Як говорити з дітьми про загрозу великої війни? Практичні поради та лайфхаки психологині

• Війна в Україні триває вже вісім років. Ймовірно, що діти вже неодноразово стикалися з цією темою. Однак зараз агресія досягла величезних масштабів. 
• Це не означає, що потрібно панікувати, однак фізична та моральна підготовка важливі у нинішній час. 
• Якщо у вас є діти, і ви не знаєте, як пояснити їм загрозу великої війни, то ми зібрали для вас поради психологині. 

Ситуація у країні продовжує бути особливо напруженою. Найголовніше, на чому ми хочемо наголосити — зберігаймо спокій. Зберігати спокій водночас не означає уникати будь-якої підготовки. Раніше ми вже писали публікацію у якій пояснювали, як зібрати тривожну валізу. Прочитати ви її можете ТУТ. 

Моральна підготовка в наших реаліях не менш важлива. Про те, як вам не панікувати у складні часи ми вже говорили з психологами. Прочитати про це можете ТУТ.

Цього разу ми звернулися за порадами про дитячої психологині, яка розповіла, як поговорити з дітьми про можливі надзвичайні ситуації. Адже діти можуть особливо вразливо сприймати інформацію про війну, особливо, якщо вони не розумітимуть, що відбувається. 

Допомогла нам розібратися у цій темі психологиня обласного дитячого центру психічного здоров’я Вінницької обласної клінічної психоневрологічної лікарні імені акад. Ющенка Аліна Хранітель. Далі — пряма мова спеціалістки. 

Чи варто говорити з дітьми про небезпеку війни? Можливо, є якийсь вік з якого варто починати говорити?

— Тема війни сьогодні постійно присутня в інформаційному полі, і дитина будь-якого віку, з нею стовідсотково зіткнеться. Варто зауважити, що дітям будь-якого віку дуже важливо відчувати безпеку. Вони мають бути впевнені, що коли приходять до своїх дорослих, яким довіряють — отримають відповідь і відчуття безпеки. 

Говорити про небезпеку із дітьми — варто, втім треба робити це чесно та доступно. Не треба розповідати більше, аніж сама дитина запитує. 

Якщо дорослі не даватимуть дітям інформацію, не пояснюватимуть, що відбувається, то діти фантазуватимуть, і придумуватимуть свої варіанти того, що відбувається. Ці фантазії, зазвичай, ще страшніші за реальність.

Як і коли розпочати цю розмову?

— Перш за все, стан, у якому дорослі говорять з дитиною, важливіший за слова, якими вони говорять! Дитина має бачити, що дорослий стабільний емоційно. Так, він має право на свої почуття. Дорослий хвилюється, переживає, співчуває, але він залишається стабільним — для дитини це найважливіше! 

Страх втрати контролю дорослим — найбільший для дитини, після страху втрати близької людини. Коли дитина бачить, що дорослий не контролює ситуацію та сам себе — це лякає, і викликає тривожність.

За умови емоційної нестабільності дорослого дитина весь час перевірятиме, чи її дорослі в порядку та що з ними відбувається. А це малечу буде дуже виснажувати  емоційно.

Ідеально сидіти в колі, щоб увага рівномірно була розподілена між усіма членами сім'ї. Важливо, щоб батьки говорили спокійно та досить повільно, спостерігаючи за змінами пози та реакціями дитини.

Можна розповісти дітям, як колись ви переживали складний досвід небезпеки та впоралися з ним, але не були готові, тому витратили важливий час та сили. Наголосити на тому, що ви впоралися б легше, якби знали правила, тож дуже сподіваєтеся, що дітям ці знання ніколи не знадобляться, але їх варто знати. 

Перш за все варто з'ясувати, що дитина вже знає. Дітям 4-5 років важливо давати інформацію коротко. Відповідати саме на ті питання, які ставить дитина. Не підіймати тих аспектів, про які дитина не запитує.

Дошкільнята та молодші школярі можуть ставити ті самі запитання знову і знову, ходячи по колу. Дорослим слід бути готовими щоразу терпляче відповідати на ці питання. Розповідати, що все буде добре, та дорослі знають, як діяти в разі небезпеки. Наголосити, що обов’язково всі вбережуться. Розмова з дітьми дошкільного та молодшого шкільного віку має тривати до 15-20 хвилин.

