Як вижити під час міських боїв. Історія жительки Рубіжного, яка евакуювалася до Вінниці

• Ірина Сердюкова полишила рідний дім разом із чоловіком на другий день після початку обстрілів Рубіжного. З міста не виїхала одразу. Чоловіку перед будинком відірвало стопу.
• Пораненого прооперували, і кілька днів сім’я жила в лікарні та ховалася від артилерійських обстрілів. Скористалися нагодою виїхати 14 березня. Так опинилися у Вінниці.

Героїня цього матеріалу попросила її не фотографувати й на відео не записувати. Жінці важко говорити публічно, вона ще не оговталася від пережитого. Але фото та відео, які ви далі побачите у статті — це реальні кадри, їх надали журналістові 20minut.ua Ірина та її земляки-луганчани.

Опинитися в абсолютно новій реальності для людської психіки надзвичайно складно. Якщо це ще й пов’язано із війною, то чимало людей просто не витримують таких потрясінь. Втім, найголовніший інстинкт — самозбереження, немов рука Всевишнього, веде людину до порятунку.

— Чимало людей не змогли виїхати, були й такі, які просто морально не змогли залишити напризволяще свої домівки, — розповіла Ірина Сердюкова. 

Жінка додала, що люди у її рідному місті вже звикли місяцями жити у підвалах. Жила й вона не одну добу. 

— Доводилося ділити усе, що є: воду, продукти, медикаменти. З такими труднощами ми зіштовхнулися і перебуваючи в лікарні. Моєму чоловіку ще й пощастило до міри. Йому вдало ампутували стопу і почистили рану, — продовжує Ірина Сердюкова. 

Жінка каже, що найбільш скрутно було із водою. Оскільки технічну з колонки забирали комунальники. Тоді в Рубіжному стояв сніг, і медичні сестри відрами набирали його, аби зварити їжу і зробити чаю для кожного з персоналу та пацієнтів. 

Транспорт взагалі не ходив і поранених та хворих до лікарні доправляли на санчатах та носилках. 

Універсального рецепту виживання під час артилерійських обстрілів міста не існує. Без взаємодопомоги та виручки вижити неможливо. Ірині пощастило одного разу неушкодженою дістатися своє квартири та повернутися живою до лікарні. Тоді вона роздобула п’ять літрів води, яку розтягнули разом із чоловіком на цілий тиждень.

— Коли лунають постріли з систем залпового вогню, дуже швидко забуваєш про матеріальне. Так і ми полишили Рубіжне лише з документами та ноутбуком, — пояснює Ірина Сердюкова. 

По приїзду до Вінниці, як каже жінка, усе довелося наживати з нуля. Від засобів гігієни, до елементарного одягу. Допомагають сім’ї вимушених переселенців по можливості вінницькі родичі та благодійники, що роздають гуманітарку.  

Ірина Сердюкова говорить, що за таких умов, в яких опинилися жителі Рубіжного, ні в якому разі не варто ігнорувати сповіщення влади. Особливо, якщо вони стосуються евакуації, адже під вогнем і самотужки цього робити ніколи не можна. Помилка зазвичай вартує людині здоров’я або життя.

Попасна, Сєвєродонецьк, Лисичанськ, Рубіжне — це далеко не повний перелік міст Луганської області, звідки евакуювалися до Вінниці тисячі людей. На наступних кадрах, зафільмованими самими людьми, їхні домівки виглядають саме такими, якими вони назавжди закарбувалися в пам'яті.

Читайте також:

Коли спорт сильніший війни. Вінницькі ДЮСШ запрошують на безкоштовні тренування

Автографи на клубній футболці від «Манчестер-Сіті» та платівка «Статус Кво» 70-х років. Які лоти готують організатори аукціону для підтримки ЗСУ?

Озброєний і у шоломі: вінницька майстриня Наталя Дремлюга створила бойового гусака

Слідкуйте за новинами Вінниці у Telegram.