотирьох членів екіпажу вертольота Мі-8.

Поховали  старшого лейтенанта Владислава Попенка на Алеї слави Центрального кладовища у Вінниці.

Висловлюємо щирі співчуття рідним, близьким, побратимам загиблого. Земля пухом тому, хто безмежно любив небо.

Слідкуйте за новинами Вінниці у Telegram.