«Я служу в чоловічому колективі»: мати двох дітей стала бойовим медиком

• Військова із позивним «Магура» за освітою фельдшер, але за професією до війни не працювала. В цивільному житті любляча мати і дружина.
• Тактичної медицини її навчали бойові медики АТОвці, потім пройшла міжнародні курси.
• На службу прийшла спочатку бойовим медиком взводу, через 2 місяці стала старшим бойовим медиком роти вогневої підримки.
• Наразі «Магура» фельдшер медичного пункту бригади медичної евакуації.

Військова із позивним «Магура» ще в 2014 році почала допомагати армії, в якості волонтера. Має безліч друзів серед військових, ветеранів АТО/ООС. Після початку повномасштабного вторгнення росії пішла до місцевої Могилів-Подільської самооборони. На початку квітня 2022 року добровільно прийшла у військомат і призвалась на службу, потрапила до окремого батальйону Сил територіальної оборони Вінниччини. Історію про жінку розповіли на сторінці 120 бригади територіальної оборони ЗСУ у Фейсбук.

«Я дитина незалежної України. Обожнюю свою державу, закохана в Українську землю і культуру, завжди пишалася тим, що я українка. І так виховую своїх двох дітей: 13-річного сина і 9-річну доньку», — каже військова.

Наразі «Магура» фельдшер медичного пункту бригади медичної евакуації.



«Бути військовим, бойовим медиком — це насамперед важко морально і психологічно, тому що ти одночасно розумієш, що всіх не врятуєш, але при цьому прагнеш врятувати всіх. Я служу в суто чоловічому колективі, але питання гендеру тут не стоїть, і це добре. Я не відчуваю себе «білою вороною» чи «слабкою статтю» — я такий же військовослужбовець, як і мої бойові побратими. Ми взагалі тут всі стали одне для одного родиною, рідними людьми. В зоні бойових дій починаєш абсолютно інакше сприймати життя, людей, світ довкола і себе в цьому світі. Там, де війна опиняється зовсім поруч з тобою — життя стає іншим на смак і на дотик. Ти відчуваєш його на повну», — зазначає медик.

«Магура» каже, що якихось глобальних планів після нашої перемоги не має. Однозначно частіше обійматиме своїх рідних і ще більше любитиме Україну. Можливо підпише контракт з ЗСУ.



«Ми всі тут для одного, для спільного — для перемоги. Це не просто війна за території, це священна битва за Україну, за існування нашої держави і нації, бо росіянці прагнуть саме нашого знищення. Але ще нікому не вдавалося захопити чи знищити Січ-Україну, і нині не вдасться. Бо ми нащадки славних предків-воїнів, ми діти могутньої, Святої України і ми будемо боротися і стояти за цю землю до перемоги. За Україну, за наших дітей, за нашу націю. Я хочу, щоб мої діти, як і всі інші українські діти прожили щасливу долю на своїй рідній і вільній землі. Сьогодні я тут заради того, аби мої діти не опинились на моєму місці. Хоч я і шалено сумую за ними зараз, бо не бачила вже кілька місяців, однак знаю, що моє місце наразі тут. Я там де і маю бути. Мої діти мене підтримують і чекають додому з перемогою, і це найголовніший аргумент бути тут і усвідомлювати, що я все роблю вірно», — додає військова.

Все буде Україна!

Нам є ким пишатися і за що боротися! Редакція RIA/20 хвилин, нагадаємо, має проєкт «‎Героям Слава!»‎. Розповідаємо вінничанам про наших неймовірних бійців, щоб слава про них та їхню мужність летіли далеко за межі України! Нам є ким пишатися!

Також ми часто пишемо про волонтерів та організації, які допомагають армії та постраждалим від війни. Всі історії зібрали у рубриці «Герої тилу». Почитати їх ви можете за посиланням.

Читайте також:

Жмеринка зустрічає Героя. На Донеччині загинув військовий Роман Буран

Додайте 20 хвилин до вибраних джерел у  Google