З кухаря в блогери. Як за чотири місяці вінничанин розкрутив свій інстаграм?

З кухаря в блогери. Як за чотири місяці вінничанин розкрутив свій інстаграм?
  • Професійний кухар та батько чотирирічного сина покинув основну роботу, щоб стати блогером.
  • Вінничанин Віктор Василевський веде блог в Інстаграмі протягом чотирьох місяців. За цей час на нього підписалося близько 11 тисяч людей і вся активність в акаунті відбувається без таргетної реклами.
  • Чим вирізняється контент Віктора, у чому полягають особливості інтернет-діяльності та які найбільші страхи у блогерів — читайте в матеріалі.

24-річний Вітя Василевський блогер з великими амбіціями. І хоч більшість його контенту несе розважальний характер, чоловік переймається серйозними проблемами і долучає до їх вирішення своє ком’юніті.

Блогер зауважує, що відчуває у собі потенціал бути тим самим локомотивом, який підтягує людей до добрих справ.

— Неодноразово я організовував суботники, до яких долучалися дописувачі — ми прибирали набережну, збирали гроші на благодійність, зокрема на підтримку бездомних тварин у притулках. Люди на це відгукуються і таким чином ми разом несемо у світ добро, радість, щастя,  — зізнається він. — Блог став хорошою платформою для того, щоб робити змінити у житті, адже один у полі — не воїн.

Відео дня

Не сьогодні, то завтра

Профілю в інстаграмі менше півроку, лише останні чотири місяці чоловік активно наповнює його різними гумористичними цікавинками і щодня збільшує свою аудиторію.

— Якось наприкінці зими я вирішив, що щодня буду заливати якийсь відос і за рік таким чином мало б назбиратися 365 постів. Але згодом я почав відбирати кращі матеріали, почав звертати увагу на якість, а не на кількість. Пішов актив, на який я навіть не розраховував. Тепер сортую: якщо класної ідеї немає сьогодні, вона прийде завтра, — стверджує блогер.

Для створення відео, Вітя не пише сценарії. Ідеї часто до нього приходять з повітря, або ж він підглядає щось в мережі. А зйомка, зізнається він, займає буквально п’ять хвилин: все, що в профілі — знято з першого кадру. Так само і зі сторіз, яких на день чоловік знімає від десяти до 30 штук.

— Всі мої відео короткі і дуже прості, при цьому дуже життєві, тобто такі, з чим стикалися всі люди: стосунки з близькими, якісь чисто чоловічі переживання, жарти над друзями тощо. Навіть інколи можна анекдот якийсь прочитати і переграти його по-своєму і подати у форматі вайну. Інколи можу сторіз перезняти, якщо в кадрі раптом щось впало чи відволікло мою увагу. Але зазвичай я просто заздалегідь проговорюю те, що маю сказати і все, камера- мотор-поїхали, — всміхається він.

Зараз блог займає у Віктора чимало часу на день, щоправда більше уваги та енергії займає креатив, який «не приходить нізвідки». Хлопець зізнається, що ідей багато, тому треба ретельно продумувати кожен крок, який допоможе реалізувати задумане.

Не у всіх такий контент, як в мене

Втім, з блогерством Вітя був пов’язаний ще задовго до того, як це стало мейнстрімом. У 2014-2015 році він допомагав розкручувати інтерактив в мережі своїй дружині.

— Тоді досягли такого рівня, що окрім величезної кількості підписників, в неї було багато реклами по бартеру, але згодом ми закинули це. Фактично я був ініціатором розвитку блогу, спонсорував це, пропонував фоткати, знімати, але виходило так, що я ніби змушував дружину це робити. І врешті вона вела, закидала, активність тим часом падала. А потім я вирішив, що і сам можу цим займатися. Тим паче, що блогерів у Вінниці є достатньо, але не у всіх такий контент, як у мене, — каже Віктор Василевський.

