Вінниця під тінню Райху: якою була Друга світова для нашого міста

Михайло КУРДЮКОВ

Зображення Вінниці з фільму

Під час Другої світової війни наше місто опинилося в епіцентрі нацистського терору. Тут Гітлер облаштував одну з найзагадковіших своїх ставок, тут — масово розстрілювали євреїв, палили театри, влаштовували гетто й катували у лікарнях.

Для Вінниці початок Другої світової війни став початком чорної смуги жорстокої окупації, репресій і масових знищень. Уже 20 липня 1941 року місто захопили німецькі війська і перетворили на важливий стратегічний та адміністративний центр для нацистської влади.

Упродовж понад двох років окупації Вінниця зазнала масштабного терору: розстріли євреїв, знищення психічнохворих, табори військовополонених, створення гетто, катування, голод і руйнування. Наслідком стало фізичне знищення сотень тисяч людей і глибока гуманітарна та культурна катастрофа, сліди якої помітні в місті й досі.

Ставка «Вервольф»

У 1941 році неподалік села Стрижавка, за кілька кілометрів від Вінниці, почалося будівництво «Вервольфу» — однієї з найтаємничіших ставок Адольфа Гітлера.

Відео дня

Комплекс, захований серед лісів, мав бункери, бараки, захисні споруди та навіть басейн. Це була єдина ставка Гітлера, збудована на окупованій території СРСР, яку використовував фюрер. Гітлер провів тут загалом 3 місяці влітку 1942-го.

Саме звідси він керував наступом на Кавказ та Сталінград — кампанією, що завершилася катастрофою для Вермахту.

Будівництво ставки забрало життя щонайменше двох тисяч примусових робітників, більшість із яких — радянські військовополонені. Після виконання робіт їх розстрілювали, аби зберегти таємницю об’єкта.

Голокост

До війни євреї становили майже половину населення Вінниці — понад 30 тисяч осіб. Протягом 1941–1942 років більшість із них було знищено. Один із наймасовіших розстрілів відбувся у вересні 1941-го в лісі поблизу П’ятничан — німці розстріляли близько 10 тисяч людей лише за кілька днів. Часто жертв змушували самих копати собі могили.

Ці звірства зафіксовані на всесвітньо відомому фото під назвою «Останній єврей Вінниці», де солдат СС наставляє пістолет на чоловіка над ямою з тілами вбитих. Цей знімок став одним із символів Голокосту у Східній Європі.

Понад 550 мешканців Вінницької області офіційно визнані як Праведники народів світу за порятунок євреїв під час Голокосту.

Вінниця, що горіла

У березні 1944 року, коли радянські війська звільняли Вінницю від нацистів, точилися важкі бої. Частина німецьких військ не просто відступала, а залишала після себе згарища. За іншою версією, до руйнувань доклалися й совєти, бомбардуючи місто.

У різні роки Другої світової горів Будинок офіцерів та міський театр — одні з найважливіших архітектурних та культурних споруд Вінниці. Театр відновили майже одразу після війни, але історичну цінність деяких інших будівель було втрачено назавжди. Згоріла також значна частина міських архівів.

Лікарня імені Ющенка

Під час окупації психіатричну лікарню імені Ющенка перетворили на місце масових вбивств: пацієнтів розстрілювали, морили голодом, труїли, а їхні тіла скидали у братські могили, згодом прикриті сміттям. Після винищення всіх хворих там облаштували шпиталь для радянських військовополонених, яких також знищували. Згодом там відкрили казино і санаторій для офіцерів зі ставки Гітлера.

Шталаг №329

Від 1941 року у місті функціонував найбільший в регіоні концтабір для радянських військовополонених рядового і сержантського складу. У ньому одночасно могли утримувати до 50 тисяч полонених. Однак найбільше тут одномоментно перебувало близько 20 тисяч людей. Потрапляли сюди й високопоставлені офіцери, як ось генерал Іван Музиченко та генерал-лейтенант Андрій Власов. Останній є одним з найвідоміших російських колаборантів. У концтаборі №329 стратили тисячі військовополонених.

Війна у цифрах

Під час Другої світової загинуло 176 тисяч жителів Вінниччини. На території нашої області нацисти розстріляли близько 200 тисяч людей. У 18 таборах, розташованих в регіоні, вбили 46 тисяч військовополонених. За роки війни повністю знищили 19 сіл, 168 — зруйнували. До Західної Європи на примусові роботи вивезли понад 61 тисячу наших земляків.