«Подільські Афіни», або Продовження історії про минуле Немирова у світлинах
- Вінницький обласний краєзнавчий музей опублікував продовження історії про минуле Немирова до 1917 року.
- У першій частині online-експозиції музейники розповіли про політичний і соціальний уклад містечка, склад його населення, а також згадали відомі фотографічні заклади.
- Тепер дослідники пропонують поглянути на Немирів як на важливий освітній осередок. Що про це відомо?
Розквіт Немирова, нагадаємо, розпочався ще у 1770-х роках, коли його власником став великий коронний підкоморій Вінценти Потоцький. А вже з 1785 року тут відкрили конвікт на 12 учнів, який перетворили у 1787 році на чотирикласну школу. Детальніше про це радимо прочитати у матеріалі:
Немирів і жіноча освіта
«Славу Немирову як освітньому осередку, який у другій половині ХІХ століття називали «Подільськими Афінами», забезпечила не лише чоловіча гімназія, але й жіноча, — читаємо на facebook-сторінці краєзнавчого музею. — Музейна колекція світлин її вихованок і педагогів початку ХХ століття походить, головним чином, із родинних комплексів Кульматицьких, Рівманів і Чекманів. До 1900 року в Подільській губернії було тільки два жіночих заклади гімназійного типу: Кам’янець-Подільська гімназія (відкрита 1867 року) й Немирівська прогімназія, заснована 6 грудня 1869 року. Впродовж 1900 –1914 років їх кількість зросла до 14».
Дослідники повідомляють, що ще у 1902 році чотирикласна немирівська прогімназія стала семикласною гімназією з окремим підготовчим класом.
«З 1911-го начальником гімназії був директор чоловічої гімназії Іван Виноградов, випускник Одеського університету. Того часу вона розміщувалася «тимчасово в домі почесної попечительки» княгині Марії Щербатової та у флігелі чоловічої гімназії, — йдеться далі у дописі. — Вартість навчання за півріччя становила 20 рублів «за обов’язкові предмети» і по 2 рублі 50 копійок «за кожний необов’язковий».
Відомо, що того часу в закладі викладали Закон Божий математику, фізику, російську, французьку й німецьку мови, чистописання, рукоділля, історію, географія, природознавство й навіть космографію.
«Педагогічний колектив складався з головної наглядачки, 11 вчителів і шести класних наглядачок (на 1912 рік), — продовжують інформувати музейники. — Крім начальника гімназії, лише вчитель Василь Балатюк мав університетську освіту. Він викладав математику, фізику, космографію, природознавство і географію. Серед класних наглядачок були і колишні вихованки Немирівської гімназії. Значна увага приділялась здоров’ю дівчаток, зокрема в гімназії постійно працював лікар, з 1911 року — випускник Київського університету святого Володимира Гдаль Айклендер».
Випускниці Немирівської гімназії
За інформацією дослідників нашого краю, Немирівську гімназію у 1908 році закінчила Анна Кульматицька — донька громадського діяча і за сумісництвом подільського священика Івана Кульматицького (1856–1934). Він, крім того, був засновником і керівником осередку товариства «Просвіта» у містечку Печері Брацлавського повіту.
«У родинному архіві Кульматицьких збереглась вишукано оформлена віньєтка «Випуск Немирівської гімназії 1908 рік», виготовлена у фотографічному закладі Болєслава Дворжецького. Вона містить портретні світлини випускників, педагогів і попечительки гімназії княгині Марії Щербатової, а також дві видові: панораму Немирова та куточок палацово-паркового комплексу Щербатових з будинком, в якому, ймовірно, навчалися гімназистки, — розповідають далі на facebook-сторінці Вінницького обласного краєзнавчого музею. — Серед тогочасних вихованок гімназії була і немирівчанка Анна Рівман. Її світлина, що також походить із фотоательє Дворжецького, містить сургучну печатку з написом «Немирівська гімназія». Світлина, ймовірно, була прикріплена до документа (серед архівних матеріалів нам траплялися свідоцтва випускників подільських гімназій із приєднаними до них подібним чином фото). Після закінчення гімназії Анна подарувала батькам знімок, виготовлений у вигляді поштівки, із написом: «Моїм безмежно гарним батькам. Любляча донька. 1/Х – 1915. У важку годину світової війни». Невдовзі вона вийшла заміж за немирівського лікаря Абрама Епштейна, відтак працювала в рідному містечку в аптеці».
Примітним є те, що гімназистки чимало групових світлин робили у фотосалонах перед своїм випускним. Цими світлинами вони часто ділились одна з одною — така собі згадка на пам’ять — а на зворі залишали особисті написи, іноді навіть у формі віршів.
«У 1915 році Немирівську гімназію закінчила донька землеміра з містечка Мурафи Ямпільського повіту Ігнатія Чекмана Олена. Значну частину комплексу родини Чекманів, який зберігається в музеї, становлять саме світлини періоду навчання Оленки в гімназії. Деякі з них публікуємо нині, — додають наостанок музейники. — На завершення процитуємо інскрипт Ксани Ковальчук для її подружки Оленки Чекман:
«Як будеш ти на чужині,
Як проклянеш нерідний край,
Згадай, що я на Україні,
Де такий мир, де Божий рай»...
Аби не пропустити наступні випуски online-експозиції «Наш край у поштових листівках і світлинах до 1917 року» радимо уважно слідкувати за facebook-сторінкою Вінницького обласного краєзнавчого музею.
Читайте також:
«Надривається серце від муки...»: що відомо про поета-класика Миколу Некрасова
Запеклі липневі бої на Вінниччині. Яким був початок наступу на наше місто влітку 1941 року
Слідкуйте за новинами Вінниці у Telegram.
