Юрко Юрченко: «Люблю круту і нескорену Вінницю! Я тут виріс!»

Валентина КИРИЛЬЧУК

Під час великого концерту гурту «Скрябін» Юрко Юрченко згадував роки, коли навчався і жив у Вінниці, разом із вінничанами передав шану Кузьмі, зібрав гроші для ЗСУ та розповів про свій добровольчий батальйон «Карпатська Січ», у якому воює з початку повномасштабної війни.

Легендарні хіти Кузьми, фірмовий скрябінський саунд і вогняна харизма Юрка Юрченка — концерт гурту «Скрябін», який пройшов у Royal pub, став одним із найпотужніших за останній час у Вінниці.

Дві години драйву у режимі нон-стоп зі співом усією залою та незламним патріотичним настроєм — концерт проходив на підтримку ЗСУ, тож вдалося зібрати ще й чималу суму для наших найкращих захисників.

Відео дня

«Його пісні завжди у наших серцях!»

Після трагічної загибелі Андрія Кузьменка у 2015 році, музиканти гурту «Скрябін», із якими Кузьма створював музику, ділив сцену та дорогу останні 15 років, вирішили продовжувати головну справу його життя. Нині концерти «Скрябін», як і за життя Кузьми, збирають повні зали фанів, які, як і раніше знаходять відповіді на всі запитання у мудрих і дійсно вічних піснях Андрія.

Коли солістом у «Скрябін» запросили Юрка Юрченка, він одразу вирішив, що не стане привносити щось своє, а передаватиме саме ті емоції, які вкладав у свої пісні Кузьма.

— Для мене головне — передати сам настрій, позив цих пісень так, як це бачив Кузьма. Всі вони вже зіграні та переграні, тому наше завдання — донести саме емоцію, — говорить Юрко Юрченко. — Мені в піснях «Скрябіна» це й подобається: що в них є повний спектр емоцій від смішного до такого, що ти просто плачеш, і патріотичних пісень.

«Люди як кораблі», «Сам собі країна», «Старі фотографії», «Танець пінгвіна», «Спи собі сама», «Бультер'єр», «Падай», «Train», «Шмата», «Маршрутка», «Ти мені не даєш», «Мам», «Лист до друга», «Коломийки» — кожнісіньку пісню вінничани співали разом із музикантами, а на екранах транслювали архівні фото та відео з різних періодів життя Кузьми, що дійсно здавалося: у цей вечір він був разом із нами.

— Добрий вечір, крута і нескорена Віннице! — після першого хіта «Мовчати» привітав вінничан Юрко Юрченко. — Чого я сказав «нескорена»? Бо нас б’ють, а ми — крєпчаєм! Друзі, ми — українці і я знаю, що в цьому залі відбуваються нереальні, круті речі. Ми любимо вас, а я взагалі тут виріс. Навіть бачу багато дітей, схожих на мене… (усміхається) Хай ростуть! А з нами сьогодні весь вечір на естраді — легендарний гурт «Скрябін». Віншуємо нашого брата Андрія Кузьменка, який багато зробив для України і написав такі охрінєнні пісні! Реально, молоді чуваки бозна-де, у якомусь Новояворівську, зафігачили такі пісняри. Це круто!

Протягом концерту Юрко Юрченко дуже багато спілкувався із залою — без жодного пафосу, щиро, із фірмовим гумором та подільським суржиком ділився особистими історіями та думками й переживаннями, які нині переповнюють всіх українців.

— У нашому списку стоїть пісня «Море», якою хочемо нагадати, чиє море. Чорне, Азовське, Червоне, Зелене, Біле, Криве — це наші моря! «москва» пішла на дно? Пішла! То й москалі і карлик путін втямлять, що то — наше море! Скоро настане той час, коли ми заберемо його собі назад і Вінницьке море так само зіллється в одне велике Українське море! — під гучні овації відзначив Юрко Юрченко. — Друзі, ми маємо розуміти, що зараз відбуваються величезні події. Ми живемо у надзвичайні історичні часи! У вінницьких маршрутках ніхто не співає «владімірскій централ»! Таких пі.арасів б’ють, вивозять і закопують туди, до Стрижавки — я знаю, де це. Бо я тут жив!

Вчився у вінницькому педуніверситеті

Не всі знають, та кумир усіх дівчат часів «Території А», заслужений артист України, а з 2004 року — лідер власного гурту «Yurcash», Юрко Юрченко, чиє справжнє прізвище, до речі , Нечистяк, хоч і народився у селі Майдан-Олександрівський Хмельницької області, та студентські роки провів саме на Вінниччині. У 1987—1989 роках навчався у Барському педагогічному училищі, де створив свій найперший рок-гурт «Імпульс».

Вирішивши покинути педучилище, він екстерном закінчив загальноосвітню школу і вступив на музпед Вінницького педуніверситету. Саме навчаючись у Вінниці, Юрко створив рок-гурт «Нечиста сила», а вже згодом став лауреатом «Червоної Рути» та багатьох інших фестивалів. А після знайомства із Олександром Бригинцем на фестивалі «Море друзів» у Ялті, розпочав співпрацю з «Територією А».

