До 300-річчя з дня народження українського філософа та письменника: вулиця Сковороди, її історія

• Третього грудня 2022 року виповнюється 300 років з дня народження видатного українського філософа та письменника Григорія Сковороди.
• Символічно, що саме цьогоріч одну з вулиць середмістя Вінниці перейменували на його честь.

Вулиця Григорія Сковороди починається за будівлею міської ради, круто спускається в бік головної водної артерії Вінниці і перетинається з вулицею Князів Коріатовичів (за 100 метрів до місця злиття річки Калічі з річкою Південний Буг). Невелика, але затишна, з красивими будинками і цікавою історією.

З нагоди 300-річчя від дня народження Григорія Сковороди на офіційному туристичному сайті міста розповіли про історії, будівлі та артоб’єкти вулиці, перейменованої на честь видатного філософа.

Історія вулиці Григорія Сковороди

Наприкінці XVIII століття територія сучасної вулиці Сковороди була розташована за межами поселення — так званими валами, земляними оборонними укріпленнями. Заваллям у той час вінничани називали територію теперішньої вулиці Оводова. Натомість вулиця Сковороди сформувалася поступово впродовж XIX століття. Про це розповів історик, кандидат історичних наук, заступник директора з виставкової роботи Музею Вінниці Євгеній Сафар’янс.

«Спочатку вулиця з’явилася як невелике відгалуження вулиці Поштової (сучасної Соборної), а пізніше з’єдналася з Малою Дворянською вулицею (сучасною вулицею Князів Коріатовичів). Таким чином вона стала провулком, що сполучив обидві важливі магістралі Вінниці, але забудована на той час була лише кількома дерев’яними одноповерховими будинками. Наприкінці XIX століття щодо цієї вулиці вінничани вживають назву Етапна. А в 1901 році вулицю назвали іменем російського поета Олександра Пушкіна, що, ймовірно, було запізнілою спробою місцевої російської інтелігенції вшанувати 100-річчя з дня його народження», —  розповів Євгеній Сафар’янс.

Понад століття вулиця носила ім’я російського поета, а 30 вересня 2022 року, в рамках деколонізації, її перейменували на честь Григорія Сковороди. Історично вона починалася від сучасного майдану Незалежності, впритул підходила до Калічанського яру, трохи повертала (через специфіку рельєфу) і проходила вздовж східного його краю. Однак наприкінці 1960-х років центр міста перепланували, знесли низку будинків (включно з готелем «Бель-Вю») і влаштували на перетині вулиць центральну площу міста з пам’ятником Леніну по центру (у травні 1992-го його демонтували).

Також була знесена будівля колишнього міського училища на розі Миколаївського проспекту (сучасна Соборна) і вулиці Пушкіна. Це був двоповерховий, збудований з білої цегли будинок зі сквериком. Один із вихованців училища Терентій Давидюк писав у мемуарах, що восени 1918 року це приміщення слугувало казармою для вояків Автопанцирного дивізіону Січових Стрільців Дієвої Армії УНР. А поблизу (на вулиці Пушкінській) паркували броньовані автівки зеленого кольору з написами: «Сагайдачний», «Палій», «Петлюра» та ін).

Садиба капітана Четкова

Ця будівля є головним акцентом вулиці і однією з найкрасивіших модернових садиб нашого міста. Її головний фасад прикрашають великі рельєфні квіти, боковий – лоджії та балкони, які колись були звернені у сад. Також вздовж вулиці збереглася оригінальна огорожа з кованими і бетонними елементами, що має ряд символічних охоронних знаків — тотемів.

Цей будинок — триповерховий, у стилі віденської сецесії, з асиметричним внутрішнім плануванням —  збудували протягом 1909-10 років. А спроектував його відомий київський архітектор Василь Листовничий. Попри поширену інформацію про півмільйону вартість, будівлю оцінили для земського збору у 20,6 тисяч рублів.

Колись ця садиба належала Олександру Четкову, штабс-капітану у відставці та викладачеві гімнастики у Вінницькому реальному училищі. В радянський час там був міський пологовий будинок № 1, а зараз це адміністративна будівля, де розташований департамент архітектури та містобудування Вінницької міської ради.

