Ставка Гітлера, телевежа, психлікарня: які ще знакові місця у Вінниці оповиті легендами

• Кожна країна, область, місто й невеликий населений пункт може похвалитись чималою кількістю легенд, міфів і переказів, які передаються із покоління у покоління.
• А які легенди розповідають про Вінницю?

Легендами оповите створення нашого міста та його назви. Відкриті джерела свідчать, що найдавніші сліди людини на території Вінниці археологи знайшли біля річки Вишенька. Там виявили кремінні знаряддя праці пізнього палеоліту. Це приблизно 40-10 тис. рік до нашої ери. Згодом в цих краях оселилися трипільці, які займалися землеробством та вирощували хліб. Втім, це було задовго до офіційного заснування Вінниці.

Історія міста Вінниця розпочалася приблизно у 1362-1363 роках. Коли литовський князь Ольгерд розбив орди братів Кутлубуга, Хачибея та Дмитра, а захоплені землі роздав своїм племінникам.

Племінники Ольгерда — Юрій, Олександр, Костянтин і Федір вирішили збудувати замки вздовж кордонів Дикого поля, щоб захищатися від набігів ворожих військ. Замки стали основою для створення багатьох міст, в тому числі й Вінниці. Таким чином, історія виникнення міста Вінниця почалася приблизно з 1363 року, коли Федір Коріатович заклав дерев'яну фортецю на високій кручі у гирлі річки Віннички.

Історія походження назви міста Вінниця містить декілька різних легенд. Згідно однієї, «въно» — посаг (придане) за нареченою. Друга легенда про походження назви міста, пов’язана з винокурнями, яких тут було чимало. Третя версія назви міста, пов’язана з назвою річки Вінничка або Вєніча. Адже саме у гирлі річки й почало формуватися місто.

Вінницькі катакомби

Під Костелом святої Діви Марії Ангельської знаходяться унікальні вінницькі підземелля або ж катакомби. Це була заплутана кількаметрова підземна мережа, яку створили для оборони Вінниці. 

Вінниця хоч була фортецею, але мала один величезний недолік — можливість облоги ворогами. Тому щоб не виснажились захисники і збереглись їхні запаси, місто має мати підземелля. Це дуже зручно, адже у тунелях могли сховатися і цивільні. 

Крайні тунелі були знайдені в районі Єзуїтського колегіуму (наразі приміщення архіву). І один з тунелів, якому вже 400 років, знаходиться в краєзнавчому музеї. В довжину вони доходили до сучасної площі Калічанської, де знаходиться вінницький універмаг. В ширину — простягались від вулиці Магістратської приблизно вниз до Бугу (до сучасної вулиці Князів Коріатовичів). 

Трапляються міські легенди про один з тунелів під річкою Південний Буг. Мешканці міста з минулого століття пам’ятають, як вони чули розповіді про те, що на Старому місті люди виходили з тунеля, зайшовши перед цим у вінницький костел. Але той тунель затопився ймовірно після того, як була збудована Сабарівську ГЕС, і рівень Південного Бугу піднявся.

Кіт Шльома

У Вінниці, як і в кожному місті, є свої легенди, але одна з наймиліших — про котика Шльому. Цей маленький спритник жив на початку ХХ століття у єврейському кварталі Єрусалимка, де невтомно «позичав» м’ясо у місцевих мешканців.

Його історія передавалися з покоління в покоління, а у 2016 році котика увіковічнили у скульптурі. Вона стоїть біля музею-кав’ярні «Пан Заваркін та Син» і зображає момент, коли Шльома краде сосиски, поки господар насолоджується кавою.

Біля пам’ятника — бляшанка з написом «подайте котику», куди туристи охоче кидають монети — на корм малому злодюжці.

Телевежа Н350

Телевежі є практично в кожному великому місті, проте мало які з них стали об’єктами для таких моторошних вигадок та оповідок, як телевежа Вінниці.

Даний об’єкт заввишки понад 350 метрів, на думку старожилів міста та їх пращурів, що жили за радянської епохи, був побудований суто з метою «оброблення» мозку та психіки людей.

Нібито це був один із численних напрямків експериментальних дослідів над людьми, ініційований Сталіним та Гітлером. Вінничани розповідають про масштабні психологічні проєкти, що проводилися під грифом «Цілком таємно» і мали кодові назви «Одіссей», «Тритон» та «Базилік».

Даних, щоб підтвердити чи спростувати такі твердження, нема. Поширена також думка, що вінницька телевежа, яка називалася Н350, була адаптована до вимкнення електроніки ворожих повітряних суден. Вона могла їх виявляти та знешкоджувати.

Своє функціонування ця телевежа припинила давно, невдовзі після розпаду СРСР, проте її досі не демонтували.

Книжка або «Айсберг»

Адміністративна будівля, яку усі вінничани називають «Книжка», насправді є таємним об’єктом з підземеллям. Його збудували наприкінці 80-х років у формі літери «Y» й споруда вважається найцікавішою у Вінниці. 

«Айсберг» створили для того, аби евакуювати політичну верхівку з Вінницької та сусідніх найближчих областей й військових командирів. 