Спершу, до речі, Вітя пробував давати підписникам контент 18+. Зізнається, що люди сприймали це «на ура», але згодом зрозумів, що не хоче асоціюватися зі строкатими непристойними жартами. Тим паче, що серед активної частини аудиторії найбільшу нішу займають жінки. Каже, що інтелігентно жартувати і дарувати людям гарний настрій все ж пріоритетніше.

— Я не захотів робити якийсь трешак, хоча він міг би вистрелити набагато швидше. Просто зрозумів, що насправді це не я, мені не притаманна вульгарщина, я набагато спокійніший і скромніший, — зізнається він. — Варто враховувати й той факт, що у 20 років я став батьком і поява сина дуже сильно вплинула на мене та мої погляди на життя. Мало сказати, що я просто подорослішав. З перших днів, коли з’явився Назар, я дуже сильно за нього переживав, дуже люблю його і багато часу йому приділяю. Тепер перед тим, як прийняти якесь рішення, я задаюсь питанням: «А чи хотів би мій Назар, щоб я зробив\сказав так?» і це в мене постійно в голові. Мені це допомагає діяти правильно.

Син, втім, не дуже часто фігурує у сторіз в батька-блогера. Віктор зауважує, що чужі діти нікому не цікаві – так йому колись написали дописувачі.

— Звісно, треба показувати не лише якісь прикольчики, а й частину приватного життя. Але це не дуже когось цікавить, останній раз я кинув фотку малого і хтось написав, що підписався на мене, щоб дивитися на мене, а не на мою дитину, — пояснює він.

Однак тема особистого життя в блозі зовсім не табуйована. Нещодавно Віктор в сторіз оголосив, що вирішив розійтися з дружиною. Каже, що його аудиторія — це не просто глядачі, а ще й люди, які часто підтримують та надихають. Хоча були й цікавіші випадки – деякі дівчата одразу почали розпитувати, коли ж нарешті розлучення і чи відкритий він до приємних знайомств.

— Це не було хайпом, як дехто подумав. Ми вирішили винести наші стосунки на публіку, бо місто маленьке і буде некрасиво, якщо почнуться якісь плітки, якщо мене чи колишню дружину зустрінуть десь на побаченні з іншими людьми, — пояснює він. — Можливо, це була криза в стосунках, ми намагалися якось все склеїти, але просто так буває, що люди більше не знаходять нічого цікавого один в одному. В нас з дружиною немає конфліктів, ми розійшлися дуже мирно.

Очікування та реальність

Інстаграм все ж став для Віктора ще й платформою для знайомств. Окрім рекламодавців та інших блогерів, хлопець знайомився в мережі й з дівчатами. Зізнається, що були й невдалі побачення, коли очікування та реальність зовсім не співставлялися.

— Я користуюся тільки інстаграмом, ніяких інших додатків не потребую. В мене може бути сотня діалогів і 90% з дівчатами. Два місяці тому ми роз’їхалися з дружиною, мені було важкувато і я якось записав сторіз з запитом, ну, може, хтось захоче піти зі мною погуляти. Був один випадок, коли побачення мені просто не сподобалося – ми бачилися з тією дівчиною перший і останній раз, — сміється Віктор. — Насправді, до зустрічі ми довгенько спілкувалися, чат був активний і цікавий, але коли побачилися, вона виявилася не такою, як в листуванні. Я був у ступорі, не знав, що сказати, просто провів її на зупинку, вона сіла й поїхала собі.

Про наболіле

Окрім розважального контенту, Віктор переймається й серйозними питаннями. Часто можна зустріти відео, де він розпитує у перехожих містян про те, з якими проблемами вони стикаються щодня. Або ж розпитує у людей поважного віку, як будувати довірливі стосунки в родині.

— Спершу було дуже важко підійти до незнайомих людей і заговорити з ними, втім я швидко усвідомив, що якогось негативу у відповідь я точно не отримаю. Це те ж саме, що підійти і спитати, котра година чи як пройти кудись. За півгодини можна опитати десятьох людей, і чим частіше це робити, тим легше потім. Тим паче люди в нас контактні, — ділиться думками блогер. — Я не навантажую людей і завжди після спілкування відчуваю піднесення. До речі, в усіх людей різні проблеми і ніхто не повторювався: хтось казав, що в місті катастрофічно не вистачає паркомісць, комусь річка брудна, комусь поганий асфальт, хтось скаржився на велосипедистів.

