Анна Трінчер їде у Вінницю: «Будемо зцілюватись музикою!»

• У межах свого першого всеукраїнського туру 19 червня популярна співачка, блогерка-мільйонниця та зірка серіалу «Школа» не лише заспіває для вінничан всі свої найкращі хіти, а й порадує глядачів фан-зустріччю і фотосесією.
• Про творчість і одруження у війну, нову особливу прем’єру і як сама керувала дроном, купленим для військових — щирі зізнання Анни Трінчер перед приїздом у Вінницю.

Коли минулого разу Анна Трінчер виступала у Вінниці, черга фанів за омріяним фото із нею була довжелезною. Красуню співачку, яка щодня відверто ділиться всім, що переживає, на мільйонну аудиторію своїх соцмереж, діти і молодь просто обожнюють за відкритість, шалену харизму, яскраві пісні і чуттєвий вокал. Зранку їй достатньо презентувати нову пісню, як під вечір вже сотні тисяч переглядів та бурхливих обговорень. Свою популярність у важкий час війни співачка використовує із користю: дає багато благодійних концертів, сама постійно донатить і закликає своїх шанувальників щодня підтримувати наших захисників.

Свій перший всеукраїнський тур, який зараз розпочала, Анна Трінчер також проводить на підтримку ЗСУ. Тож усі вінничани, які у понеділок, 19 червня, о 19.00 прийдуть у театрі ім. Садовського на її концерт, теж долучаться до доброї справи. Концерт буде вибуховим за драйвом і глибоким за наповненням: Анна Трінчер вразить незабутньою музичною розмовою про цінне й важливе. Те, що змушує серце битись частіше, про що інколи важко казати, і що попри все надихає жити, творити й перемагати.

— Будемо разом зцілюватись музикою! — обіцяє Анна Трінчер. — Я хочу щоб усі, хто долучиться до цього концерту, вийшли із зали в ейфорії, з відчуттям дуже приємного і емоційного. Я і вся моя команда роблять для цього все!

«Найголовніша мотивація — працювати на перемогу»

— Насправді це мій перший всеукраїнський тур, який має особливу назву «Лише ти і я». Перед найпершими концертами було переживання, але разом із ним я відчувала велику хвилю позитивних емоцій, адже в коментарях бачу, як мене чекають у всіх містах. Я дуже рада, що маю змогу зустрітися з кожним, а також, що можу своєю творчістю ще й допомагати нашим воїнам, адже частина коштів із проданих квитків йде на допомогу ЗСУ, — говорить Анна Трінчер. — У сучасних реаліях найголовніша мотивація — це працювати на перемогу. Це перше, про що ми думаємо, коли прокидаємося. Адже хочеться, щоб скоріше настав мир, щоб ми забули, що таке тривоги та ракети, щоб прийшло почуття безпеки. Це базові потреби: відчувати спокій, прокидатися і засинати не під тривоги. Поки таку можливість нам дають ЗСУ, я не зупиняю свою творчість, адже вона потрібна не тільки для виплеску моїх емоцій, а й для того, щоб підтримати кожного українця та українку. Історії, які я вкладаю у свої пісні, особливо в творчість з початку повномасштабного вторгнення, яка стала більш проникливою й розповідає про важливість звичних речей — знаходять свого слухача та тих, хто може розділити зі мною такі ж самі емоції.

«24 лютого пам’ятаю, як сон — шматками»

— Той день початку повномасштабного вторгнення, 24 лютого, я пам'ятаю вже, чесно кажучи, шматками. Звичайно, цей день для мене був дуже драматичним, і я була в такому ступорі, що не проживала його. Мене просто от брали за руку, кудись вели, кудись садили, щось мені казали, я щось робила, щось збирала. Пам’ятаю, що прокинулася, як і всі, о 5 ранку, пам'ятаю, що мені здавалося, що це все якийсь сон. Я не хотіла до останнього в це вірити, пам'ятаю, що зібрала усі свої найдорожчі сумочки у валізу, бо думала, що якщо не буде грошей чи прийдеться виїжджати за кордон, то хоча б сумки можна буде продавати. Я не знаю, чому в мене такі були думки на той момент, але була настільки повна безвихідь, тому я навіть не розуміла своїх дій… Із часом прийшло усвідомлення, що у нас сьогодні дуже важлива місія. Наш клятий ворог хоче, щоб ми усі занепали духом, щоб ми усі нічого не робили, плакали, сиділи вдома. Та ми не дамо йому так зробити! Ми маємо продовжувати вставати, працювати, бути сильними, посміхатися незважаючи ні на що. Тому що це допомагає нам перемогти.

