У цьому році Вінницькому парку виповниться 85. Розповідаємо його історію в фактах і знімках

Вінницький центральний парк. Обласна виставкова зала

• Центральний міський парк Вінниці ім. Миколи Леонтовича (раніше Центральний Парк культури і відпочинку ім. Горького) — традиційне місце відпочинку вінничан і гостей міста.
• Якою була його історія створення, як він виглядав століття тому — дізнавалися журналісти 20minut.ua. 

Вінничани протягом декількох поколінь пишаються своїм зеленим оазисом у самому центрі міста, що є прекрасним місцем відпочинку і розваг.

Наш улюблений Центральний міський парк ім. Миколи Леонтовича (раніше Центральний Парк культури і відпочинку ім. Горького) парк заснували в 1936 році на сорока гектарах дубово-грабового лісу, який відмежовував західну околицю тогочасної Вінниці від земель магнатів Грохольських (П'ятничани), а також межував з ділянкою римо-католицького цвинтаря і смужкою садиб.

Та історики вважають, що насправді нашому парку понад сто років. Його історія тісно пов'язана із родиною російських дворян Сафонових, передусім із ім'ям Степана Сафонова (1851 – 1890).

— Степан Степанович тривалий час, а саме до 1887 року служив у Міністерстві закордонних справ Російської імперії, — розповідає історик та краєзнавець Олександр Федоришен. — Вийшовши на пенсію, він оселився у Вінниці, де відразу був обраний повітовим ватажком дворянства. Садиба Степана Сафонова була розташована на ділянці землі, що на сході вузькою частиною виходила на теперішню вул. Театральну, на заході перекривала Хлібну, а північною боковою стороною — частиною вулиці Грушевського, біля Центрального парку. Тобто східна частина сучасного Центрального парку разом з алеєю, що продовжує вулицю Хлібну — це частина колишньої садиби Сафонових.  

У 1890 році Степан Сафонов помер, і садиба перейшла у спадщину до його брата Олександра . Той не жив у Вінниці, а тому здавав садибу в оренду як Літній сад. Мешканцям міста прийшлося до смаку нове місце для прогулянок, і в народі його одразу почали називати «Садом Сафонова».

Пізніше, коли земля дісталася іншому поміщику — Петру Толстому (1876-1918), цю територію почали називати «Садом Толстого». Отож, цілком слушно буде вважати роком появи Центрального парку саме 1890-й. 

Так чи інакше, недовго городяни насолоджувалися  прогулянками затишними алеями Центрального парку культури і відпочинку після його офіційного заснування: з 1937 по 1941 рік співробітники НКВС проводили масові розстріли у дворі будинку біля парку, та ховали розстріляних на території скверу в загальних могилах.

Під час німецької окупації парк було вщент зруйновано. 24 січня 1945 року відновлює свою роботу. Там будують Літній театр і ставлять вхідний ансамбль з боку площі Гагаріна. Хто тепер знає, що на місці концертної зали «Райдуга» колись був Зелений театр, замість закинутого ресторану «Імперіал» — Обласна виставкова зала, а біля Літнього театру знаходився фонтан? 

На території сучасного парку розташовані численні пам'ятники, також є «Алея славетних земляків». Для приємного відпочинку тут працюють кав'ярні і ресторани, є стадіон, ковзанка, планетарій, численні атракціони.

Зараз Центральний парк є місцем, де відбуваються різні заходи, масові гуляння. Взимку тут традиційно ставлять головну ялинку міста, навесні — засаджують тисячами квітів.

Фото для матеріалу зібрали з багатьох різних джерел

Читайте також:

Зимова ностальгія. Якими були новорічна Вінниця і вінничани у минулому столітті?

У світі «Щедрик» почули завдяки Петлюрі. Факти про життя і трагічну смерть Миколи Леонтовича

Слідкуйте за новинами Вінниці у Telegram.