Сам Віктор вбачає найбільшу проблему в невдячності людей. Каже, що його аж сіпає, коли бачить, як хтось перебігає дорогу у невстановленому місці, або просто викидає сміття на землю, бо лінується пройти кілька метрів до сміттєвого баку.

— Я хочу, щоб у вінничан змінилося ставлення до навколишнього середовища, щоб вони почали цінувати те, що мають. І йдеться не лише про чисті узбіччя, а й про людські життя. Наприклад, я хочу, аби люди прибирали за собою та своїми тваринами, багато місць в нашому місті просто «заміновані» і там неможливо ходити. Це бісить. Є пішохідні переходи – хай люди переходять дорогу там, але ж ні, простіше перебігти, поки всі їдуть. Я помічаю, що люди просто не дбають про власну безпеку та життя. Як пішоходи ви, звісно, можете бути хоч сто разів праві, але яка різниця, якщо через дурницю ви на тому світі чи на лікарняному ліжку?

Найбільший страх

Ранок блогера починається з мотиваційного спічу в сторіз. Віктор, до речі, каже, що розпаковка покупок, показ власних сніданків чи образу, в якому ти сьогодні — дуже банально і не цікаво для нього, тому сам він таке у блозі не практикує.

— Мотиваційні відеоролики стали ритуалом і для мене, і для моїх глядачів. Далі вже якісь позитивні вайби, а потім я щось розповідаю. Це мій власний алгоритм, який непогано працює. Взагалі, ведення сторінки я не переймав ні в кого, все максимально оригінальне та авторське. Я слідкую за багатьма блогерами, бачу, що всі працюють під один шаблон, — розмірковує хлопець.

Основним пріоритетом Віктора, як і в Гіппократа є принцип «Не нашкодь». Тим паче зараз, коли люди втомлюються від важких реалій, блогер бачить реальну цінність в хорошому настрої. Окрім відеороликів, дописників змушують посміхатися авторська реклама та інші «фішки» блогера.

— Якось мені запропонували прорекламувати клуб віртуальної реальності, дали мені чотири запрошення. Замість того, щоб прийти туди і розказати, як там круто, я дав можливість людям самим все це побачити та відчути. Просто був у центрі міста, записав сторіз, розказав, що з першими двома підписниками, які прийдуть впродовж півгодини, відправлюся разом розважатися, — згадує хлопець. — Одразу приїхали двоє хлопців і ми всі разом пограли, провели круто час. А ще були такі штуки з «фрі» шаурмою, я оголосив в сторіз, що перших три людини, які прийдуть в одну точку і скажуть пароль, отримають безкоштовну шаурму. Ввечері навіть довелося доплатити ще трохи грошей, щоб пригостити більшу кількість людей. Те ж саме хочу згодом попрактикувати з підвішеними обідами. Окрім того я часто збираю дописників на Спартаку, ми граємо у волейбол. Щоразу приходять нові люди, ми весело проводимо час.

Блог хлопець розкручував власноруч, без капіталовкладень і таргетної реклами. Згодом надійшла пропозиція про співпрацю від популярного у Вінниці пабліку з аудиторією у понад 80 тисяч людей. Віктор зізнається, що коли побачив повідомлення, всередині відчув вибух емоцій.

