Були фонтани, росли пальми. Показуємо рідкісні фото Центрального парку

Вхід в Центральний парк Вінниці / фото Я. Поволоцького

• ​Центральний парк ім. М. Леонтовича — улюблене місце літнього відпочинку для вінничан та гостей міста.
• Розповідаємо історію створення парку, який за інформацією істориків, в цьому році відзначив 135-річний ювілей.
• І показуємо фото з архівів колекціонерів.

Вінничани протягом декількох поколінь пишаються своїм зеленим оазисом у самому центрі міста, що є прекрасним місцем відпочинку і розваг.

Наш улюблений Центральний міський парк ім. Миколи Леонтовича (раніше Центральний Парк культури і відпочинку ім. Горького) парк заснували в 1936 році на сорока гектарах дубово-грабового лісу, який відмежовував західну околицю тогочасної Вінниці від земель магнатів Грохольських (П'ятничани), а також межував з ділянкою римо-католицького цвинтаря і смужкою садиб.

Журналісти Вінницької агенції журналістських розслідувань переконують, що згідно архівних документів, що парк має понад столітню історію.

У 1880-х роках територію сучасного парку орендував дворянин Петро Котляревський. Тоді це був, як би зараз сказали, просто лісочок на околиці Вінниці, який офіційно мав назву «сад». Орендована територія саду, як стало відомо з історичних документів, сягала не більше семи гектар. 

Петро Котляревський мав наміри створити тут зону відпочинку, щоб міщанам було де проводити вільний час та й самому мати  дохід з орендованої землі. 13 березня 1887 року він надсилає лист до міського голови, де розписує свої плани на сад: вже 1 травня поточного року планує відкрити тут Літній театр та буфет.  

Однак, за іншими даними роком заснування парку можна вважати 1890-й. Вінницькі історики його створення тісно пов'язують із родиною дворян Сафонових, передусім із ім'ям Степана Сафонова (1851-1890).

Степан Степанович тривалий час, а саме до 1887 року служив у Міністерстві закордонних справ російської імперії. Вийшовши на пенсію, він оселився у Вінниці.

Садиба Степана Сафонова була розташована на ділянці землі, що на сході вузькою частиною виходила на теперішню вулицю Театральну, на заході перекривала Хлібну, а північною боковою стороною — приблизно на вулицю Грушевського, що веде сьогодні до Центрального парку. Тобто східна частина сучасного Центрального парку разом з алеєю, що продовжує вулицю Хлібну — це частина колишньої садиби Сафонових. 

У 1890 році Степан Сафонов помер, і садиба перейшла у спадщину до його брата Олександра. Той не жив у Вінниці, а тому здавав садибу в оренду як Літній сад.

Мешканцям міста прийшлося до смаку нове місце для прогулянок, і в народі його одразу почали називати «Садом Сафонова». Пізніше, коли земля дісталася іншому поміщику — Петру Толстому (1876-1918), цю територію почали називати «Садом Толстого». 

У 1936 році до «Саду» приєднали вузьку ділянку римо-католицького цвинтаря, площею до 5 гектарів. Територію причепурили і дали їй ім'я парку культури імені Максима Горького.

У 1937-1938 роках парк став місцем масових розстрілів неугодних радянській владі містян. Доступ до парку було закрито, протягом року «чекісти» винищили на його території тисячі людей. Під час Другої світової війни парк було зруйновано, але вже в 1946-ому році він почав потроху відновлюватися. Там будують Літній театр і ставлять вхідний ансамбль з боку площі Калічанської.

Пізніше в районі нинішнього скейт-парку з'явився танцювальний майданчик та майданчик для «піонерських вогнищ».  В західній частині парку розташовувалась вишка для стрибків з парашутом, виставкова зала (тепер закинутий ресторан «Імперіал»). На місці концертної зали «Райдуга» колись був Зелений театр.

У 50-ті роки вхід до парку зробили платним, по п'ять копійок, і все було вкрите неймовірної краси трояндами. Були фонтани, росли пальми. У 90-ті парк занепадав, але рік за роком поступово відроджувався та ставав все кращим і кращим. 

Читайте також:

Місця дозвілля для всієї родини: де в радянські часи відпочивали вінничани

Від ринку Каліча до Муніципального: історія Вінницьких базарів у фото та фактах

Слідкуйте за новинами Вінниці у Telegram.