Був костелом і органною залою. Вінницький Собор відзначає 265-річчя

• Вінницький Свято-Преображенський кафедральний собор сьогодні є окрасою нашого міста та архітектурною пам'яткою.
• За час свого існування споруда перенесла кілька реконструкцій, а в 60-х з неї знесли бані та верхні яруси обох веж.
• Які ще зміни відбувалися за 265-річну історію Собору?

Цього року ми святкуємо дві важливі річниці, пов’язані з будівлею вінницького Спасо-Преображенського собору: 265 років тому завершилося будівництво домініканського костелу Внебовзяття Пресвятої Діви Марії, а 190 років тому в ньому освятили православний Преображенський Собор. Про це розповіли на фейсбук-сторінці Музею Вінниці.

Осередок домініканців, членів католицького чернечого Ордену братів-проповідників, виник у Вінниці на початку XVII століття. Розташований поруч з осередком ордену єзуїтів на території нинішнього архітектурно-історичного комплексу Мури, домініканський монастир і костел мали невеликі дерев’яні будівлі, побудовані, ймовірно, на кам’яних фундаментах. Це тривало до середини XVIII століття, коли Міхал Грохольський та його дружина Анна організували будівництво мурованого костелу і кляштору на тій же ділянці.

Будівництво костелу Грохольськими

Будівництво велося протягом 1750-1758 років, а після його завершення Міхал та Анна Ґрохольські записали на утримання комплексу і його мешканців 30 000 злотих, забезпечених на Вороновицькому маєтку. Запис зроблено 27 грудня 1758 року у Терешках, волинській резиденції Грохольських.

Вінницькі домініканці за умовами фундації зобов’язалися відправляти щотижня по дві поминальні меси за батьків Міхала Грохольського і за батьків та брата Анни Грохольської, а крім того ще дві меси — за благополуччя самих доброчинців.

Новозбудований домініканський храм Внебовзяття Пресвятої Діви Марії був посвячений 4 березня 1761 року луцьким єпископом Антоні Еразмом Волловичем. 

Архітектура костелу

Костел (завдовжки 42, завширшки 26 і заввишки 16 ліктів) фасадом виходив на головну вулицю. Він мав дві незакінчені вежі (по обидва боки від центральної частини), на одній вежі розміщувалися дзвони. Бічні каплиці «при вежах» були продовгуваті, вузькі та низькі, а далі до пресвітерію — високі і «широко заокруглені». 

Фасад костелу і круглих високих каплиць — «гладкий, з карнизами», з вежами, «у трикутник закінченими», із залізними хрестами. У 1814 році весь костел був потинькований і побілений, «у багатьох місцях жовтим кольором». Костел, вежі, бічні каплиці, захристія і скарбець були покриті ґонтом. Купол над дахом костелу був оббитий білою англійською бляхою. На ньому зверху розташовувався залізний хрест, а в середині — «спижова сиґнатурка».

На фронтоні костелу над входом висів родовий герб Ґрохольських Сирокомля (у круглому медальйоні, прикрашений гірляндою). Стіни і склепіння костелу та захристії були повністю розписані al fresco. (У 1983 році виявлено розписи XVIII століття під шарами пізнішого масляного живопису і фарбування). На хорах був десятиголосний орган з трьома міхами, покритий зеленим лаком.

У костьолі, крім головного великого вівтаря було ще шість, розміщених у каплицях. Підлогу викладено цеглою квадратами. У наві стояли чотири великі дубові лави «з потрійним рядом сидінь», у пресвітерії — дві довгі окремі для ченців під час молитви, у каплицях — дві окремі лавки.

У підземеллі костелу знаходилися поховання монахів і крипта фундаторів. У візитації 1824 року також згадується невеликий цвинтар перед костелом, «муром від міста відмежований».

Костел став Собором

У 1832 році після рішення Ніколая І закрити католицькі чернечі монастирі, домініканський костел перейшов у відання православного духовенства, а католицьку парафію передали капуцинам. 25 березня 1833 року костел було освячено як православний Преображенський собор.

За інформацією з Вікіпедії, у Преображенському соборі хрестили письменника Михайла Коцюбинського, тут же він брав шлюб. Хрестив дитину в 1864 р. настоятель о. Порфирій Вознесенський. 27 листопада 1866 р. відбулося освячення собору, яке здійснив єпископ Леонтій. Дехто нарікав, що ні в церкві, ні на обіді не було Миколи Пирогова. Він проживав в п'яти верстах від Вінниці в своєму маєтку, і настоятель ще за тиждень листом запрошував видатного лікаря на торжества. Але напередодні цієї знаменної події Пирогов повідомив, що чується хворим і побоюється виїжджати з дому, щоб ще більше не захворіти. Причому, висловив жаль «що він позбавляє себе слушної нагоди представитися Його Преосвященству».

У 1922 році собор пограбували представники радянської влади. З кінця 1920-х років і до свого закриття собор переходить до користування громади Української автокефальної церкви.

Його двічі закривали: наприкінці 1930-х років храм перетворили на гумовий склад. Під час війни і аж до листопада 1962 року він служив собором РПЦ. Був знов закритий у 1962 році, під час гоніння на церкву Хрущова — вірних примусили написати відречення від храму. Тоді у соборі влаштували спортзал товариства «Динамо». Собор був обезголовлений — були повністю знесені баня та верхні яруси обох веж. У такому вигляді храм простояв майже 50 років.

У 80-х роках у церкві, за участю фахівців з Німеччини була облаштована зала органної та камерної музики. У Вінниці влаштовувалися концерти, зокрема незадовго до смерті приїжджав із виступом Святослав Ріхтер.

У 1990 році приміщення рішенням обласної та міської влади передали православній церкві — за умови почекати, поки міська влада знайде нове приміщення для органу. Деякий час тривало протистояння між представниками управління культури та віруючими, але вірні церкви під проводом тодішнього вінницького митрополита Агафангела не стали чекати — демонтували орган і викинули його на бруківку. Зараз орган перебуває навпроти в католицькому костьолі (за радянських часів — лекторій.

Під час подальшої реконструкції над собором були зведені позолочені куполи, до того відсутні. У грудні 2018 року громада та парафіяни собору прийняли рішення про перехід з УПЦ мп під юрисдикцію нової Православної церкви України. 

Читайте також:

Це була дерев’яна будівля з єдиною колією. Про історію вінницького залізничного вокзалу

Від жіночої гімназії до ліцею: столітня історія вінницької школи №2

Виповниться 90 років, як Вінницький муздрамтеатр відкрив свій перший сезон

Слідкуйте за новинами Вінниці у Telegram.