Ірина Френкель: «Повернення «Щедрика» додому триває і досі! Відчуваю це, коли працюю з іноземною публікою»

Валентина КИРИЛЬЧУК

Про виклики і силу української культури у час війни, нещодавній тріумф «Щедрика» у Берлінській філармонії, де сотні політиків та послів слухали легендарний твір з листами українських жінок вільному світу, та винятковий концерт-реконструкцію у Вінниці, з якого стартує масштабний міжнародний проєкт.
Ексклюзивно для «20 хвилин» розповіла засновниця найвідоміших фестивалів Вінниці Ірина Френкель.

Ірина Френкель — людина складної, але водночас щасливої творчої долі, повної непередбачуваних поворотів. Заслужена артистка України, продюсерка знаменитих міжнародних фестивалів OPERAFEST TULCHYN та VINNYTSIA JAZZFEST, відома мисткиня та експертка з питань культурної політики і культурно-економічного розвитку, авторка багатьох ексклюзивних інтелектуальних мистецьких проєктів,а нині — керівниця концертної агенції OPEN MUSIC PROJECT, яка організує концерти на підтримку України та українських митців за кордоном.

— За останні два роки відбулися зміни мистецьких та культурних проєктів. Як повномасштабна війна вплинула на вашу діяльність?

Відео дня

— Враховуючи, що я на той час очолювала Український центр культурних досліджень, ми з командою вже на другий день повномасштабної війни почали здійснювати фіксацію руйнувань у культурній сфері, зокрема — об’єктів культурної спадщини. Я пам’ятаю, що терміново шукали інструкції 2014 року про збереження та евакуацію музейних експонатів, бібліотечних фондів, тому що телефони Міністерства культури не відповідали, а нових інструкцій не було. Тому державні установи самостійно перебрали на себе консультаційну складову та використовували документи 2014 року. Безпорадність з боку Міністерства у 2022 році дала поштовх великій кількості незалежних горизонтальних ініціатив у сфері культури, які вже в середині березня 2022 ми почали аналізувати, тому що жодна країна не має аналогів роботи в культурній сфері під час війни. Вже в квітні 2022 року ми зібрали понад 300 працівників культури в онлайн-форматі і вперше змогли говорити про те, що відбувається, та систематизувати безцінний досвід української культури, який на сьогодні є унікальним.

— У країні у перші місяці повномасштабного вторгнення було повністю паралізовано роботу театрально-видовищних установ. Частина колективів евакуювались за кордон. Я змогла у перший тиждень великої війни зв’язатися зі Швейцарським фондом допомоги молодим митцям з кризових регіонів і у стислі терміни організувати резиденцію для першого Всеукраїнського молодіжного джазового бенду, який ми презентували у вересні 2021 року на XXV міжнародному джазовому фестивалі VINNYTSIA JAZZFEST. Нам вдалося вивезти частину молодих музикантів до Швейцарії, які з березня по липень 2022 року дали 36 концертів в підтримку України.

Джазову програму з українських творів створювали «з коліс». Звичайно, що молодь сумувала за Україною і тоді я вперше розповіла їм історію «музичної сотні УНР» — капели і хору Олександра Кошиця та про місію митця під час війни. Завдяки концертам бенду ми допомагали зібрати гроші на спецтранспорт, встановлювали горизонтальні зв’язки між громадами та навіть Вінниця отримала «С-Дугу» — дороговартісний медичний апарат для проведення складних операцій, який, до речі, зіграв велику роль у порятунку постраждалих під час ракетного обстрілу Вінниці 14 липня 2022 року. Таку не лише емоційну, а й матеріальну підтримку надає українське мистецтво у час війни.

— З перших днів повномасштабної війни розпочались дискусії щодо виконання творів російських композиторів. У вас жорстка позиція щодо цього. Як вам вдається відстоювати інтереси українського мистецтва за кордоном?