— «Таврійські ігри» — ого-го-го! Єслі шо — я відкриття фестивалю 97-го року. Планую бути на закритті «спецоперації» у звільненій Каховці! Вже цього року! — як завжди влучно переплітає своє минуле й теперішнє Юрко Юрченко.

Із початку повномасштабного вторгнення рф співак пішов воювати проти російських загарбників у добровольчому батальйоні «ОДЧ Карпатська Січ». У жарт називає себе «заслуженим рядовим України» і на своїй сторінці у Facebook постійно ділиться фото з фронту та історіями побратимів, «від одного погляду яких загоряються кацапські танчики», а у розгрузці завжди є ложка: «шоб оркам гочі виколупувати».

Маючи незмінно тверду патріотичну позицію, Юрко Юрченко, говорячи про окупантів та їх підстилок, лагідних, політкоректних слів не добирає. Рубає правду-матку, як є насправді:

— Не давайте жодному мудаку, жодній людині, яка каже: «Я по-рускі разговаріваю, потому што так чувствую...» В їб.ло зразу! Не давайте ніколи нікому такого! — під час концерту у Вінниці наголосив Юрко Юрченко. — І попри все тримайте позитив! Вірте в ЗСУ, вірте, що ми їх порвем — тому що ми їх порвем полюбе! Ні в кого немає сумнівів! Вони вже здихають!

«Дуже проста істина: «Бачите ворога — вбиваєте!»

Співаючи разом із вінничанами дві найпотужніші патріотичні пісні Кузьми «Не стидайся, то твоя земля» і «Сука-війна», Юрко Юрченко присвятив їх саме українському народу і нашим героям.

— В Україні — найкраща земля, найкращі люди —і це не пафос, а правдиві слова. Любіть Україну! Любіть цю землю, бо вона прекрасна! Сука-війна пройде! Вона забрала дуже багато друзів, скільки людей пішло… Але вони живуть у наших серцях. Герої не вмирають — вмирають вороги! — постійно повторює Юрко Юрченко. — До суки-війни не можна ставитися з відразою чи страхом. Треба рішуче брати і закопувати ворога. Дуже проста істина: бачите ворога — вбиваєте! Навіть моя мама, людина, яка є адвентисткою сьомого дня, сказала: «Їб.ш їх, сину!» Так і сказала мені! Тож все буде Україна!

Під час концерту «Скрябін» традиційно пройшов благодійний аукціон, під час якого вінничани мали можливість придбати пам’ятні лоти: книги та портрети Кузьми, марки «рускій воєнний корабль…», попільничку, зроблену з гільзи 155-міліметрового снаряду, та гітару з автографами, на якій весь концерт грав Юрко Юрченко. Загалом на підтримку захисників вдалося зібрати понад 26 тисяч гривень.

«Якби Кузьма був живий, як медик, був би на фронті»

До нещодавнього 54-го дня народження Кузьми його мама Ольга Михайлівна у інтерв’ю поділилася думками, чим би нині займався Андрій, якби був живий:

— Знаєте, як сказала моя невістка Світлана: «Він би вже був хтозна-де». Андрій казав: «Я — медик, закінчив медичний університет, тому так чи інакше принесу якусь користь». Він досить серйозно служив у армії, був два роки у госпіталі. Це були останні роки Афганістану і землетрус, що стався у Вірменії. Вони там витягували людей, тому він надивився всякого.

— Це в нього був такий імідж веселуна, але коли йому притискало, він ставав зовсім іншим. Андрій ще у 2014 році поривався на передову, але там була дещо інша ситуація. Коли Андрій їздив на фронт, то казав: «Мамо, вони у в’єтнамках воюють. Мені їх треба взути, машини їм купити». Перед від'їздом в Америку, де він збирав гроші для хлопців, пішов у госпіталь у Києві. Розказував, що бачив жах — там хлопці без рук, без ніг, скалічені діти по 23 роки… Ще якось він подзвонив мені о 7 ранку з Америки і каже: «Вони їздять по парадах, а хлопців з Іловайська вивозять!» Кажу: «Андрію, то ж війна...» Він дуже переживав, це був страшний біль для нього. Люди, які пройшли медінститути і «трупарні», все сприймаються по-іншому. Тому він і бачив це з іншого боку, казав, що це жах. І тому він написав лист президентам, де казав, щоб всі вони зазнали того, що зазнали матері і хлопці. Ну, після того його не стало. Тому що, розумієте, в Україні так було прийнято: що як тільки хтось вискочить, його треба… — говорить Ольга Михайлівна. — У Андрія є пісня «Сука-війна». Я її недавно декламувала для одного аукціону на фоні його портрету, де він кардинально змінився після 2014 року. Андрій завжди казав, що це не АТО, це війна. Він ще тоді писав, що це «Сука-війна», що стукає у кожні двері церковним дзвоном, і «чого ти прийшла, хто тебе кликав, така проститутка, сука-війна». Він на все дивився як медик і розповідав про хлопців, що там неймовірно страшно, але їм забороняють стріляти у відповідь. Ви собі таке уявляєте? Зараз хлопці вже не матимуть такої психологічної травми, як тоді. Що означає — не стріляй у відповідь? Це ж неможливо…