Старовинний особняк

Ця двоповерхова будівля розташована по інший бік вулиці і трохи вище садиби капітана Четкова. Її збудували у 1911 році за проектом міського архітектора Григорія Артинова.

Історикиня Людмила Денисова в одній зі статей зазначала, що спершу особняк будували з симетричним вирішенням головного фасаду. Це можна помітити по декоративних елементах цегляної кладки й тому, що головний вхід задумувався по центру. Однак в процесі зведення будинку зробили прибудову для другої сходової клітини. Також будівлю оздобили ажурними перилами балкончика на другому поверсі та декоративними металевими парапетами на даху.

Призначення будівлі з часом також змінювалося. До Другої світової війни там була дитяча бібліотека. У повоєнні роки — жіноча консультація пологового будинку № 1. Нині ж ця будівля перебуває у комунальній власності.

На першому поверсі там розмістили хаб «Місто Змістів» —  сучасний простір, де вінницькі об’єднання, ініціативи та активісти можуть спілкуватись, взаємодіяти, підвищувати свої компетенції та спроможності.  А на другому поверсі розташований iHUB —  Вінницький центр підтримки інновацій та підприємництва.

Будинок з диким виноградом

По вулиці Сковороди є ще один будинок, створений за проектом Григорія Артинова. Цей особняк збудували у 1904-1905 роках на замовлення відставного військового Р. А. Смотрицького. Зараз це також приватний житловий будинок. Одна його частина (двоповерхова) щільно обплетена диким виноградом, тож зі зміною пір року споруда набуває щораз нового вигляду і забарвлення. Напевне, це одна з найпопулярніших інсталокацій Вінниці для любителів старовинного антуражу.

Багатоквартирний житловий будинок

Цей триповерховий будинок на чотири під’їзди звели у 1935 році за проєктом архітектора Матвія Біндера. Його фасад оздоблений руструванням, трикутними сандриками над вікнами і ризалітами (виступаючими частинами) сходових кліток. Архітекторка Альона Субін-Кожевникова пише у своєму дослідженні, що ця будівля —  приклад неокласицистичних засобів виразності у житловій архітектурі Вінниці 1930-х років. Також у тексті споруда згадується як будинок ІТП: вочевидь там були квартири інженерно-технічних працівників.

У 2020 році в одному з підвальних приміщень цього будинку облаштували мистецький простір ПІЧ. Відтоді тут регулярно влаштовують концерти, вистави, майстер-класи, перегляди фільмів, виставки та інші мистецькі події.

На вулиці Григорія Сковороди

На початку минулого століття на цій вулиці мешкали відомі адвокати, лікарі, педагоги та інші представники вінницької інтелігенції. Згодом —  партноменклатура. Цілком ймовірно, що саме тут винаймав житло відомий художник-авангардист Натан Альтман (коли повернувся до Вінниці після закінчення Одеського художнього училища у 1907 році). А ще тут мешкала сім’я засновника Вінницького обласного краєзнавчого музею Густава Брілінга та легенда вінницького підпілля Ляля Ратушна.

У листопаді 2022 року, коли вулицю перейменували на Честь Григорія Сковороди, на п’ятиповерховому будинку № 21 створили тематичний мурал. На ньому зобразили Григорія Савича, трьох журавлів і рядок із 22-ої пісні «Саду божественних пісень».

Ініціатива створення цього муралу належить Культурній асоціації «Новий Акрополь», і вона була озвучена ще за декілька місяців до ідеї перейменування на честь Сковороди. Ескіз малюнку розробила Катерина Бонецька — ілюстраторка та графічна дизайнерка з Вінниці, яка нині проживає в Австралії. Втілив же задум відомий вінницький художник Олександр Никитюк.

 

Читайте також:

Найдорожчий будинок нашого міста — садиба капітана Четкова. Яка його історія?

Був палац, став ендокринологічний диспансер: історія вінницьких П’ятничан і роду Грохольських

Хата на хуторі діда Абаза. До 95-річниці музею М.Коцюбинського розповідаємо його історію

Слідкуйте за новинами Вінниці у Telegram.