Підліткам теж слід давати відповідь саме на поставлені питання. Можна ділитися своїми думками, почуттями, але варто бути готовим, що вони можуть мати свою точку зору і хотітимуть поділитися нею. Неодмінно слід давати їм таку можливість.

Іноді питання, які ставлять підлітки, заганяють у глухий кут. Тоді важливо чесно про це сказати: «Я зараз не знаю відповіді, дай мені трохи часу, і ми повернемося до цієї теми». Або можна сісти разом пошукати інформацію в інтернеті. 

Добре поділитись авторитетними для дорослого лідерами думок. Разом почитати їхні дописи, знайти спільно відповідь. Інформаційне поле бездонне, а критичне мислення в підлітків ще здебільшого не сформоване.

Чи варто обговорювати з дитиною план дій, що робити у разі надзвичайної ситуації? 

— Обговорення та складання плану дій на випадок надзвичайних ситуацій робить стрес дитини «експертним». А також виводить її та дорослого зі стану травматичної безпорадності та вразливості. 

Пояснюючи, ми протиставляємо тривозі продуктивні дії. Саме для того, аби спрямувати тривогу в продуктивне річище і надати відчуття контролю над своїм життям, з дітьми важливо відпрацювати дії на випадок військового вторгнення.

Що ще обов'язково потрібно роз'яснити дітям?

Готуючи дитину до можливого військового сценарію, рекомендую застосувати наступний алгоритм підготовки: 

• розповідаємо теорію та пояснюємо навіщо;
• залучаємо до гри-тренування; 
• закріплюємо у тренувальній дії.

Яку інформацію варто проговорити? Кого з дорослих і де можна знайти, якщо дитина опинилася сама. Як поводитись у разі небезпеки (що потрібно робити, якщо ти чуєш сирену чи постріли, чого не можна робити).

Особливо необхідно попередньо підготувати дитину до звуку сирени. Дітям  дошкільного та молодшого шкільного віку можна сказати: «Для того, щоб сповістити людей про небезпеку, лунають сигнали. Вони спеціально дуже гучні, щоб yci почули та відреагували (спробуй сам видати найгучніший та найнеприємніший звук)». 

Далі варто пояснити, які дії мають слідувати після звуку сирени (взяти «валізу безпеки», домашніх улюбленців, телефон; йти у бомбосховище або лягти на підлогу біля внутрішньої стіни).  

Також потрібно роз'яснити дитині принцип, відповідно до якого слід обирати правильне укриття навіть у незнайомих місцях. У надзвичайній ситуації дитині не можна перебувати біля важких речей, вікон та скляних предметів, у ліфті.

Для закріплення отриманої інформації з дітьми будь-якого віку можна намалювати  плакат «що робити, якщо…».

Що робити, якщо у дитини з'являється тривога з цього приводу? Як заспокоювати?

— Батьківська відповідь «не хвилюйся» не позбавить дитину тривожного імпульсу. Варто казати: «Я бачу, що ти хвилюєшся. Я теж хвилююся, проте в мене є багато знань та сили. А ще важливо, що ми разом! Ми знаємо правила й з усім впораємося». 

Таким чином ви покажете, як саме дорослі переживають ці почуття, як справляються зі своїм страхом. 

Необхідно допомогти прожити дитині цю тривогу — дати глину, наприклад, чи помалювати, адже дитина не завжди може виразити словами свої почуття.

Також можна скласти список стратегій, які допомагають упоратися з тривогою. Наприклад, копінг-стратегії — це дихання з акцентом на видиху. Чи, до прикладу: сфокусуватися на відчутті стійкості стоп; покласти руку на живіт і подихати; розмахувати руками; спертися на стіну.

Читайте також:

Затяжна пандемія та загроза війни. Вінницькі психологи про те, як не панікувати у складні часи

Що має бути в «тривожній валізі»? Розповідають вінницькі фахівці

Слідкуйте за новинами Вінниці у Telegram.