— Вже коли я почав вести активно профіль, то інколи кидав якісь прикольні штуки в сторіз, а також займався масовим фоловінгом – десь щось коментував, когось лайкав, на когось підписувався, відписувався. За зиму в мене таким чином назбиралося кілька тисяч підписників. Була б зайва копійка, то звісно, я б так не заморочувався. Але гроші на блог все ж йдуть, бо для того, щоб зняти якісь відео, треба купити щось  і так далі, — розповідає Віктор. — Ну, і велика підтримка в мене з’явилася від одного з найвідоміших пабліків «Блекліст», мені адміни просто написали, що якщо буду робити якийсь контент, пов’язаний з Вінницею, то будуть мене публікувати в себе. Велика кількість людей до мене прийшла саме звідти. Коли така пропозиція надійшла, це був вибух емоцій, я був щасливий.

За останні півроку хлопцю довелося витратити чимало часу, енергії та інших ресурсів на розкрутку блогу. Саме для того, щоб займатися цим серйозно і розвиватися, він вирішив покинути роботу. Тому найбільшим шоком для нього став збій в роботі інстаграму.

— Якось я не міг зайти в свій акаунт. Вводив паролі, але це не допомагало, чи це були якісь технічні неполадки, чи хтось намагався мене зламати – не знаю. Врешті, я звернувся у технічну підтримку розповів про свою проблему. Для відновлення доступу потрібно було сфотографуватися зі своїм паспортом і через якийсь час все налагодилося, доступ був відновлений. Але для мене це був стрес, бо дуже багато сил було витрачено на розвиток того, що вже є на руках і це просто могло зійти нанівець, — зізнається Вітя.

Робота на кухні й кастинги

А перед тим, як професійно зайнятися блогерством Віктор кілька років відпрацював у сфері обслуговування. Спершу був оператором на пошті, але завжди мріяв готувати. Зізнається, що вдома, окрім нього, біля плити не стоїть більше ніхто.

— Я почав шукати роботу в цій сфері, але оскільки в мене не було профільної освіти й досвіду, а натомість лише бажання вчитися – в якісь круті ресторани на кухню я потрапити не міг. Але згодом випала нагода і я став піцайолою. Це важка праця, ноги, спина, руки дуже болять після робочої зміни, яка триває по 10-12 годин. Весь цей час ти на ногах, а процес нагадує роботу на конвеєрі, часу на «перекур» немає від слова зовсім. Але мені подобалося. Потім я пішов працювати у новий заклад, де за короткий час з піцайоли я став старшим членом бригади ресторану, а згодом менеджером, — згадує він.

І хоч кар’єрний ріст був стрімким, у закладі почалися труднощі з грошима — затримка зарплати стала звичною для всіх працівників. Відтак Віктор був вимушений покинути роботу, адже на його плечах була сім’я, яку треба було годувати. Втім, мрія працювати на кухні його не покидала і Віта вирішив спробувати свої сили на відомому в Україні шоу «Майстер Шеф».

— Це було у 2019 році, мене запросили прийти на кастинг. Для цього треба було приготувати страву, на яку врешті решт ніхто навіть не подивився, — сміється він. — Але насправді там просто хотіли шоу, кулінарні здібності нікого не цікавили. З нами спілкувалися журналісти, розпитували про найвеселіші історії з життя, найсумніші періоди, питали про сім’ю і таке інше. Десь треба було матюків загнути, двері з ноги відкрити, якби я так зробив, то потрапив би у сотню. Зараз, коли я не такий сором’язливий і скромний, може, точно потрапив би в прямі ефіри, якби знову прийшов на кастинг. Але це не входить в мої плани.  

Зараз Віктор мріє про розкрутку власного блогу, задля цього проходить курси та розбирається у внутрішньому світі інстаграму. Про те, як працює СММ, таргетна реклама, як створюються контент плани тощо він і сам ділиться з аудиторією. Він впевнений, що згодом поруч з ним буде команда людей, яка буде допомагати вести профіль, а він тим часом зможе більше часу приділяти зйомкам.

Читайте також:

«Влітку наш будинок схожий на вулик». Як вінничанка перетворила свій дім на локацію для фотосесій

Десяту медаль, золоту, штангіст з Могилева виборов у … 72 роки. Здогадайтеся, де він тренується?
 

Слідкуйте за новинами Вінниці у Telegram.

Коментарі

keyboard_arrow_up