— Для мене взагалі не існувало жодних дискусій щодо Чайковського та інших композиторів. Багато років росія вкладала шалені гроші та створювала імідж «батьківщини» балету, Чайковського, Рєпіна, Стравінського, Чехова та інших, вбиваючи всім у голови бренд «великої» расейської культури. Але кого породила ця культура? Те, що відбувається в окупованих росіянами містах, — не випадковість. Це торжество «дрожащей твари». Культури, яка століттями дихає випарами власної «величі», живиться зневагою до інших, нібито «малих» культур, ненавистю до іншого способу життя і мислення. Виродки без страху і совісті: одні вбивають, інші — їх виправдовують. Може, настав час звільнитися від цих стереотипів? Вивчити власну історію та власні культурні надбання? Може, нарешті, треба припинити відчувати себе другорядними, повторюючи такі фрази, як «українська Швейцарія» або «українська Венеція»? Як це не сумно говорити, проте саме війна дала шанс українському мистецтву зайняти гідне місце у світі. І знову це все робиться завдяки приватним ініціативам.

— Коли у квітні 2022 року ми ініціювали проєкт «Sound of Ukraine» з метою популяризації українського мистецтва за кордоном та привернення уваги до нашої боротьби, невід’ємною складовою програм став легендарний «Щедрик». У межах проєкту за два роки відбулось 58 концертів. Гала-фінал пройшов 13 грудня 2023 року у великій залі Берлінської філармонії. У день народження Миколи Леонтовича в столиці Німеччини, у одному з найвідоміших і найповажніших залів світу лунав наш «Щедрик»! Сотні політиків та послів, серед яких були віцепрезидентка Бундестагу Катрін Герінг-Екардт та посол України в Німеччині Олексій Макеєв слухали українську музику та листи українських жінок вільному світу. Звичайно, що «Щедрик» до цієї програми було вибрано не випадково. Саме «Щедрик» став червоною стрічкою концерту «і його драматичним фіналом», про що писала німецька преса. Це було для нас дуже великою відповідальністю, адже 104 роки тому, так само у розпал війни в Україні, «соловейки УНР» — Українська Республіканська Капела під орудою Олександра Кощиця — на тій сцені виконували тоді ще невідому світові колядку й доносили правду про силу українського народу та української культури.

— За вашої ініціативи спільно з Інститутом Леонтовича 24 березня у Вінниці пройде історичний концерт-реконструкція «Прилетіла ластівочка», на якому буде відтворено легендарний виступ хору Кошиця у Карнегі-хол. Відомо, що це буде не лише унікальна мистецька подія для Вінниці, а й старт міжнародного проєкту, який планується втілити до 2027 року.

— Вінниця, як місце старту проєкту, обрана не випадково. Ми є батьківщиною «Щедрика». Дата, в яку презентуємо концерт — 24 березня — теж дуже важлива. Адже саме 24 березня 1919 року капела Кошиця вирушила у світове турне з Кам’янця- Подільського, аби донести до всього світу від імені українського народу своє святе право на незалежність. Коли у 2018 році за ініціативи відомої дослідниці Тіни Пересунько було реалізовано наукове дослідження «100 років культурної дипломатії. Світовий тріумф Щедрика» в Українському центрі культурних досліджень, який я тоді очолювала, ми зрозуміли перспективу цієї фундаментальної праці. Сила українського «Щедрика» є найпотужнішим прикладом світової культурної дипломатії. «Щедрик» отримав продовження свого життя у світі, як різдвяна колядка «Carol of the bells». Тоді українці не змогли стати на заваді цих процесів, адже на той час Української народної республіки вже не існувало, а радянська влада всіма силами намагалася знищити українську ідентичність. Просто задумайтесь: що такого страшного було в українських піснях і тому хорі? Державній хоровій капелі під орудою Олександра Кошиця, що «совєти» так приховували навіть згадки?.. Зараз завдяки дослідженню та постійній праці Тіни Пересунько світ дізнався про українське походження «Щедрика». Повернення «Щедрика» додому триває і досі. Ти відчуваєш це, коли постійно працюєш з іноземною публікою. Тому не все так однозначно і сьогодні… І тому з концерту-реконструкції «Прилетіла ластівочка» у Вінниці, основна сила якого — це саме історія, патріотизм і культурний фронт, ми розпочнемо міжнародний проєкт у країнах Європи. Він розрахований на кожну свідому людину, яка знає про що йдеться, яка не мислить штампами і прагне написати Переможний фінал цієї більш ніж 300-річної війни. «Я співаю, отже, я існую». Голос кожного з нас має об’єднатися у великий хор України, щоб говорити зі світом на рівних про Україну, про наше мистецтво, про нашу боротьбу і нашу силу духу.