Від підписників отримала більше шести тисяч віршів і пісень

— Коли на другий тиждень війни я зрозуміла, що лежати та плакати вже немає сил, усвідомила, що тримати музичний фронт — теж дуже важливо. Я в Україні з самого початку, і я все це переживаю, спілкуюсь з людьми. Тож я так і написала в Інстаграм: «Друзі, я знаю, ви в мене усі талановиті, надсилайте мені вірші, музику — ту творчість, яка була спровокована війною, про що болить ваша душа». За день насипалося більше шести тисяч повідомлень! Це були вірші, музика, пісні. Я розгрібала їх більше двох тижнів, але то був приємний час, я слухала і надихалася. І знайшла хлопчика, мого підписника Максима з Кропивницького, який надіслав мені пісню «Ти робив мені каву». В оригіналі вона звучить зовсім інакше — просто під гітару, чоловічий низький голос. Але я надіслала цю пісню своїй команді, і в нас виникла ідея запропонувати її заспівати гурту MBreeze. Я надіслала її фронтмену Саші Біляку і буквально за тиждень отримала перший драфт аранжування. Вийшло круто і хітово, та найголовніше, що ця пісня — з народу. Це переживання простої людини з України. Вона драйвова, але вона про щось справжнє. Вона торкає серця.

У цій пісні є слова: «Повертайся живим, повертайся назад». Тато мого чоловіка служить у ЗСУ, брат його мами теж на передовій. Я на початку війни жила з мамою мого чоловіка, мені дуже хотілося співати про те кохання, яке тримає наших бійців. Я дивилася, як вони зідзвонюються, як вона чекає його смс, як вона плаче днями та ночами, коли читає новини. Це розривало мені душу. Кохання окриляє, лікує. Частина того, що зараз відбувається, як ми наближаємося до перемоги, — це кохання. До Батьківщини, до жінки, чоловіка, хлопця, дівчини, наших дітей, любов до життя. Кохання — це магія. Звичайно, ця пісня про наших героїв, але вона і про кохання, яке тримає. І про те, що в найближчому прекрасному майбутньому чоловіки наші повернуться і будуть готувати нам каву зранку.

«Одружитися у час війни — це був ковток свіжого повітря»

— Колись дуже важливий для мене артист сказав: «Люди ми тільки тоді, як дуже сильно любимо». І я погоджуюсь, кохання справді робить нас людьми. Тож наше рішення із коханим розписатися восени 2022 року (чоловік співачки — один із найпопулярніших українських блогерів Олександр Волошин, — прим. авт.) — це був такий ковток свіжого повітря під час усіх цих жахливих подій. Це реально був один із найщасливіших днів у моєму житті, який я, до речі, пам'ятаю просто до секунди. Тому я вважаю і бажаю усім під час війни, якщо ви так відчуваєте, беріть своїх коханих та йдіть і розписуйтесь, бо коли як не зараз?! Якщо ви відчуваєте, що у вашому серці йокає і відчуваєте, що хочете з цією людиною прожити все життя, взяли його під руку і пішли!

— Я вдячна своєму Саші за те, що він у мене є. Мені пощастило з чоловіком! Він — мій ідеальний хлопець, якого я в 7-му класі описувала у власному щоденнику в розділі «хлопець мрії»! Саша — розумний, амбіційний, постійно розвивається, навчається новому та прагне більшого, вміє не тільки слухати, а й чути, поважати мою думку, підтримує і мотивує мене. Я вдячна долі за такого чоловіка. Саша — мужній, турботливий, ніжний і дуже лагідний до мене, але в той же час з іншими він розкривається зовсім інакше. І це мені в ньому подобається найбільше — що зі мною він особливий.

