«Я розуміла, що ніколи не стану там своєю»: інтерв'ю з візажисткою, яка 13 років прожила в Данії

Наталіє, розкажіть, як ви опинилися в Данії і чому почали займатися візажем?

— В Данію я переїхала у 2007 році слідом за своїм чоловіком. Крім нього, звісно, на мене там ніхто не чекав. Для українців у цій країні і без того було не так багато професійних перспектив, а я ще й поїхала туди студенткою. 

Якийсь час я погоджувалася на різну і не завжди приємну роботу. Наприклад, працювала нянею, або на фермі. У мене навіть диплом якийсь з ветеринарії є, що з тваринами працювати можу.

Одного разу я прийшла на ферму, згадала, що маю дві економічні освіти і подумала: «А що я взагалі тут роблю?» Пізніше моя тамтешня подруга сказала, що у мене круто виходить робити нігті. Я й пішла на курси майстрів манікюру. За три місяці я відкрила свій перший салон.

Я покращувала свою майстерність, а зароблене інвестувала у розвиток бізнесу. З часом у мене зі знайомими дівчатами з’явилася спільна клініка краси і здоров’я. У мене було вже дві власні справи. А потім у мене розвинулася алергія на лаки та інші засоби з догляду за нігтями. Довелося шукати себе в чомусь новому. 

Я так розумію, що цим чимось новим і став візаж?

— Вірно. Якось я зайшла в Інстаграм і побачила свого знайомого Олега Машуковського. Сьогодні це популярний український блогер та «тіктокер». Виявилося, що він візажист. Я запропонувала йому приїхати в Данію і познайомити мене з цією професією. Він приїжджав кілька разів. Так я і втягнулася в сферу макіяжу. 

В Данії у вас все добре складалося. Чому ж ви повернулися до України?

— Це правда. Там я мала власний салон, співпрацювала з дизайнерами і моделями, там прислухалися до моєї думки. Але вийшло так, що я кинула все, закрила бізнес і повернулася до України. Я ризикнула і не знаю, чи буде цей крок до кінця виправданим. 

Причин мого повернення є кілька. По-перше, я завжди розуміла, що ніколи не стану там своєю. Так, у мене трішки змінився менталітет, сприйняття світу, я вивчила їхню мову, але все рівно для них я чужа.

Усі говорять, що в Україні погано з усім, але живучи за кордоном тебе все одно тягне сюди. Тут справжній дім, тут на душі стає тепліше. 

Друга причина в тому, що мій молодший брат має інвалідність. Зараз за ним доглядають батьки, але я прекрасно розумію, що настане день, коли це стане моєю ношею. 

Він не говорить звичним нам способом, але в селі, де він зараз живе, його всі розуміють. Йому там комфортно. Там він вільний. Навіть якби я забрала його в Данію, то нову мову він не зміг би подолати, а щоб він весь час знаходився у чотирьох стінах, я би не хотіла. 

Що плануєте робити в Україні?

— Чимало свого часу зараз я присвячую адаптації та особистісному розвитку. Паралельно налагоджую контакти з різними людьми, набираю моделей, просуваю себе в мережі.

Плани у мене грандіозні, справді. Хочу відкрити мережу салонів у різних регіонах країни, мати свої франшизи, можливо, навіть невеличке виробництво косметики. Бо незрозуміло, чому ми маємо їздити в Італії-Іспанії і там замовляти, коли можемо виготовляти її тут, тим самим піднімаючи економіку країни. 

 Повертаючись до теми Данії, скажу, що три роки тому мені до рук потрапила «Маленька книга хюґе. Як жити добре по-данськи». І хоч я не фанат подібної літератури, проте ця книга виявилася дійсно затишною. Її автор пише, що данці є найщасливішою нацією у світі. І все завдяки цьому хюґе. Чи дійсно це так?

— Ось ми з вами зараз сидимо, у вас хороший чай, у мене хороша кава, є тортик. На наш стіл ще можна було б поставити свічечку. Нам комфортно, ми розмовляємо у спокійній обстановці, без переживать і стресу. Це і називається хюґе, — відчуття затишку. 