Під верхівкою «айсбергу» знаходяться приміщення зі свинцевим перекриттям. Це зроблено для того, щоб захистити споруду від впливу радіації та просвічування з повітря. 

Справді, під адміністративною спорудою є підземні приміщення, якими користуються працівники. Проте, згідно з даними, приміщень у бункері набагато більше й вони закриті до надзвичайної ситуації. 

Підземні поверхи, за словами місцевих, в глибину не більші, ніж сама споруда зверху. «Книжку» вважають підземним центром усієї Вінниці. Кажуть, усі ходи ведуть саме до цієї площі, а найкоротших тунель веде прямісінько до лікарні імені Пирогова.

На майдані перед цією спорудою часто спостерігається туман. Таке дивне явище є наслідком сирості її підземних бомбосховищ.

Садиба Новинського

Молодий Новинський був закоханий у юну дівчину Юлію, з якою дуже любив прогулюватися берегом річки. Проте, одного разу Новінський збрехав дівчині та пішов гуляти з іншою. Юлія дізналася про зраду коханого, але не придала цьому особливого значення. Це була перша, але не остання витівка Новинського.

Юна й до нестями закохана Юля втомилася терпіти постійні зради й одного разу, під час спільної прогулянки, дівчина сказала, що їй терміново потрібно їхати у справах. Вона наголосила на тому, що вони знову будуть разом, але якщо сам Новінський того захоче. Це були останні слова Юлії, але хлопець того ще не знав.

Наступного дня Новинський отримав звістку про трагедію, яка трапилася з його коханою. Юля кинулася зі скелі, а чоловік, зрозумівши причину такого вчинку, на пам’ять про неї та їхнє кохання збудував будинок. Споруда стоїть на скелі, на якій Новінський та Юлія дуже полюбляли гуляти та зустрічати світанки.

Психіатричний госпіталь

Однією із найбільш містичних локацій центру Вінницької області вважається Психіатричний госпіталь. Любителі жахливих оповідок розказують, буцімто у цій лікарні для психічно хворих людей за минулих часів пацієнтів лікували дивними та жорстокими методами. Їм робили кровопускання, морили голодом, змушували пити оцет та завдавали болю опіками.

Медики в цій установі відверто знущалися над душевнохворими. Щоб вгамувати останніх, санітари використовували не лише спеціальні сорочки, але й ремені та кайдани. Не дивно, що поруч із госпіталем знаходиться цвинтар, на якому ховали тих, хто такого «лікування» не витримував.
Розповідають місцеві легенди й про те, що привиди цих померлих, замучених душ бродять лікарнею та її околицями й досі.

Це атмосферне місце приваблює туристів. На території психіатричного госпіталю є кладовище, на якому захоронені пацієнти та лікарі.

Ставка Гітлера

Таємничий об’єкт, який вже більш ніж півстоліття викликає величезні сумніви, овіяний легендами.

Ставка Гітлера, який дуже хотів бути ближче до власних військових, розпочали будувати на початку Другої світової війни. «Wehrwolf» створювали взимку силами місцевих, полонених, спеціалізованих будівельних бригад.

У квітні 1942 року ставку Гітлера завершили, провели каналізацію, водопровідну та протипожежну систему. Проте, згідно з дослідженням науковців, опалення не було проведено. Тому, фашисти не мали тут залишатися на зимовий період. 

“Wehrwolf” створили для підготовки до Сталінградської битви, але усе пішло не плану й німці вимушені були залишитися у ставці.

Перша легенда про таємний бункер під ставкою Гітлера з’явилася після оприлюднення власних згадок Фердинанда Зауербруха, німецького медика. У книзі чоловік настільки детально описував бункер під «Wehrwolf», що науковці не розуміли, яким чином звичайний цивільний міг потрапити на закритий військовий об’єкт. 

До речі, мемуари лікаря продали в Голівуд та згодом екранізували. А ось німецькі військовослужбовці, котрі залишилися живими після війни та були причетні до «Wehrwolf», були дуже не задоволені такому розголосу, а засоби масової інформації спростовували слова Зауербруха.

У 1944 році, під час відступу німецької армії від Вінниці, було наказано знищити Вервольф й усі споруди підірвали та спалили.

Після звільнення Вінниці й завершення війни місце, де була ставка Гітлера, повністю дослідили працівники Народного комісаріату державної безпеки (КДБ). Проте, усі документи та доповіді приховані.

Територія ставки досліджується дотепер. Відомо про три бомбосховища, які були побудовані гітлерівськими військовими, про наземні приміщення. Проте, згідно з деякими фактами, є приміщення під землею. Вони на жаль нічим не підтверджені, адже навіть документи про кількість будівельних матеріалів, які змогли знайти в архівах Європи та США, не є доказовими.

 

Читайте також:

Лікарня, що носить ім'я Пирогова. Розповідаємо історію одного з найдавніших медзакладів країни

Були фонтани, росли пальми. Показуємо рідкісні фото Центрального парку

Слідкуйте за новинами Вінниці у Telegram.