«Дива, які з нами трапляються, свідчать про те, що Бог з Україною»

— Ми живемо в таких реаліях, що часом здається, що тебе вже нічого не здивує. Але на початку квітня вдалося пережити відчуття, які я навряд чи коли-небудь забуду: у мене була унікальна можливість відчути себе операторкою справжнього FPV-дрону, який ми відправляли на фронт! Дрони дуже потрібні для виконання надважливих завдань, тому я постійно закликаю всіх не забувати донатити. Купуєш каву, продукти або навіть одяг — донатиш. Їдеш в подорож або йдеш в кіно — знов донатиш. Робиш щось для себе — не забувай підтримати ЗСУ! Так само з виступами: всі концерти з початку повномасштабної війни благодійні. Виступаючи з колегами за кордоном, ми реально збирали шалені суми — 200-300 тисяч. Якось у нас був закритий концерт для людей, які мають кеш, і вони усі донатили на дихальний апарат для «Охматдиту». Ми зібрали близько 70 тисяч доларів за один концерт! Я й сама їздила в «Охматдит», співала для дітей, адже знайома з директором. Ті історії, які він мені розповідав, — то жах, але найбільша магія для мене була — очі дітей, які настільки люблять життя, що нам треба повчитися в них. У когось з тих діток вже немає батьків, в когось немає кінцівок, але вони вдячні за те, що їх лікують, що їм допомагають, що кожного дня до них їздять артисти, збирають кошти для них, і вони все це розуміють. Я закупила 30 ведмедиків для дітей, хоча не знала, скільки там буде діток. Ви не повірите, але ведмедиків мені вистачило — це теж для мене була реальна магія. Бог супроводжує нас у цьому, він поруч з нами. Такі дива, які з нами трапляються, свідчать про те, що Бог з Україною.

«Часто, коли переглядаю відео зі своїх концертів, я плачу»

— Зараз, коли їжджу із власним туром, згадую, що декілька років тому в цих же приміщеннях ми збирали фан-тури серіалу «Школа». Я тоді виходила на сцену, бачила тисячі людей і мріяла про те, що колись такі зали зберу я сама… Сила мрії маленької дівчинки — дала результат, але це далеко не просто магія і «пощастило». Це результат невпинної праці і шаленого бажання. Я — фанат своєї роботи і фанат своїх людей.

— Часто, коли переглядаю відео зі своїх концертів, я плачу… У голові крутиться питання, чи я, маленька Аня, колись могла подумати, що до мене прийде стільки чарівних людей, які будуть щиро перейматись моєю творчістю, плакати і сміятись разом зі мною?.. Певний час своєї творчості я так сильно переймалась через невизнання мене преміями, телеканалами, іншими артистами, що в моменті забула задати собі питання: «А навіщо?» Зараз розумію, що моя цінність — бачити 13-річну дитину, яка підходить до мене після концерту і каже: «Ти така щира, така сильна, я хочу бути, як ти». Цінність — це відкрити очі і побачити тисячі ліхтариків і людей, які співають зі мною в унісон. Цінність — бачити тисячі смс в дірект зі словами подяки від людей, які справді надихнулись концертом і атмосферою, яка панувала.

«Зараз починаю нову сторінку творчості»

— Власне, у нинішньому турі і своєю новою піснею «Кропива», прем’єра кліпу на яку відбулася на початку цього тижня, я відкриваю глядачам нову сторінку своєї творчості. Я пишаюся своїм творчим шляхом, безперечно, але зараз настав час розкритися більше, показати свою силу зсередини. Я хочу у свої нові пісні, музику вкладати себе повністю, віддаватися на всі 100%, дивувати більше та показувати справжню себе, як я показую своє життя в соціальних мережах, а тут я хочу, щоб глядач не дивився на мене, як на картинку, а через слух відчував ті емоції та розумів сенси, які я вкладаю в нову творчість.

— Моя нова пісня «Кропива» — це історія з життя, пісня-зізнання, яка дуже важлива особисто для мене. І з коментарів, яких дуже багато із дня прем’єри, я бачу, що цю історію зі мною розділяють багато дівчат. Після складних, аб’юзерських стосунків у минулому я присвятила багато часу, щоби по-чесному полюбити себе, виховати в собі стрижень сили та впевнено боротися за свої бажання. Я співаю про те, що ще десь крається в моїй душі, ніби нерозкрита та недоговорена частина мене, але тепер я хочу випускати всі думки на волю та розкривати свої нові сторони.

Приходьте пережити найсильніші емоції на концерті Анни Трінчер 19 червня о 19.00 у театрі ім. Садовського.

Квитки на концерт можна придбати у всіх касах міста і на сайті afisha.vn.ua.

Читайте також:

«Сам не знаю, як зміг до нього повернутися» — художник Олександр Нікітюк про мистецтво під час війни

ТОП-5 концертів червня та липня. Куди ще запрошують вінничан, а куди вже не потрапити?

Герої тилу «Подільська громада»: «Навіть, коли страшно до кому в горлі, треба підтримувати своїх і триматися разом!»

Слідкуйте за новинами Вінниці у Telegram.