Космічний портал у центрі Вінниці: розповідаємо історію і цікаві факти про наш планетарій

• Вінниця асоціюється у багатьох із фонтанами, але є тут місце з особливою магією — зоряний купол планетарію. Під його склепінням оживають легенди про Чумацький Шлях, а сонячні затемнення можна побачити навіть у похмурий день.
• Чому цей об'єкт обов'язково варто додати до вашого маршруту? Історію вінницької астрономічної станції розповідаємо у нашому матеріалі.

Чи часто ви дивитесь на зорі, намагаючись розгадати таємниці Всесвіту? У самому серці Вінниці, серед затишних алей Центрального парку, розташоване місце, де космос стає на відстані витягнутої руки.

Вінницький планетарій — це не просто науковий заклад, а справжній портал у міжзоряний простір, який понад півстоліття відкриває красу галактик як для малечі, так і для досвідчених дослідників неба. І поки Starship підкорює стратосферу, у самому центрі нашого міста працює свій «центр управління польотами», один з небагатьох, який й дотепер працює в Україні.

Вінницький планетарій — це не просто купол у парку, а справжня машина часу, збудована в епоху космічних перегонів, коли кожен школяр мріяв про Марс. Відкритий у 1965 році за ініціативи видатних астрономів, він пережив зміну епох, але зберіг унікальний німецький апарат, що створює бездоганне небо. Про це розповідає Вікіпедія.

Дізнайтеся, як подільським ентузіастам вдалося створити об’єкт, що за атмосферою та автентичністю дасть фору технологічним гігантам Кремнієвої долини.

«Вікно у Всесвіт»

Все почалося завдяки фанатичній відданості видатних астрономів — професора Ігоря Без’язичного та Марії Терлової. Саме вони переконали місто, що Вінниці потрібне власне «вікно у Всесвіт». Серцем закладу став легендарний апарат ZKP-1 (Zeiss Kleine Planetarium) від іменитого німецького бренду Carl Zeiss.

Це була вершина тогочасної оптики: прилад дозволяв проектувати на купол 5000 зірок, планети, Чумацький Шлях та сонячні затемнення з неймовірною точністю. Оптичний шедевр, попри цифрову еру, досі створює настільки глибоке та реалістичне зображення зоряного неба, якому позаздрили б навіть сучасні симулятори.

На відміну від багатьох інших планетаріїв того часу, які розміщували у переобладнаних храмах, вінницький будували за спеціальним проєктом. Зведення розпочалося у 1960 році, а перших відвідувачів заклад прийняв у вересні 1965 року. Футуристична споруда у формі літаючої тарілки ідеально вписалася в ландшафт парку ім. Леонтовича. 

Будівля має два куполи: зовнішній (діаметром 12 метрів) та внутрішній (8 метрів), який слугує екраном.

Після відкриття планетарій став «магнітом» для поціновувачів зоряного неба. Сюди привозили автобуси школярів та трудящих з усієї області та України. У залі на 100 місць лектори вручну керували приладами, розповідаючи про сузір’я та космічні апарати.

У 1990-х та на початку 2000-х закладу довелося несолодко: брак фінансування та застаріла матеріальна база ставили його існування під загрозу.

У 2007–2012 роках частина приміщень використовувалася як склад, що негативно вплинуло на стан будівлі. Проте завдяки відданості працівників, які буквально власноруч доглядали за німецькою технікою, планетарій вдалося зберегти.

Після капітального ремонту планетарій знову відкрився 20 листопада 2014 року. Було оновлено фасад, внутрішні зали та модернізовано апаратуру, що дозволило зробити зображення зірок набагато яскравішим.

У 2015 році на святкування 50-річчя закладу приїжджав перший космонавт незалежної України Леонід Каденюк. Про роботу закладу та його історію згадували навіть у японських виданнях. Сьогодні планетарій пропонує не лише класичні лекції, а й повнокупольні шоу, програми на іноземних мовах та інтерактивні заходи для дітей.

Кожна програма супроводжується демонстрацією астрономічних явищ: усі види затемнень Сонця та Місяця, полярне сяйво, «зоряний дощ», змінна зоря, схід Сонця, планети на зоряному небі, точки та лінії небесної сфери, Чумацький щлях, блискавка та інші. 

Програма «Космічно-музична феєрія» — це головна музична подія Вінницького планетарію, де живе звучання скрипки та саксофона поєднується з повнокупольними візуалізаціями зоряного неба.

Легенда вінницького планетарію

Понад півстоліття астроном Марія Левченко проводить тури у космос у Вінницькому планетарії. І вінничанам, і гостям міста, і внутрішньо переміщеним особам вона допомагає пізнати красу зоряного неба, заглибитись у нові знання про Всесвіт і отримати максимум позитивних емоцій.

Стати астрономом Марія Федорівна вирішила у десятому класі – після першого ж уроку астрономії, який був надзвичайно цікавим, повідомляють у Вінницькій міській раді. Попри те, що рідні хотіли, щоб вона здобула медичну освіту, свого рішення дівчина не змінила. Впевнена — стати астрономом, їй пророковано зорями, бо навіть народилась в один день із Коперником — 19 лютого.

Щодня на місцевому телебаченні для всіх глядачів пані Марія робить астропрогноз, дає поради щодо здоров’я, саме так виглядає зоряна терапія в дії.

«Цифри мають надзвичайне значення — немає нічого випадкового в нашому житті», — запевняє Марія Федорівна.

Навчаючись в Одеському університеті на відділенні астрономії, наша героїня відвідувала курси парашутистів, бо мріяла стати космонавткою. На жаль, після невдалого стрибка студентці довелось сконцентруватись виключно на астрономії.

«Найбільше професійне захоплення — місячна астрологія, годинами можна розповідати про вплив Місяця на наше життя. Він набагато ближчий, ніж інші світила, від нього залежить наше самопочуття, вчинки тощо. Навіть у давнину вчені лікували людей, враховуючи фази Місяця та орієнтуючись по зорях», — ділиться Марія Федорівна.

Як розповіла пані Марія, за роки роботи у зоряному домі було багато хороших та теплих моментів, один із таких, пов’язаний зі створенням нової сім’ї.

«Пам’ятаю, як одного разу молодий чоловік спланував у нас в планетарії освічення для своєї дівчини зі словами: «Кохана, я тобі подарую зірку із неба». І під куполом у її долоні впала зірочка, а далі й перстень на пальчик», — пригадує Марія Федорівна.

А ще астрологиня розповіла,як в планетарії вкрали уламок метеориту.

«Багато років тому, ще при Радянському Союзі, я була запрошена на з’їзд всіх лекторів планетаріїв з усього СРСР. Так сталося, зустріч співпала з моїм днем народження. Мені подарували трьох кілограмовий уламок знаменитого Сіхоте-Алінського метеориту, який впав 21 лютого у 1947 році. Я його, звичайно, на роботу принесла. Це була гордість нашого закладу. Там виявили 98 процентів заліза. І було видно, що це справжнє залізо. Мій подарунок поставили під куленепробивне скло. Але згодом він зник. Хтось підмінив метеорит на якийсь схожий камінець», — розповіла Левченко.

За підрахунками астрономів, вартість вкраденого уламка складала 400 тисяч доларів.

 

Читайте також:

Картини в світових колекціях і галереях: синтез сценографії і живопису художниці Ірини Лупащенко

«Наша Спілка живе, розширюється»: Вінницька організація художників відзначила 50-річний ювілей

Слідкуйте за новинами Вінниці у Telegram.