Прийти ввечері з роботи, вмоститися на диван, запалити світильник, взяти велике горнятко чаю, вкритися пледом і почати читати книжку — це також хюґе. Воно у дрібницях. І данці вправно їх знаходять. 

У людей там трішки інші цінності. У нас можна місяць сидіти на мівіні, щоб потім купити шубу чи айфон, а там такого немає. В Данії навіть мільйонери ведуть простий спосіб життя. Вони їздять на звичайних машинах, одягають футболки і шорти від H&M — і це нормально. А у нас багатіїв видно здалеку. Чимало данців купують речі в секонд-хендах, адже в них часто за невеликі гроші можна знайти новий одяг. 

Зрозуміло, що ментально ми, мабуть, суттєво їм програємо. А як далеко вперед від України пішла Данія в б’юті-сфері?

— Насправді Україна навпаки попереду. У нас б’юті-сфера набагато більш розвинена, ніж там. У нашій країні великі перспективи. Це, до речі, ще одна причина, чому я повернулася.

Перед нашою зустріччю я зазирнув на Work.ua. За свої послуги візажисти в Україні просять в середньому від 10 тисяч гривень. А скільки такі ж фахівці можуть заробляти в Данії?

— В Данії послуги візажистів доволі дорогі. Звичайний денний макіяж, наприклад, може коштувати 80-90 доларів. В Україні, для порівняння, це 300-500 гривень. Але не слід забувати, що в Данії дуже високі податки — 40%. 

Розумію, що ваша робота вам подобається, але чи ви самі любите фарбуватися? 

— У повсякденному житті я не фарбуюся. Це зараз до інтерв’ю я трішки нафарбувалась. Мені подобається сприймати себе такою, якою я є без косметики: з синцями під очима, прищиками. Не хочу повністю змінювати себе. Так, від бажання підтримувати свою зовнішність та молодість нікуди не дітися, але я цим не захоплююсь. 

Кожна зморшка на моєму обличчі зберігає в собі якісь пережиті емоції. Це мої спогади. І я дуже рада тому, що навчилася сприймати себе справжньою, у будь-якому віці. 

Більшість моїх клієнток у Данії були людьми у віці. Це мої улюблені бабусички. Вони такі милі і справді люблять своє життя. Безумовно, у кожного є свої скелети у шафі, але вони були зі мною настільки відкритими, що я багато чого навчилася від них. Дуже сумую за ними. 

Трішки нагадує якусь психотерапію.

— Точно. До речі, багато людей записуються до візажистів, щоб просто поговорити. Кожна жінка і дівчина можуть самостійно зробити собі легкий макіяж, але все одно йдуть до нас, щоб відчути себе трішки інакше, можливо, більш молодими, більш потрібними. 

Розкажіть, що візажист має розуміти, перш ніж починати робити макіяж?

— Найголовніше — це догляд за шкірою. У візажиста можуть бути найдорожчі продукти і хороші знання, але при неправильному догляді за шкірою, ніякий макіяж не буде виглядати гарно і гармонійно. 

Під доглядом я маю на увазі очищення шкіри, тонізацію і зволоження. Лише врахувавши ці пункти, можна приступати до макіяжу. 

Що має вміти професійний візажист і чого, наприклад, йому соромно не знати?

 — Основне його завдання полягає у підготовці шкіри до макіяжу і правильному нанесенні тону. І, звісно, щоб цей тон виглядав доречно та гарно. 

Професійні візажисти завжди мають робити те, про що їх просять клієнти, чи все-таки, якщо вони бачать, що людині щось не личить, то можуть спробувати її схилити до чогось іншого?

— До клієнта обов'язково потрібно прислухатися. Але при цьому достатньо уваги потрібно приділяти анатомії його обличчя і думати, як цій людині дійсно буде краще. Це і розріз очей, і те, наскільки глибоко вони посаджені. Так само з чолом: потрібно дивитися чи воно підняте, чи опущене. У кожної людини є асиметрія обличчя, тож потрібно ще думати, як її вирівняти. 

Завжди актуальним питанням є навислі повіки info. Багато дівчат у таких випадках просять намалювати їм стрілки. Вони мають бути або дуже маленькими, або ледве не до самої скроні. При цьому клієнтки часто не розуміють, що стрілки їм не личать, і що потрібно діяти іншими методами. Тоді я намагаюся донести до людини, що їй більше пасуватиме. 

