Лікарня, що носить ім'я Пирогова. Розповідаємо історію одного з найдавніших медзакладів країни

Лариса ОЛІЙНИК

Вінницька обласна клінічна лікарня ім. М.І. Пирогова є однією з найбільших та найдавніших медичних установ України, яка понад сто років носить ім'я видатного хірурга. Розповідаємо її історію.

Історія лікарні, що носить ім'я Пирогова у Вінниці, розпочинається з 1905 року з будівництва міської лікарні, яку згодом об'єднали з повітовою та назвали земсько-міською.

Ідея її заснування належить Вінницькому Пироговському медичному товариству. Така потреба виникла у зв’язку з тим, що у своєму попередньому варіанті земська лікарня, яка працювала у Вінниці від 1905 року, надалі фізично була неспроможна задовільнити постійно зростаючу потребу в лікуванні хворих.

Відео дня

Також в такий спосіб Вінницькі лікарі вирішили вшанувати пам’ять М.І.Пирогова, оскільки в 1910 році виповнювалось 100 років від дня народження цього геніального вченого і хірурга, видатного педагога і громадського діяча.

Хірургічна лікарня на честь Пирогова

Лікарню побудували в трьох верстах від місця упокоїння знаного хірурга М. Пирогова. На ділянці, яку міська управа безкоштовно передала земству, гості урочисто відкрили пам'ятник Пирогову — велику кам'яну брилу із гіпсовим скульптурним бюстом.

У квітні 1913 року був урочисто закладений перший камінь майбутньої лікарні, а влітку 1914 року на ділянці височіли 5 перших корпусів.

Завершити внутрішні роботи не встигли — на заваді встала Перша світова війна. Освячення добудованих корпусів відбулось навесні 1917 року.

Пироговська лікарня від започаткування будувалась як лікувальний заклад хірургічного профілю, покладаючи сподівання, що працювати в ній буде прекрасний лікар, один із провідних хірургів краю Л.І.Маліновський. Але під час урочистостей з приводу освячення він застудився і помер. Отже працювати в цій лікарні йому не довелось.

Хірургічну естафету прийняв видатний хірург, доктор медицини М.М.Болярський. Він працював в лікарні упродовж 21 року, з них 19 років не лише хірургом, але й головним лікарем.

Від початку 1920-х років ситуація в країні поступово почала стабілізуватись і разом з тим почала нормалізуватись робота Пироговської лікарні. Але ще довго давалися взнаки попередні кровопролитні роки. В ті часи доводилось не лише опікуватись хворими вінничанами і пораненими фронтовиками.

За розпорядженням Подільського губздороввідділу наприкінці 1921 року в інфекційному корпусі було влаштовано відділення на 40 ліжок для дітей-сиріт із потерпаючих від голоду губерній.

З відкриттям акушерських, медсестринських шкіл, курсів медичного спрямування, фармацевтичного технікуму, Пироговська лікарня стала учбовою базою підготовки фахівців.

Згодом лікарня стає базою Вінницького філіалу Київського інституту удосконалення лікарів, фармацевтичного інституту, робітничого медичного інституту із вечірньою формою навчання.

Від 1934 року, після відкриття у Вінниці за ініціативи головного лікаря М.М.Болярського повноцінного стаціонарного медичного інституту, Пироговська лікарня є його незмінною по теперішній час і основною клінічною базою.

Робота лікарні під час окупації

Велика війна лягла важким тягарем на плечі всієї держави, і зокрема колективу лікарні. Одні медики воювали з німецькими загарбниками на фронтах і не всі повернулись до мирної праці, а ті, що залишились, цілодобово надавали допомогу пораненим і хворим.

Від перших днів окупації міста лікарню знову виселили із власної домівки Упродовж більше двох з половиною років окупації Пироговська лікарня містилась на трьох поверхах правого крила морфологічного корпусу ВМІ.

Ризикуючи власним життям, попри всі заборони окупантів медики багато разів надавали допомогу пораненим, в тому числі і партизанам. Обстежуючи за наказом німецької влади подільську молодь на предмет примусового вивозу до Німеччини, лікарі, і зокрема рентгенологи видавали юнакам і дівчатам фіктивні довідки про захворювання на туберкульоз.

Із наближенням до міста радянських військ окупанти жорстокішали. Під час численних облав намагалися відібрати запаси харчів. Були спроби зруйнувати морфкорпус медичного інституту.

Тільки самовідданість медиків захищала поранених воїнів від фашистської розправи, тогочасне лікарняне приміщення від закладення вибухівки, а всіх хворих від загибелі на початку березня 1944 року, коли водночас перестали працювати електростанція і водогін, отже морозними днями лікарня лишилась без води, світла і опалення.

За два роки і вісім місяців окупації краю колектив Пироговської лікарні врятував життя більше тисячі воїнів — військовополонених і поранених, пролікував в стаціонарі 11 тис. 640 хворих, прийняв в амбулаторії 24 тисяч хворих.

У період окупації Вінниці в приміщеннях самої Пироговської лікарні функціонував німецький шпиталь. Під час відступу німецьких загарбників три основних корпуси лікарні були зруйновані, як, зрештою, і вся центральна частина міста.

Передова лікарня України

Після війни лікарню довелось відбудовувати. У 1948 році Пироговська лікарня отримує статус обласної. Від 1962 року лікарня затверджується школою передового досвіду України.

У подальші роки тривала розбудова Пироговки. З часом постала необхідність більш вузької структуризації медичної допомоги. Із трьох основних спрямувань — терапевтичного, хірургічного, діагностичного — почали утворюватись більш вузькоспеціалізовані відділення.

Поступово було відкрито основну масу відділень, які працюють і сьогодні.