Опис вашої Instagram-сторінки виглядає так: «Усе про косметику і лакшері макіяж». Що означає цей лакшері макіяж?

— Це не про супер дорогий макіяж. Це радше стосується того, як за допомогою доступних продуктів зробити свою шкіру дійсно красивою. 

Подивіться на обкладинки глянців, на наших чи голлівудських зірок, і побачите, що у них немає великої кількості косметики. Зазвичай, це правильно підібраний тон, який надає обличчю свіжості, рум’янцю і природного блиску. Візажист, наприклад, лише фарбує вії і робить акцент на губах, а на виході отримує «вау». 

В побуті все трішки інакше. Багато наших жінок не лише любить навішувати на себе всі найкращі прикраси, але й використовують якомога більше різноманітної косметики. 

Подивіться, навколо нас зараз сидить чимало дівчат та жінок. Ви вже встигли звернути увагу на їхній макіяж? Оцінили їх з професійної точки зору?

— Так.

Що можете сказати?

— Скажу, що за кордоном це виглядає набагато стриманіше. 

Як думаєте, чому у нас інакше?

— Причина у вихованні та сприйнятті себе. Європейці більш впевнені в собі і не такі закомплексовані. Мені подобається, як у данських садочках виховують дітей. Перед ними ставлять три ємності з вівсянкою і питають, з якої кожен з них хотів би отримати свою порцію каші. Вівсянка в усіх трьох однакова, але головне, що дітям дають право вибирати. 

У нас цього права немає. Вибір нам нав’язують з садочка, потім у школі, університеті і так далі. Саме тому ми боїмося припуститися якоїсь помилки і того, що потім про нас подумають.

Дитина виходить до дошки, помиляється, а з неї починають сміятися інші, включно з вчителем. Це пряма дорога до комплексів. Тому ми всі і хочемо здаватися кращими, ніж є насправді. 

Те саме з професіями. Я вивчилась на економістку. Але чому я так зробила? Бо так захотіли батьки. Лише через багато років я нарешті почала займатися тим, чим мені справді хочеться займатися.

Є щось таке, на чому не можна економити, коли мова заходить про косметику?

— Ще раз повторюсь — на догляді. Це пінки, гелі для умивання, тоніки, зволожуючий крем. Тим, хто любить підфарбовувати слизову ока, не варто економити на кайалах info. 

Що обов’язково має знаходитися в косметичці кожної дівчини або жінки?

— Тон, пудра, туш і блиск для губ.

А чи має значення їх бренд?

— Взагалі ні. Адже зараз вся косметика, яку завозять в країну має проходити сертифікацію. Існують стандарти, що їх має дотримуватися кожен бренд. Іноді я стикаюся з тим, що більш бюджетна косметика навпаки краща за дорогу. 

Як можна самостійно навчитися робити хороший макіяж?

— Зараз зробити це як ніколи просто. Якщо відкрити YouTube або Instagram, то можна знайти чимало крутих б’юті-блогерів. Там же є безкоштовні уроки. Я так само в своїх сторі фарбуюсь, запустила TikTok для цієї справи, показую там різні текстури, роблю свотчи, знайомлю людей з косметикою, не ракламуючи її, а реально показуючи, з чим працюю. 

Я й сама постійно вчуся. Візажистам потрібно робити це постійно, інакше швидко відстанеш від трендів і тенденцій. 

І останнє питання, яке в наш час просто неможливо оминути: як ви працюєте під час карантину?

— В онлайн. Ми всі вже там. Планую скоро запустити онлайн-курс з візажу. А так кардинально нічого не змінилося. Я і до цього завжди працювала в рукавичках і регулярно дезінфікувала руки. Єдине що, то після початку карантину я придбала собі захисний екран на обличчя. 

Читайте також:

Якою має бути ялинка в рік Металевого Бика? Вінницькі флористи діляться ідеями декорування

«Держава нехтує нашим мистецтвом і культурою»: режисер театру імені Садовського Григорій Сиротюк

Слідкуйте за новинами Вінниці у Telegram.